Пам’ятник парохам села Поздяча

Богдан ГукГРОМАДА№22, 2015-05-31

Меморіальна плита пам’ятника поздяцьких парохів і сотрудників у ХІХ–ХХ ст. Фото о. Богдана Степана
Меморіальна плита пам’ятника поздяцьких парохів і сотрудників у ХІХ–ХХ ст. Фото о. Богдана Степана

На Томину неділю, 17 квітня, у греко-католицькій парафії в Поздячі (польська назва села – Лешно) Перемиського повіту випала канонічна візитація. До невеликої місцевої громади вірних прибув перемиський владика-помічник УГКЦ Євген Попович. Після відправи в церкві Святого Василія Великого (переробленої з каплиці на поч. 90-х рр. ХХ ст., тому що храм у Поздячі після 1947 р. привласнила собі Римо-католицька церква), правилася також панахида за всіх священиків, які – відомі вони чи невідомі – були парохами і сотрудниками парафії у Поздячі.
Закінчивши моління в церкві, священики та вірян подалися на парафіяльний цвинтар – до місця, де за ініціативою суспільного комітету під керуванням голови парафіяльної ради Богдана Феснака постало символічне увічнення парохів та сотрудників поздяцької парафії за 1828–1993 рр. Місце – невипадкове. За переказами старожилів, там колись лежала велика бетонна плита, а біля неї стояв дубовий хрест. І там кожного року відправлялися панахиди, отож була підстава вважати, що це і є місце поховання двох священиків, про яких відомо лише те, що вони були похоронені на цьому цвинтарі.

На освяченому пам’ятнику викарбувані імена, прізвища й дати служіння таких священиків: Іван Мусянович (1828–1853), похоронений у Поздячі; Атаназій Борисевич (1853–1854), адміністратор; Кипріян Шведзицький (1854–1895), похоронений у Поздячі; Микола Осідач (1895–1896), адміністратор; Михайло Шведзицький (1896–1907); Йосиф Преторіюс (1907–(1939); а також їхніх сотрудників – Йосифа Горціцького (1904–1907), Софрона Колиди (1934), Тадея Камінського (1935–1936), Степана Жука (1936–1937), Володимира Юськевича (1937–1939). Останнім (уже після відновлення служіння в парафії) був у 1990–1993 рр. о. Теодор Майкович. Нині господарем парафії є о. Богдан Степан з Перемишля, який служить у ній вже 25 років.
Таким чином парафіяни Поздяча гарно вшанували пам’ять своїх пастирів. Гроші на пам’ятник збирали всі парафіяни, а так само вихідці з села, розкинені депортаціями по польській державі та поза її межами. ■

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*