Павло Маркушевський ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №44, 2014-11-02
Щедрим на мистецькі події високого рівня було 20 жовтня у Варшаві. Камерний оркестр Хмельницької філармонії виступав у концертному залі Музичного університету Фридерика Шопена, а в Національній філармонії – леґендарний Cимфонічний оркестр із Чікаго. Отож конкуренція була велика, та концерт українського оркестру зібрав численне ґроно слухачів, серед яких можна було побачити багато відомих особистостей польського музичного життя.
Цикл концертів «Польсько-українські музичні діалоги», організований Варшавським фондом «Pro Musica Viva», відбувався цього року в найбільших містах України, де зустрівся з дуже гарним прийняттям. Тому добре, що і варшавські меломани мали нагоду познайомитися з творами польської та української камерної музики у професійному виконанні українського колективу під керуванням Романа Реваковича – прекрасного дириґента і композитора, а також невтомного речника польсько-української культурної співпраці.
Камерний оркестр Хмельницької філармонії, заснований 1992 р., працює під дирекцією Олександра Драгана. Оркестр реґулярно виступає в різних містах України та на престижних музичних фестивалях країни і поза її межами. Колектив зосереджує переважно молодих музикантів, які грають з великим темпераментом і відданістю, що дуже важливо для важкого сучасного репертуару, бо саме музика XX i XXI століття – це головний простір зацікавленості оркестру.
Першим твором, виконаним під час варшавського виступу, був «Концерт для смичкових інструментів» Ґражини Бацевич. Це один з найбільших шедеврів польської камерної музики. Роман Ревакович вів оркестр досить обережно, але прекрасно розкрив неокласичний енергійний характер твору, особливо останньої його частини. Потім була виконана «Серенада для смичкових інструментів» Валентина Сильвестрова, напевно найбільш відомого сьогодні у світі українського композитора. Твір, який вимагає надзвичайно великої чутливості звучання і ще більшої виконавської майстерності, в оркестрі знайшов гідних інтепретаторів.
Першу частину вечора закінчив «Концерт для фортепіано зі смичковим оркестром» Генрика-Міколая Ґурецького – один з найбільш цінних творів великого польського композитора. Йожеф Ермінь, фантастичний львівський піаніст, добре відомий польській публіці з попередніх своїх виступів, запропонував новаторський, абсолютно відмінний від польської виконавської традиції, підхід до цього твору. Домінували повне рішучості звучання, захоплива віртуозна гра і величезна чутливість на барви звуку. Тому нема нічого дивного в тому, що піаністові довго аплодували і кілька разів викликали на сцену. «Концерт» Ґурецького був, у моєму відчутті, найцікавішим пунктом програми.
Й. Ермінь виступив також і після антракту, виконуючи разом з оркестром прекрасний «Фортепіанний концерт» Ігоря Щербакова. Композитор написав уже третій твір у цьому жанрі, тому є надія, що незабаром Р. Ревакович познайомить варшавських меломанів і з цією композицією, оскільки музика Щербакова – це одне з найцікавіших явищ у панорамі сучасної української музики. Й. Ермінь і в цьому музичному творі показав свою віртуозну гру, а оркестр гідно йому товаришував у майстерній інтерпретації твору. Музикантів і присутнього на концерті композитора публіка прийняла оваціями.
Наступними пунктами програми були: «Диптих» Мирослава Скорика – ориґінальна композиція для смичкового квартету, яка зазвучала у версії камерного оркестру, та «Oрава» Войцеха Кіляра – шляґер багатьох польських оркестрів, який дозволяє з бравурністю показати технічні й інтерпретаційні можливості колективу. Камерний оркестр Хмельницької обласної філармонії під керуванням Р. Ревакевича не розчарував і на цей раз, тому не дивно, що публіка викликала музикантів на «біс». На прощання прозвучала прекрасно виконана «Мелодія» М. Скорика.
Організаторами концерту були фонд «Pro Musica Viva» і Музичний університет Фридерика Шопена у Варшаві при підтримці Міністерства культури України, Львівської фабрики кави «ГАЛКА», Столичного міста Варшави, Мазовецького інституту культури та Богдана Батруха. Медіальний патронат над подією взяв на себе тижневик «Наше слово». ■
