Богдан Гук ■ ПОДІЇ■ №5, 2015-02-01
Перемишль – це те місто на східному рубежі Польщі, яке лежить найближче до зони проведення Україною антитерористичної операції. Якщо вимірювати відстань за автошляхами, то до Донецька звідти 1273 км, до Луганська – 1470 км. Кілька тисяч українців з міста над Сяном по-своєму вимірюють цю відстань. Майже ніхто з них ніколи не був на Луганщині, проте культурна уява підказує: там Україна, яка відстоює свою незалежність у боротьбі з Москвою.
Уявою не переможеш. Павло Стрілка, 43-річний підприємець-перемишлянин, знав про це. Уже в липні 2014 р. передав бійцям в Україні машину «Мітсубісі L 200». Особисто повіз її аж у зону АТО. Машина дісталася львівському батальйону МВС України у місті Северодонецьку. Тоді Павло вперше мав на собі бронежилет і побачив іншу Україну. Для такого галичанина, як він, українця, але громадянина Польщі, це був шок. Він зрозумів, що після перемоги доведеться добре попрацювати, щоб там виникло не бандитське російське, а демократичне українське суспільство. Відвідав батальйон «Айдар», побачив Слов’янськ, полонених сепаратистів, поїв військової каші. Так почалася історія трьох карет швидкої допомоги, яку описую далі.
– На каналі «Інтер» я побачив, як хлопці ремонтують уази для АТО і перевозять ними поранених воїнів. Я подзвонив до свого друга, який торгує машинами. Йшлося не про уази, на які можна ставити легкі гармати чи кулемети, а про карети швидкої допомоги, – каже Стрілка.
У нього був знайомий волонтер Святослав Бойко, який після Майдану лікувався в Перемишлі. Бойко не раз був на передовій лінії фронту, знав обставини й міг ґарантувати: техніка попаде туди, куди слід. Павло після розмови зі Святославом замовив три медичні машини і чекав, тому що їх мали пригнати з Італії.
Перш ніж у Перемишль завезли два фіати «Дукато» і більшого від них фольксвагена ЛТ, Стрілка почав невелику інформаційну кампанію серед перемиського українства. До закупівлі машин негайно приєднався почесний консул України Олександр Бачик з дружиною, повністю фінансуючи одну машину, а також підприємець Зенон Борис, Андрій Чорний, Перемиський відділ ОУП, Українське лікарське товариство, Стипендіальний фонд ім. Ярослави Поповської. Учні школи ім. о. Маркіяна Шашкевича теж зібрали кілька тисяч. Відгукнулися українці з Варшави.
Машини прибули до Перемишля. Не були нові. Дві з 2006 р., одна з 2002 р. Пройшли повний ремонт, тому що вони мали бути дуже надійні. Перемишляни купили ліжка й медичне оснащення, поставили в машини й все довели до робочого режиму. Подбали й про електрику з напругою 220 вольт, акумулятори, отеплення, кисневі балони, зимові шини тощо.
одну карету дуже потребував львівський військовий шпиталь. Про це довідався волонтер Адріян Кліщ з Автомайдану. Випало на фольксвагена. Дві інші мали їхати аж на схід. Кордон усі три машини перетнули в грудні та опинилися у Львові. Туди потім прибули з Перемишля Павло Стрілка й Андрій Чорний, та вже не як ті, хто купував машини, але як представники української громади міста. передання трьох карет швидкої допомоги українській стороні відбулося 5 січня 2015 р. А. Чорний сказав тоді:
– Українці в Перемишлі, члени перемиського відділу ОУП дуже переживають події в Україні від перших днів Майдану аж до сьогодні. І ми тому об’єднали свої кошти заради купівлі цих трьох карет для наших воїнів.
П. Стрілка додав: – якщо навіть ті машини врятують життя хоча б одного воїна, то це для нас буде якраз це найважливіше.
Керівник «Народної самооборони Львівщини» Валерій Веремчук, який пильнував процесу передання машин у зону АТО, доповнив: – Досі не було випадку передання допомоги закордонними українцями у формі карет медичної допомоги. Наші військові, на жаль, не мають такої якості машин для порятунку поранених. Тут громада Перемишля виявилася першою та єдиною.
Залишивши одну машину у Львові, дві наступні поїхали у східному напрямку. Не їхали порожні. Везли військове взуття. Гроші на 30 пар – 3100 зл. – зібрали прихожани греко-католицької парафії в Пєнєнжні (родина Лопухів з Кракова передала кілька десяток вовняних військових балаклав). Ось і 11 січня був виїзд у Київ, де наступного дня на Михайлівській площі православні священики Київського патріархату освятили їх. Отримувачем став батальйон спеціального призначення МВС України «Азов». У Києві перемишлян представляв Павло Стрілка. Це йому командир полку А. А. Біленький передав грамоту такого змісту: «Бійці та командування полку особливого призначення „Азов” висловлюють велику подяку українській громаді Перемишля за допомогу справі захисту Української держави. Ваша позиція та підтримка нашого батальйону надихає нас на подвиги. Ви – наша надійна опора. Ваша підтримка – наша перемога».
Він з Києва привіз також гарні футболки з символікою батальйону. Цього ж дня машини вирушили на базу «Азова» в зоні АТО в селі Урзуфі біля Маріуполя. Друга поїхала у Піски з призначенням для бійців «Правого сектору».
– Мене як представника українців Перемишля дуже радо зустрічали й у Львові, і в Києві, і в самій зоні воєнних дій. Я побачив, що там є вкрай необхідна така допомога, яку ми надали. До речі, надали її в дуже швидких темпах, оперативно, без великих прохань чи нарікань. Усім належиться гарна подяка. Заразом я побачив у зоні АТО й те, що є важливим для українців у Польщі – дуже бойовий настрій наших вояків. Вони лише чекають на наказ наступати. Надіюсь, що в ході боїв з російськими найманцями наші машини врятують не одне молоде життя, бо ми разом виконали свій обов’язок перед Україною, – завершив Павло Стрілка епопею карет «швидкої». Усі три мають нести службу з написом «Подарунок від українців з Перемишля». ■
