Пам’ять повертається до витоків

Богдан ГукПОДІЇ№41, 2014-10-12

Спілка політв’язнів переїхала з Кошалiна до Перемишля

Спілка українців-політв’язнів та репресованих уже не вперше організувала свій з’їзд у Перемишлі (VII, передостанній, у липні 2009 р. теж проходив у цьому місті), проте VIII з’їзд, який відбувся 20 вересня ц.р., приніс чимало нового. Зміни мали б статися, тому що від заснування організації ветеранів минуло 22 роки. Ця організація була створена на зборах у Білому Борі 1992 р. Тоді вона носила назву «Спілка українців-політв’язнів сталінського періоду в Польщі». Назву 2007 р. змінено на «Спілку українців-політв’язнів та репресованих у Польщі». Чинники, які проявилися 2007 р., дали про себе знати також під час останнього з’їзду.

Йосиф Мица (зліва) та Павло Стрілка, дотеперішній і новий голова Спілки українців- політв’язнів. Фото автора статті
Йосиф Мица (зліва) та Павло Стрілка, дотеперішній і новий голова Спілки українців- політв’язнів. Фото автора статті

Хвилиною мовчання почався з’їзд Cпілки українців-політв’язнів та репресованих, організований у Народному домі в Перемишлі 20 вересня. Присутніх привітав Іван Вархіл, голова перемиської ланки спілки, який до обрання президії керував порядком великих зборів. До молитви за героїв нинішньої України попросив присутніх о. Богдан Круба. Греко-католицький парох Перемишля сказав, що майбутнє українців залежить від них самих, а перед ветеранами похиляє голову, бо тоді, коли саме від них залежало майбутнє, вони зробили все належне. І тому сьогодні ми є.
«Нинішній з’їзд відбувається через необхідність, – почав свою доповідь голова спілки Йосиф Мица. – Після 22 років головування в нашій організації я мушу заявити: подаю у відставку. Після служби в УПА, головування спілці було в моєму житті другим етапом боротьби за Україну, однак мені 87 років, тож «булаву» хочу передати комусь молодшому. Найгіршою проблемою є те, що в наших рядах нема молоді, проте в мене є надія, що нова управа це змінить. Хай спілка розвивається, бо праці дуже багато». Й. Мица охарактеризував також історичний шлях цієї організації: від спорудження пам’ятника в Грушовичах до останніх прикрих подій, коли незнані особи осквернили пам’ятники борців проти комунізму й тим самим стали у ряд прихильників НКВС.
Якщо йдеться про членство в організації, він констатував наступне: на час реєстрації спілки у ній був лише один перемишлянин – Дмитро Богуш. Завдяки активності голови перемиської ланки, сьогодні вона нараховує 70 членів. А це доказ того, що поповнення рядів можливе, хоч активність цієї когорти не завжди задовільна. Голова подякував Іванові Вархілу, Степанові Колосівському, Михайлові Козаку і Володимиру Середі за їх працю задля ідей, обстоюваних колишніми українськими політв’язнями польської держави.
Головуючим з’їзду обрано Василя Біля, а секретарем – Михайла Пульківського.
Після схвалення виступу голови ревізійної комісії Йосифа Гащина почалася дискусія над звітом дотеперішнього голови спілки. Іван Вархіл виступив першим, розповідаючи про перемиську ланку. Вона виникла 30 листопада 2006 р. За 8 років її членами було 91 чоловік, причому за станом на сьогодні: 15 померло, 5 знято зі списку членів. Якщо збори вирішать перенести осідок спілки з Кошаліна до Перемишля, то ланка буде ліквідована, а її члени просто ввійдуть у лави організації.

Після вітань голови Львівського обласного товариства «Лемківщина» Степана Майковича слово узяла голова Перемиського відділу ОУП Марія Туцька, яка звернула увагу на пряму залежність ситуації українства у Польщі від ситуації в Україні. Щодо питання молоді, вона констатувала прикре явище відтоку випускників української школи в Перемишлі до інших міст Польщі або за кордон, причиною назвала пошук праці. На щастя, ці люди не поривають емоційного зв’язку з надсянським містом і працюють для добра України всюди там, де доводиться їм жити. «На молодь легко нарікати, але було б краще, щоб кожен сам старався працювати якнайкраще», – висловила свою думку М. Туцька.

Одні з найстарших членів cпілки – політв’язні Василь Ласичка (зліва) та Петро Кульчицький. Фото автора статті
Одні з найстарших членів cпілки – політв’язні Василь Ласичка (зліва) та Петро Кульчицький. Фото автора статті

Професор Степан Заброварний, торкаючись проблеми, тобто переносити чи не переносити осідок спілки над Сян, сказав, що нині найбільше її членів живе якраз тут, отож зміна цілком виправдана. У перші роки діяльності організації найбільше її членів було на Мазурах. Сьогодні зміни ідуть ще далі, ніж кілька років тому. хтозна, чи невдовзі не доведеться задумуватись над зміною назви на іншу, оскільки серед її членів уже не буде політв’язнів. С. Заброварний, співтворець спілки на початку 90-х рр., наголосив на відданості Й. Мици як голови, «без якого спілка могла б не витримати своїх 22 років». Він запропонував, щоб дотеперішній голова погодився стати почесним головою.
Михайло Козак також подякував Й. Миці за працю над увічненнями, які становлять елемент стримування полонізації молодого покоління. Тому спілка мала б продовжити працю над охороною пам’яті, яка будує пошану до минулого української нації.
Після дискусії Й. Мица відповідав на поставлені запитання й відтак збори прийняли його звіт. Наступним етапом були вибори нової управи. Учасники проголосували за такий її склад: Павло Стрілка – голова, Йосиф Мица – почесний голова, Василь Більо та Іван Вархіл – заступники голови, Михайло Пульківський – секретар, Андрій Наконечний, Андрій Дрозд, Михайло Козак, Володимир Лазорко, Степан Боднар – члени управи. Подяку за працю прийняв дотеперішній скарбник Володимир Лазорко, а його наступника управа вибере з-поміж своїх членів. До складу ревізійної комісії увійшли Юліан Павлище, Андрій Чорний та Йосиф Гащин. Завершивши вибори, всі присутні піднялися, щоб заспівати «Многая літа» в подяці за працю першому голові, а також козацький варіант цієї ж пісні – новому голові.
Павло Стрілка (33-річний перемишлянин, підприємець-будівельник, батько трьох синів) подякував за довір’я та обрання. Запевнив, що буде гідно представляти спілку в Перемишлі та в усій державі, постарається зберегти вже зроблене організацією та внести нові надбання, приєднати до організації нових молодих членів. ■
Фото автора статті

Поділитися:

Категорії : Події