Григорій Сподарик ■ ІСТОРІЯ ■ №15, 2017-04-09

Документи презентовано в рамках конференції «Три революції – Портрети України (3R)» у Європейському коледжі в Натоліні (Варшава). Переклад матеріалів на польську мову зробив колишній головний редактор «Нашого слова» Ярослав Присташ.

Підозрілий ще як кардинал

Матеріали КДБ – це звіти, які передавали керівництву Комуністичної партії України. Особливо цікавим є огляд ситуації, пов’язаний з вибором кардинала Кароля Войтили на престол папи римського, що мало місце 16 жовтня 1978 р. В інформації два тижні пізніше режимні служби відзначали, що діяльність Войтили вказує на те, що новий папа орієнтуватиметься на західній світ і буде намагатися активізувати Католицьку церкву в соціалістичних державах. КДБ пише, що Войтила очолював групу тих єпископів, які критикували кардинала Стефана Вишинського за «надмірні поступки стосовно комуністичної влади». Кадебісти наголошують, що новий папа досі був відомий з критики голови комуністичної партії в Польщі Едварда Ґерека, виступав за впровадження уроків релігії до шкіл та відстоював права людини в державі. Вказано на близькі зв’язки Войтили з дорадником президента США Збіґневом Бжезінським. Далі кадебісти інформують, що Войтила намовляв польський єпископат до активізування парафії в Україні, Білорусі та Литві, а також послідовно виступав проти достосування меж єпархії до кордонів Радянського Союзу та Польської Народної Республіки (ПНР). Водночас кадебіси вказують на загрози, які у своїй номенклатурі дефінюють таким чином: «релігійний фанатизм, пропаґування реакційних і націоналістичиних поглядів, зміцнення католицьких спільнот». Вони передбачали, що папа римський може активізувати католиків і греко-католиків в Україні. Тому згадують про опрацьовування методів боротьби з Ватиканом і його «емісаріями та місіонерами». Як подає документ, на той час в Україні діяло близько ста католицьких парафій і 43 священики, а також близько тисячі греко-католицького духовенства. Режимні функціонери, як звітували, прийняли заходи для виявлення контактів кардинала Войтили в Україні. Серед співпрацюючих з ним середовищ пробували завербувати співробітників. Наприкінці 1978 р. функціонери займались і прозаїчнішими питаннями, наприклад, на пропускному пункті Мостиська – Шегині піймали поляків на вивозі (контрабанді) чогось з Радянського Союзу, з Харкова хтось надіслав «брехливий та образливий» для одного з партійних лідерів лист, у Славуті шукали того, хто вкрав зброю.

Схвильовані «правомислячі»
В іншому документі, датованому 14 грудня 1981 р., КДБ звітувало про реакції українського суспільства на запровадження воєнного стану в Польщі. І так: робітничі маси мали цю подію прийняти з радістю, як і те, що арештовано керманичів профспілки «Солідарність». «З великим зацікавленням і хвилюванням я сприйняв інформацію про запровадження воєнного стану в Польщі й арештування запеклих ворогів соціалізму. Це сміливе і відважне, єдинослушне рішення», – говорив цитований у звіті інженер підприємства «Точелектроприлад». Кадебісти відзначали, що це оцінка, яку висловлює більшість населення тодішньої України. Констатується також, що своїми рішеннями соціалістичні сили в сусідній державі продемонстрували здібність захищати соціалістичний устрій. Водночас дехто в Україні, у тому громадяни польської національності, задекларували готовність особистої участі в боротьбі з контрреволюцією і запровадження порядку в Польщі. Також громадяни Польщі, які на той час перебували над Дніпром, ніби схвалювали рішення своєї влади, хоч одна студентка в Харкові сказала колезі, що «Америка не залишить їх у біді», а в разі втручання СРСР спалахне третя світова війна. КДБ інформувало, що вирішило посилити нагляд над громадянами Польщі, які перебували в Українській Республіці. Варто відзначити, що ставлення до подій у Польщі мало в Україні значно ширший діапазон, ніж той, окреслений кадебістами. Хай лише частковою ілюстрацією буде тут офіційна підтримка і визнання «Солідарності» відомим українським поетом Василем Стусом, якого кілька років пізніше український комуністичний режим замучив у концтаборі (про ставлення В. Стуса до «Солідарності» ми писали 29 лютого в «НС» № 9).

Демократичні екстремісти
В оприлюднених звітах кадебісти відносяться й до боротьби демократичних сил за перетворення в Україні на зламі 80 і 90 рр. Серед цих сил були Народний рух України, Українська Гельсінська спілка, Українська студентська спілка та інші. У звітах це, звичайно, «екстремістські елементи з кола неформальних груп», які, «стреміючи до здобуття політичної влади, розпалюють релігійну і національну ненависть». Служби відзначали, що 1989 р. і на початку 1990 р. згадувані середовища провели понад 1,5 тис. масових акцій, у яких взяло участь більше як 2 млн. чол. (якщо ці цифри зіставити з нещодавніми протестами в Росії, у яких, за даними організаторів, взяло участь біля 150 тис. людей, то видно, на скільки років і разів відстає від українського місцевий рівень громадського спротиву). Коли вже тривали події Революції на ґраніті, 12 жовтня КДБ звітувало про реакції суспільства. У документі відзначається, що в центрі держави, на сході, півдні та серед російськомовних на заході існує переконання, що влада, дозволяючи на публічні виступи, у тому в телебаченні, представників опозиції, демонструє слабкість і невміння нормалізувати ситуацію в державі. Зі звіту видно так само, що Російська православна церква і підпорядкована їй українська заохочували владу до більш інтенсивних дій. Кадебісти наводять слова священика Луцького собору, який відзначає: «Некомпетентні, але надто амбітні і невідповідальні депутати від опозиції штовхають Україну в безодню домашньої війни». (…) Відчуваючи безкарність, захоплюють владу. Православні вірні втомлені свавіллям анархії». У зв’язку з ситуацією КДБ рекомендує владі розгорнути інформаційну кампанію в мас-медіа з «відповідними коментарями». Звіт, датований на місяць пізніше, починається з констатації про те, що завдяки «здоровим силам» сходу, центру та півдня і при відповідній реакції органів порядку «активно стримано екстремістські демонстрації».

Двічі проти союзу
Але зробити перепочинок служби не могли, бо «антисуспільний елемент» наново пробував підірвати робітників і студентську молодь до чергової хвилі громадянської непокірності. Мета опозиції, про яку згадується, не допустити до ухвалення договору, який би відновив Радянський Союз, дискредитація української комуністичної партії тощо. Своїх цілей «ворог» хотів досягти, викликаючи загальнодержавний страйк, який мав би похитнути позицію правлячої команди. «Екстремісти», за аналізом КДБ, розраховували на заблокування 28-го з’їзду Комуністичної партії України. Констатовано так само, що шанси на це невеликі, оскільки студентська маніфестація зібрала в Києві 400 осіб. Як це тоді оцінювали, з огляду на малу підтримку в суспільстві «ворожі сили», вирішили перенести страйк на кінець грудня, розраховуючи на зріст незадоволення через плановані підвищення цін. Більш радикальні серед «екстремістів» не хотіли зміни терміну акції в Києві, а її продовженням мало бути голодування в Москві. Кадебісти в цьому звіті пишуть, що спостерігають за ситуацією і намагаються нейтралізувати провокаторів. У серпні 1991 р. КДБ знову згадує про спротиви деяких партій і товариств щодо підписання Україною нового союзного договору. «Беручи до уваги різні можливості наслідків подій у Києві, з вересня ц.р. організатори екстремістських акцій у випадку успіху мають намір поставити вимогу про розпущення парламенту, проведення нового референдуму тощо», – написано у звіті, представленому Леонідові Кравчуку, який уже через чотири місяці став першим президентом України. Режимні служби повідомляли йому також, що у випадку прийняття рішення про входження України у відновлену структуру Радянського Союзу, противники цієї угоди проголосять «безстроковий політичний страйк» та ініціюватимуть створення альтернативного парламенту.
Як відомо, через кільканадцять років українське суспільство знову вийшло на вулиці і знову доказало, на жаль, ціною людського життя, що повернення у радянські союзи – неможливе. Таким чином, Революцію на ґраніті продовжила і підтримала Революція гідності. І там, і тут, без сумніву, КДБ стежило, звітувало й оперативно діяло, проте в зіткненні з незламним бажанням волі програло. ■

Презентовані копії створено на основі документів з сайту: 3rnatolin.eu)

*Також відомий як КГБ, з рос. Комитет государственной безопасности

Поділитися: