Павло Лоза ■ КУЛЬТУРА ■ №52, 2012-12-23/30
У листопаді в Польщі з концертами перебував «Рокаш», який у своїй творчості використовує лемківські елементи – деякі члени гурту є нащадками переселенців з Польщі. І може не було б нічого особливого в цьому, адже щораз частіше до Польщі приїжджають гурти з України, проте він перший розпочав серію концертів українських колективів у рамках «Вишиванки-фест». Про сам проект «Вишиванка-фест» розповідає його автор та керівник фірми IdealCo Sp. z o.o. Віктор Раковець.
Шукаючи на сайті квитків на виступ групи «Рокаш», я натрапив на інформацію про перший у Центрально-Східній Європі фестиваль «Вишиванка-фест».
Віктор Раковець: Усе від початку. Сайт internet-bilet.ua, на якому продавалися квитки, існує близько 3 роки і є одним із трьох найбільших з-посеред подібних в Україні. Таким шляхом, зокрема, ми продавали квитки на концерти популярних виконавців, зокрема Мадонни, Seal, Армин ван Бюрен, «ДДТ» чи «Скорпіонс». Товариш, який займається сайтом, завжди хотів потрапити з бізнесом на Захід. Тому зробили ми сайт (internet-bilet.pl) і перенесли платформу на польський ринок. Однак продаж квитків – це одна справа, а організування концертів – щось інше. Хоч ми зробили добру веб-платформу, то все нагадує крамницю, до якої треба завезти товар. В Україні по-іншому виглядає розповсюдження квитків – дідо в якомусь селі під Луганськом може продавати квитки на концерт тієї ж Мадонни. Натомість у Польщі є кілька посередників, які звертаються до організатора по якусь кількість квитків, продають їх, а нас, які прийшли ззовні, до цього не допускають, бо, звичайно ж, ми конкуренти. Нам вдалося домовитись про співпрацю лише з Ticketpro. Ми шукали гуртів, на яких концерти могли б продавати квитки. Віктор Скуратовський з «Другої ріки» порекомендував мені звернутися до українських колективів, зробити їм турне по Польщі. Таким чином я знайшов гурти, знайшов місця, у яких вони могли б виступити…
…І таким шляхом з’явився «Вишиванка-фест».
Так. Тобто я не хотів, щоб колективи приїжджали сюди на один концерт, а щоб це було реґулярно. Моя мрія – щоб у великих містах, де живуть українці, раз на місяць можна було піти на концерт, послухати свою музику. Думаю, якщо тепер хтось хоче послухати український гурт під час концерту, то мусить ждати до літа – сезону фестивалів. До концерту я хотів би з часом приєднати такі елементи, як фотовиставки, зустрічі на літературних вечорах, кінопокази. для цього потребую вже більшої кількості людей, бо організування такого масштабного заходу вимагає великих зусиль. Вважаю, що треба різним організаторам, які причетні до українських фестивалів, подумати над тим, щоб створити якийсь спільний план дії, щоб протягом року в містах, де проживає україномовна громада, відбувалися культурні заходи.
Хочеш зробити щось на кшталт «Країни мрій», яку організовує Олег Скрипка в Києві?
По суті так, але за кордоном. Не знаю, як буде все виглядати: коли я спершу телефонував по варшавських клубах, щоб зайняти місце і терміни, то нерідко мені відмовляли, кажучи, що люди перестали приходити на концерти польських гуртів, то чому ж мали б прийти на українські виступи?
Саме так це виглядає. Колись на концерт польського «Т. Love» ще заздалегідь до виступу продавали 400 квитків, а тепер менше як половину від цієї цифри.
Тому я вирішив, що концерти відбуватимуться в клубі, місткість якого – до 300 осіб. Думав, що стільки прийде, проте запізно зайнявся організацією, тож і людей було менше. Друга справа – я не помітив, що один з концертів саме відбуватиметься в День пам’яті жертв голодоморів, проте громада вчасно до мене відгукнулася. Варшавський концерт був перекладений, а ольштинський – не відбувся. На жаль. Але знаю, що з Ольштина деякі люди приїхали до Познані й до Варшави. І напевно не пожалкували! «Рокаш» – насправді несамовитий гурт! За ними велике майбутне. наступного року вони знову заграють у Польщі.
Хто має бути аудиторією цих концертів?
Коли я розмовляв з людьми, які організовували концерти в Польщі, то вони заявляли, що полякам українська культура не потрібна. Та зразу питали, чи українцям в Україні потрібна польська музика? Шось в тому є.
На концерті гурту «Рокаш» я помітив, що аудиторія – це переважно діаспора. Але хіба не завжди так? Коли читаю звіти про Фестивалі української культури в Кошаліні чи Сопоті, то бачу: туди з’їжджалося з 3–4 тис. людей, думаю, серед них були не лише українці. Так само у Ждині, коли влітку на «Ватрі» виступав «Рокаш», на мою думку, під його музику танцювало теж багато поляків. Видно, сподобалося. Але, одна справа бачити український ансамбль на Святі свого міста, а інша – заплатити власні гроші за квиток на концерт. Але саме це і показує, чи гурт має шанувальників.
Ти задоволений першим туром?
Дуже вдячний власникам клубів, все було на доброму рівні! Проте мені не вдалося зв’язатися з українською громадою в Познані: може тому там було небагато людей. У Варшаві через Інтернет потрапили до українських діаспорних та міґрантських організацій, які мають свої шляхи розповсюдження інформації. Але думаю, з часом на концерти почне приходити й польський глядач. Я слухаю італійську чи французьку музику попри те, що не розумію слів – думаю, тут може бути подібно. Мушу сказати, що я нерідко не розумів, що співає «Рокаш» (сміх), оскільки гурт послуговується закарпатським діалектом. Але цей колектив цікавий. Я дивлюся на музику масштабно, на мелодію, на енергетику – і певно серед поляків є теж такі люди, як я.
Менеджер гурту «Рокаш» сказав мені: якщо «Гайдамаки» виступали на відкритті Національного стадіону у Варшаві і їх слухали, то українська фольк-рок музика потрібна. Проте «Гайдамаки» стали відомі польській публіці передусім завдяки спільному проектові з польським «Voo Voo». Отже, чи «Рокаш» не занадто оптимістично прогнозує?
Спершу – а хто знає? Друге – люди, може, і не розуміють мови, але головне, щоб музика була добра. Тепер був «Рокаш», відтак у черзі «ТаРута», «Дримба-да-дзиґа», «Козак-Систем», який тепер має їхати до США, а далі може й «Друга ріка» та «Океан Єльзи» чи «ВВ». Головне, що показав мені досвід з «Рокашем», – необхідно більше співпрацювати з українцями, які живуть у Польщі.
А ти чув колись «Беркута»?
Ні, не чув. Знаю, що є «Горпина». Я розпочав організувати концерти тут і щойно придивляюся до того, що відбувається. Саме тепер читаю історію Польщі, щоб довідатися про переселення українців. Дивлюся на демографічні карти, що має допомогти мені при організуванні концертів. ■
