Люцина Домбровська ■ КРИНИЦЯ ■ 2010-12-24
{mosimage}
Під таким найменуванням 9 грудня кафедра україністики Варшавського університету і Католицький центр інформації та європейських ініціатив “OCIPE” організували у Варшаві конференцію.
Першу частину заходу влаштовано у Варшавському університеті. Конференція почалася виступом відомої української письменниці Євгенії Кононенко, яка представила три “ікони” української культури: напівлеґендарну співачку Марусю Чурай та найвідоміших українських письменниць – Лесю Українку і Ліну Костенко. Учасники дискутували також про міфологічні персони – давньослов’янських берегинь – та їхній вплив на сьогоднішню жінку (про це – доповідь Ганни Скрипник), а образ жінки в малярстві Юрія Новосільського представив керівник варшавської україністики Василь Назарук.
Доповідь українського літературознавця Тамари Гундорової про еволюцію жіночого образу в художній літературі з огляду на неприсутність авторки прочитали її заступники.
Крім культурного образу жінки, представлено також дослідження на тему її традиційного образу: як, наприклад, “Жінки в літературних творах епохи бароко” Олександри Трофимюк чи “Образ барокової жінки очима сучасників” Валентини Соболь. Про жіночий рух говорили Лідія Стефановська та Оксана Гнатчук: перша – у літературі наприкінці XIX та на поч. XX ст., друга – у контексті його ролі в національному розвитку на Буковині. Ярослава Конєва зачитала свою доповідь про архетип “femme fatale” в українському фольклорі. Серед жінок-учасниць конференції був і один чоловік: Альберт Новацький з доповіддю про сучасні модифікації жінки в українській літературі. Варто звернути увагу, що в його праці виступили, мабуть, найсміливіші в цій частині конференції спостереження щодо описаної в літературі жіночої сексуальності. На закінчення – реферат Інеси Макар, як резюме, підсумував образ жінки від античності до сучасності.
Після обідньої перерви модераторка дискусії, відома публіцистка Боґуміла Бердиховська запросила гостей обговорити тему ролі й місця жінки в сучасній Україні. Б. Бердиховська почала з читання листа молодої українки, у якому героїня описувала побоювання за майбутнє, якщо не вийде заміж. Переповнений патріархальними стереотипами лист обмежував жіночу мету до одруження. Коли Б. Бердиховська закінчила, україніст з Варшави Віталій Перкун висловив свої роздуми на тему ситуації жінок в Україні. За його словами, жінки відіграють велику роль у вихованні дітей, зокрема майбутніх чоловіків, тому не можна звинувачувати чоловіків у будь -якій (ґендерній) нерівності – у всьому можна звинувачувати жінок. О. Гнатчук сказала, що коли її подружці довелося показати чоловікам, що вона розумна, то вона “втратила в їхніх очах свою жіночість”. Вона, однак, вважає, що в Україні дискримінації нема. Наступна доповідачка, Ніна Гуйванюк, підтвердила думку своєї попередниці, зазначивши, що більшість наукових працівників – це жінки; також жінки нині, у скрутний час безробіття, виїжджають працювати на Захід, коли їхні безробітні чоловіки безпорадно залишаються в Україні та попадають в алкоголізм.
Оля Райтер з групи “Ґендер Львів” сказала, що висловлювання попередників – це набір ґендерних стереотипів, які розумні люди повинні руйнувати, а не підтакувати їм. Вона додала, що ситуація жінок в Україні, їх позиція в середовищі – різна і залежить передусім від реґіону й вікової категорії. Якщо говорити про останнє, то, на думку О. Райтер, молоді дівчата щораз частіше усвідомлюють свої права, є досить багато активних дівчат (хоч і недостатньо), у яких великі амбіції і сильна мотивація. І це не робить їх менш жіночними чи чоловікоподібними.
За спостереженнями А. Новацького, українське суспільство боїться слова “фемінізм”. Натомість на думку В. Перкуна, в Україні діє корисне для рівноправ’я жінок та чоловіків римське право, але є також інша юридична культура, ніж у Західній Європі – тому суспільство не сприймає правил, які введено силою з боку влади. Дуже цікавими були спостереження самої модераторки, яка виявила, що заперечування фактів існування дискримінації жінок в Україні є досить тривожне.
Передостання частина конференції була присвячена жінці в сучасній літературі. Варто згадати доповідь Пауліни Вашкевич, яка розповіла про першу та другу хвилю фемінізму (від 90-х рр. до 2010 р.). Однією з останніх виступала, через брак часу, О. Рейтер, – свою доповідь під назвою “Конотації поняття “фемінізм” у сучасній соціокультурній ситуації в Україні” доповідачка підтримала не тільки літературою й теорією, але також прикладами з життя і досвідом.
Наступного дня робочу зустріч організовано в Collegium Bobolanum, де виступали тільки студенти і докторанти. Їхні доповіді на тему образу жінок не завжди були пов’язані з Україною, але всі були дуже цікаві. Можна було послухати дещо про польську літературу, а також про сучасну українську літературу – прозвучали аналізи творчості Оксани Забужко, Ірини Карпи чи Марії Матіос.
Після доповідей відбулася дискусія, яку підсумував д р габ. В. Назарук. Він звернув увагу, що життя української жінки часто буває дуже важким, але це не виключає того, що вона – нормальна європейка.
“Наше слово” №52, 26 грудня 2010 року {moscomment}
