Польська інтеліґенція підтримує відзначення роковин Акції «Вісла»

(пл)ПОДІЇ№13, 2017-03-26

«Приєдналася, бо так треба!», «Iсторія українців є теж частиною моєї історії», «Пробую сплатити борг», – говорять відомі в Польщі люди, які увійшли до Почесного комітету громадських відзначень 70-річчя Акції «Вісла». Серед них є теж українець – проф. Володимир Мокрий.

Графіка Андрія Степана
Графіка Андрія Степана

– Я підтримала, бо так треба! Це настільки вагомі роковини, що ми всі разом мусимо їх відзначити, – говорить Данута Куронь, голова освітнього фонду Яцека Куроня, яка увійшла до складу комітету. Вона каже, що таким жестом поляки можуть показати, що українці для них важливі. – Українці є нашими братами, сестрами в ці квітневі дні, коли будуть відзначати роковини їх виселення, співчуваємо і перепрошуємо, що так сталося. Тому в ці дні хочемо бути разом, – продовжує Д. Куронь.
Почесний комітет (повний список членів подаємо нижче) Об’єднання українців у Польщі організувало після того, як Міністерство внутрішніх справ та адміністрації Польщі, яке займається розподілом державних дотацій для національних меншин, цього року відмовило всім організаціям, котрі готувалися влаштувати урочистості, зв’язані з 70-річчям Операції «Вісла». Відзначити пам’ять депортації хотіли три організації: Об’єднання українців у Польщі, Товариство розвитку музею лемківської культури в Зиндрановій і Товариство (Стоваришіня) лемків з Лігниці. Голова фонду задумується, чому держава не хоче підтримати своїх громадян, які потерпіли від комуністичної влади, проти якої боролися й самі поляки.

<strong>Данута Куронь – член комітету</strong>. Фото Павла Лози
Данута Куронь – член комітету. Фото Павла Лози

– Я того не розумію. У минулому включалися у відзначення навіть президент держави, прем’єр-міністр, міністри, – дивується Д. Куронь. – Але держава – це не лише уряд, це теж ми – громадяни. І ми зараз повинні виконати те, що мала б зробити держава.
Деякі особи приєдналися до комітету з огляду на свої безпосередні зв’язки з землею, звідки виселяли українців 1947 р. Так є у випадку польського письменника і драматурга Анджея Стасюка, який живе у Низькому Бескиді від 1986 р. Як він сам говорить, це «шматок часу і більше як половина його життя».
Я приїхав сюди з Варшави і залишився. Можна сказати, що Лемківщина, хоча виселена, спустошена і трагічна, однак мене пригорнула. У символічному значенні і дослівному. Символічно, бо я зробив з неї центр свого життя і свого письменництва. Більшість моїх книжок у якийсь спосіб її стосується, з її перспективи оглядаю ближчі і дальші світи. З неї виїжджаю в далекі подорожі і до неї повертаюсь, – зізнається А. Стасюк, який оселився в колишньому лемківському селі Волівці, де він та його дружина заснували видавництво «Czarne».
Письменник звертає увагу на те, що Лемківщина для нього важлива і з огляду на жителів реґіону. – Мій лемківський сусід допомагав мені будувати наш дім. І ніколи я не зустрівся тут з прикрим словом чи упередженням, хоч все-таки я приїхав сюди як звичайний приблуда, а до цього – поляк, – продовжує А. Стасюк. – Можна сказати, що я Лемківщині щось винен. Тому, маючи честь бути учасником комітету, цей борг пробую сплатити. Крім того, пам’ять є важлива, може, найважливіша, бо вона робить з нас людей.
У свою чергу Анна Домбровська з люблинського товариства «Homo Faber» пояснює, що своїм рішенням приєднатися до комітету хоче показати, що меншини треба підтримувати.
– Роковини Акції «Вісла» – це наші спільні роковини, бо історія українців у Польщі є частиною моєї історії, так само, як історія польських євреїв. Власне тому я мушу приєднатися до її відзначення, – говорить А. Домбровська і має надію, що своєю присутністю в комітеті заохотить інших поляків звернути увагу на українську меншину і її проблеми.
– Неґативні явища на польсько-українському прикордонні, нищення пам’ятників, інциденти, які б’ють в українців у Перемишлі – це не лише українська справа. Це справа нас усіх. Чим більше осіб, які не виводяться з українського середовища, приєднається до підтримки меншини, буде говорити про її проблеми, зокрема, зв’язані з відзначенням 70-річчя депортації, а передусім будуть звертати увагу на те, що Польща повинна дотримуватися законів, які сама схвалила, тим краще буде для самої справи і нас усіх, – вважає голова «Homo Faber». Комітет разом з ОУП уже від трьох тижнів закликає небайдужих включитися до збору коштів на проведення урочистостей, присвячених 70-й річниці Акції «Вісла».
– Як тільки в Інтернеті з’явилася інформація про комітет, зразу почали надходити перші вплати. По списках бачимо, що серед тих, хто приєднався до збірки коштів, є переважно польські прізвища. Дехто передав на рахунок навіть більше як 1 тис. зл., – говорить секретар ОУП Мирослав Купич. Пригадаймо, що десять років тому, на відзначення 60-річчя Акції «Вісла», організація отримала 55 тис. злотих, а на 65-ту річницю – 60 тис. зл.
– Відзначення – це, в основному, конференції, симпозіуми, які мали б нагадати про події 1947 року. Отже тепер ми мусимо громадським чином зробити все, щоби пригадати, що 70 років тому назад громадяни Польщі української національності були вивезені зі своєї землі, мусили покинути села, цвинтарі. Про такі історичні факти треба пам’ятати, – закликає до підтримки Данута Куронь.

Поділитися:

Категорії : Події