(бг) ■ ПОДІЇ ■ 2008-11-27
Хома, Хомич та Іванечко – хрещені в церкві?..
Вересневий демонтаж “віночка Сємашків” з перемиського пам’ятника полякам – жертвам народовбивства на cхідних Кресах Польщі, викликав лавину, а та почала котитися в якусь прірву, ставати дедалі тяжчою, набирати розгону. Формально все почалося від рішення ґенерального секретаря Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва Анджея Пшевозника демонтувати “віночок”, за що всі громадяни Польщі ненаціоналістичної орієнтації йому щиро вдячні.
Однак учасники демонстрацій, що проходили 1-2 листопада біля доведеного до нормального вигляду пам’ятника, думали по-іншому. Польські шовіністи з Перемишля зі старим другом Романа Дмовського Станіславом Жулкевичем на чолі протестували проти цього демонтажу при допомозі транспарантів з відповідними написами, якими ін формували, хто, на їхній погляд, винуватий у знятті “віночка”: президент Перемишля Р. Хома, його заступник Д. Іванечко, підкарпатський віце-воєвода М. Хомич. Прізвища цих осіб автори лозунгів написали також по-українськи – кириличними літерами. Таким способом виявилося, що прихильники С. Жулкевича ненавидять не лише спадкоємців ОУН чи УПА – вони по-шовіністичному ненавидять навіть українські форми прізвищ та їхніх носіїв. Чи Р. Хома, Д. Іванечко або М. Хомич винні в тому, що вони, будучи поляками, мають непольські прізвища?..
Характерне, що на транспарантах не було напису “Andrzej Przewoźnik vel Анджей Пшевозник”. Адже протестуючі особи прекрасно знали, що Хомич та Іванечко не відповідають за демонтаж “віночка”, бо рішення у цій справі прийняв ґенеральний секретар А. Пшевозник. Значущий брак “кириличного” Пшевозника становить доказ того, що він для демонстрантів свій та добрий. Мабуть, колеґа Анджей міг би й насварити Жулкевича за те, що так виставив його особу, що завжди тримається у затінку.
Наступну порцію ненависті ображені особи дали 10 листопада під час відзначення свята Незалежності Польщі біля пам’ятника перемиським “орлятам”. Ось його зміст на 6 транспарантах: 1) “Р. Хома і Д. Іванечко, осквернюючи могилу жертв УПА, порушили польське закодонодавство. Зняття скульптури, яка представляє польських дітей, закатованих УПА – це виконання вимог спадкоємців ОУН-УПА, це зрада польського народу!”; 2) “Захист ОУН-УПА став офіційною політикою уряду України… Визнання Україною ОУН-УПА означає перебрання відповідальності за злочини ОУН-УПА… Годі будь-чим виправдати незасудження владою Польщі ОУН-УПА… До бандерівських середовищ у Польщі відношу: діячів Об’єднання українців у Польщі, архієпископа Івана Мартиняка. Д-р В. Поліщук”; 3) “Бандерівці та їхні прихильники – геть з Польщі!”; 4) “Фашисти та народовбивці з під знаку УПА прославляються Об’єднанням українців у Польщі”; 5) “Об’єднання українців у Польщі – це антипольське представництво ОУН-УПА”; 6) “Делеґалізувати Об’єднання українців у Польщі!”.
Реакція “української сторони” була така, що Choma-Хома та Iwaneczko-Іванечко повідомили прокуратуру про підозру авторів написів у скоєнні злочину. Отож, чи слід реагувати також ОУП та архієпископові Мартинякові?..
Сьогоднішні перемиські спадкоємці ендеків ІІ Речі Посполитої цінують, цілком непарадоксально, комуністичну спадщину та пропонують членам Об’єднання українців у Польщі другу акцію “Вісла”. Члени ОУП радо повернуться з депортації на батьківщину.
І обов’язково кожен змінить віросповідання з греко католицького чи православного на римо-католицьке, прізвища з “Іванечко” на “Jankowski”, а Об’єднання українців у Польщі стане “Związkiem Wschodnim”.
“Наше слово” №48, 30 листопада 2008 року {moscomment}
