У 31 числі “Нашого слова” від 29 липня поточного року з’явилася рецензія Павла Маркушевського на мою книжку “Зелене Око та чорний кружОк” (Перемишль 2011). Від появи книжки мені вдалося в дечому поширити знання щодо порушених у ній справ. Усвідомлюючи, що другого видання книжки – не буде, дозволю представити свої найновіші здобутки, основним джерелом яких став Інтернет.

І так, для ідентифікації та каталогізації платівок важливо подати не тільки порядкове число диску, але й числа матриць його обох боків. Тож, платівка варшавської фірми “Сирена Рекорд” із записом хору й оркестру під дириґуванням Івана Сайка, ч. 9785, має такі числа матриць: 27726 з піснею “Колись, дівчино мила”, та 27727 з піснею “Без тебе, Олесю”. Далі повна нумерація платівки німецької фірми “Парлофон” із записом Українського хору під дир. Дмитра Котка є така – Р. 44037 а, з числами обох матриць: 116077 з піснею “Закувала та сива зозуля” та 116078 з піснею “Бурлака”. Крім того, на цьому диску знаходиться наліпка з адресою крамниці Конрада Каїма, яка займалася продажем платівок: Kaim Lwów Kopernika 11 (див.: www.russian-records.com, стан на 11 травня 2012 р.). Запис пісні “Закувала та сива зозуля” у виконанні хору під дириґуванням І. Семйонова (“Сирена Рекорд”, № диску 3597) можна прослухати на сайті: w.683.wrzuta.pl/audio/55COLjpXqLT, час звучання запису: 03:09 хв. (стан на 19 липня 2012 р.).
Посилаючись на інформації про архіви львівського радіо, подані у книжці Еви Нідецької (“Twórczość polskich kompozytorów Lwowa a ukraińska szkoła kompozytorska (1792-1939)”, Rzeszów 2005), я зробив зауваження, що “на основі архівних матеріалів львівського радіо… можна б дослідити роботу музичних редакторів, датування концертів, презентований на хвилях радіо репертуар тощо, проте я не мав можливості ними покористуватися” (стор. 15). Паралельно з виходом моєї книжки в науковому періодику “Теле- та радіожурналістика” (№ 10 за 2011, стор. 273-292.), який видає Львівський університет, з’явилася стаття Володимира Клювака “З історії Львівського обласного радіо та радіожурналістики у 20-70-х роках ХХ століття (за матеріалами Державного архіву Львівської області)”. Це досить цікавий текст, який показує деякі подробиці функціонування радіо в довоєнному Львові, проте основна увага автора сфокусована на діяльності в радянську епоху. Автор, зокрема, не зміг уточнити дати виникнення львівського радіо, – я пишу, що радіостанцію утворено 1929 р., що відповідає правді, утім перша передача пішла в ефір 14 січня 1930 р. (див.: www.oldradio.pl , стан на 31 травня 2012 р.). В інтернет-газеті “Галицький кореспондент”, яка виходить в Івано-Франківську, опубліковано допис Наталії Храбатин “Говорить Варшава, слухає – Станиславів”, до статті долучено світлину радіоприймача Селектон Супер 2-В, що його виробляла однойменна українська Радіотехнічна спілка з обмеженою порукою у Львові під кінець 30-х рр. У моїй книжці є малюнки цього радіоприймача, проте світлину ориґінального продукту мені вдалося побачити уперше (див.: www.gk-press.if.ua/node/5575, стан на 19 липня 2012 р.). […] 19 липня 2012 р.).
Мої спроби віднайти нові матеріали про життя і діяльність Романа Пашківського виявилися досить продуктивними, бо у львівському щоденнику «Діло» (1 вересня 1939 р.), в рубриці «Радіокутик», я знайшов таку інформацію: «В понеділок 7. ц. м. [серпня 1939 р. – В. П.] в год. 13:16 відбулось перед мікрофоном львівського радія перше читання вийнятків літературних творів молодих українських письменників. Першу того роду авдицію приготував ред. Роман Пашківський, що відчитав фраґмент письменницької новелі Івана Керницького „Празник”. Саме відчитання попередило коротке слово прелєґента про особу автора та його творчість. У підготові лєктури інших молодих авторів» [збережено правопис ориґ. – ред.].
У задумі редактора Р. Пашківського була, мабуть, щомісячна презентація творчості українських письменників молодшої генерації. Можна припустити, що наступна передача Р. Пашківського мала б з’явитися в ефірі 7 вересня, але воєнні дії поклали край цій ініціативі.
Другу інформацію я віднайшов у ньюйоркському щоденнику «Свобода» (1 вересня 1971, № 161), де поміщено некролог Р. Пашківського такого змісту:
В Монтреалі помер ред. Роман Пашківський
Монтреаль, Канада. – Ще у вівторок 17 серпня ц.р. помер тут – після довгої і важкої недуги відомий український журналіст і культурно-громадський діяч – Роман Пашківський. Народжений 1898 року на Борщівщині. Покійний був у роки Визвольних Змагань старшиною Армії УНРеспубліки, згодом співредактор офіціозу УНДО «Свобода» у Львові в 1922–1939 роках, редактором гумористичного журналу «Жорна» в 1933–1934 рр. та співредактором гумористичних журналів «Зиз» в 1923–1933 роках і «Комар» в 1935–1939. Св.п. Роман Пашківський був організатором і керівником перших українських радіопередач у Львові, членом управи Товариства Українських Письменників і Журналістів (ТОПІЖ). Осиротив доньку Христину замужем за Іваном Гловінським із внучками Марійкою й Алянкою і брата Теофіля у Філядельфії, як також ближчу і дальшу родину в Канаді, в ЗСА і в Україні. Похорон відбувся в суботу 21 серпня із катедри св. Володимира й Ольги у Монтреалі на цвинтар «Всіх святих». [збережено правопис ориґіналу. – ред.].
Для дослідників творчої біографії Дмитра Котка певну цінність може становити і така інформація, що звукозаписна студія польського відділення «Одеону» містилася у Варшаві на вул. Плоцькій,13, там він і записував свої платівки для цієї фірми.
Сподіваюся, що ці додаткові дані стануть у пригоді як прискіпливим читачам моєї книжки, так і потенційним дослідникам українського звукозапису та українського радіомовлення у Львові. ■