ПОВЕРНЕННЯ майна, або стаття, якої немає

Григорій СподарикПОДІЇ2008-12-31

{mosimage}

П’ять років тому Головний адміністративний суд у Варшаві визнав недійсним рішення з 1954 р. про передачу у Фонд державного майна (Skarb Państwa) господарства родини Кратів, виселеної з Полосок, що на Підляшші, у результаті операції “Вісла”. Ця судова постанова дозволила старатися про повернення відібраного майна або компенсацію, чого Іван Крат з сестрою Ніною Жешко домагаються від 1998 р. Черговим (і не останнім) на цьому шляху став процес, який проходив 2 грудня 2008 р. перед Воєвідським адміністративним судом у Варшаві.

Раніше Іван Крат на основі 160 статті адміністративного кодексу домагався компенсації за реальні шкоди, які були результатом націоналізації сімейного майна.

Однак у лютому 2008 р. люблинський воєвода припинив цю справу, мотивуючи своє рішення тим, що справа про відшкодування була вже вирішена не лише адміністративною установою, але також окружним та апеляційним судами. Позивач не погодився з цим і звернувся до міністра сільського господарства. Однак той підтримав рішення попередника. Разом з тим визнав, що підставу для домагань Крата дійсно становить 160 стаття адміністративного кодексу, однак вона була скасована відповідним законом і викреслена 1 вересня 2004 р. Уведено теж зміни в цивільний кодекс і саме на його основі особи, які вважають себе потерпілими внаслідок адміністративних рішень, виданих з порушенням законодавства, можуть звертатися про відшкодування за реальні шкоди та втрачені можливості. Від 2004 р. в таких ситуаціях застосовується 417 стаття з позначкою один цивільного кодексу.
Чому саме таке розв’язання прийнято? Раніше на основі статті 160 можна було скласти заяву про відшкодування до органу, який ствердив недійсність рішення про націоналізацію, а якщо його рішення не задовольняло позивача, той міг звернутися в цивільний суд, однак для цього і так було потрібне рішення адміністративного органу. Зміна полягає в тому, що тепер позивач у таких справах може домагатися відшкодування зразу перед цивільним судом. За словами міністра, люблинський воєвода у справі І. Крата не лише вказав неправильну підставу її припинення, але також неправильно ствердив, що справа вже вирішена, бо це зовсім не так. Отож, І. Крат спочатку домагався компенсації за втрачені користі та можливості, пов’язані з майном, а не за реальні шкоди (тобто за втрачене майно), про що звертався до суду пізніше. У поясненні міністра говориться, що навіть попри зміни в законодавстві процес можна припинити не тому, що вже було прийняте рішення, тільки з огляду на те, що у згаданій справі не має вже застосування скасована стаття 160. Однак це пояснення міністра І. Крат оскаржив перед судом у Варшаві. Він закидав непослідовність як міністру, так і воєводі, спираючись на те, що 160 статтю раніше визнали властивою в його справі окружний і апеляційний суди.
Варшавський суд, який у грудні відхилив Кратову скаргу, відзначив, що у справі виникло непорозуміння. З одного боку, позивач подекуди має рацію, бо досить незрозуміло пояснено причини припинення справи. Однак суд вважає, що саме рішення було правильне, тобто, як написав міністр, у цій справі мають застосування положення цивільного кодексу, які увійшли на місце статті 160 адміністративного кодексу. Суд відзначає, що порядок звернення про відшкодування, згідний зі змінами з 2004 р., був уже названий в іншому процесі у справі Крата з 2007 р., пояснив також причини цих змін. Отож, закон відкрив пряму стежку в цивільний суд, бо практично адміністративні органи відмовлялися задовольняти такі домагання, а ці справи і так потрапляли на розгляд у цивільний суд. У Варшаві було теж сказано, що все це не означає, що І. Крат з сестрою не можуть домагатися компенсації, однак треба це зробити у правильному порядку. За оцінкою суду, суттєвим моментом у справі Крата було й те, що змінювалися закони, внаслідок чого дезорієнтовані органи видавали різні суперечливі рішення. Фонд державного майна й надалі відповідає за потенційні компенсації, однак своє право на них треба доводити перед цивільним судом – говорив суддя у справі полосківського переселенця.
* * *
Рішення Воєвідського адміністративного суду І. Крат прийняв відносно спокійно. На початку грудня він ще не був упевнений, однак швидше за все звертатиметься про касацію, а далі піде в Люблинський цивільний суд воювати далі за справедливість і залишки сімейного майна. Не відомо, чи й надалі боротиметься сам, чи вирішить звернутися про професійну допомогу до юриста. Хоч тут треба рахуватися з додатковими коштами, то може варто дещо пожертвувати. Бо ж видно, що законодавство – це таке павутиння, у змінах якого навіть суди не завжди добре орієнтуються. Звичайно, нікому на справі сімейного майна з Полосок не залежатиме сильніше, ніж Іванові Крату, але може юрист швидше помітив би, що статтю 160 цивільного кодексу замінила та, з номером 417 з позначкою один?..

“Наше слово” №1, 4 cічня 2009 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*