Розмовляв Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ 2010-02-12
{mosimage} Розмова з д-р Ярославою Конєвою, виконувачем обов’язків керівника Закладу україністики Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині
Від 1 грудня минулого року Ви виконуєте обов’язки керівника Закладу україністики у Вармінсько -Мазурському університеті. З цим пов’язані чималі надії на розвиток української філології. Яку концепцію оновлення, оживлення і функціонування україністики Ви маєте?
-Україністика в університеті в Ольштині існує від 2001 р., але щойно другий рік діє Заклад україністики. Він розвивається, бо протягом минулих років були певні напрацювання. Звичайно, деякою мірою на україністиці позначилися певні неґативні впливи світової економічної кризи. Наші працівники, однак, сповнені оптимізму, і сподіваюся, що нам вдасться зацікавити та заохотити до навчання в нас нових слухачів. Сьогодні ми живемо в дуже цікавий і, могло б здаватися, трохи ненадійний час.
Проте саме в таких умовах можна створити щось якісно нове, міцне й надійне. Отож, ми на україністиці розробили нову концепцію викладання української філології. Це не буде лише сухе академічне передавання знань, як це було 30-50 років тому.
Сьогодні ми беремо новий напрям у руслі міжкультурної комунікації з антропологічним ухилом. Ми розробили нові програми, такі, як семіотика культури – тобто лекції про концепти й символи в українській культурі, ось хоча б такі, в яких дізнаємося, що таке українська хата в найширшому розумінні – як мікрокосмос, категорія буття української людини; що таке серце як категорія ментальності; якими є традиційні уявлення українців про волю, правду, долю. Всі ці явища мають антропологічний і міжкультурний виміри, оскільки базуються на загальнолюдських універсаліях культури. На другому ступені навчання ми пропонуємо курс літературного аналізу художніх текстів – мистецтво українського слова.
Ми беремо також напрям на трансляторику, перекладацтво. Оскільки Україна і Польща розвивають сьогодні активно економічні контакти, виникає потреба в перекладачах високого рівня. Не побоюся сказати, що в нас предмети з теорії й практики перекладу викладаються на дуже високому рівні.
Курс поділено на предмети за різними типами перекладу – усний, симультанний, письмовий, художній переклад та переклад бізнес-мови.
Тому в нас є що запропонувати молодим людям. На них чекатиме приязна атмосфера. У нас прекрасний новий, великий будинок, а отже, і можливість вести різноманітне студентське життя, робити театралізовані вистави, наприклад вертепи чи інші спектаклі, просто зустрічатися, обмінюватися думками. Чимало залежить від молоді, її бажання й активності. Отже, запрошую до нас.
ОУП, яке ініціювало створення україністики, розраховує зокрема на те, що студентами на цьому напрямку стануть випускники українського загальноосвітнього ліцею в Ґурові-Ілавецькому та інших шкіл, в тому числі й польських, де також навчаються діти з українських родин. Із дотеперішніх спостережень виникає, що на україністиці по всій Польщі українці становлять невеликий відсоток. Здавалося, що у випадку Ольштина буде дещо по-іншому, але не до кінця так сталося. Чи є змога переконати нерішучих молодих людей до продовжування навчання на україністиці цією дуже цікавою програмою, про яку Ви розповіли, і, пізніше, шансами на роботу?
-Можливості знайти роботу є не менші, ніж після закінчення будь-якої іншої філології. На випускників чекатиме праця в будь-яких установах, де потрібне вміння писати різнопланові документи, формулювати свої думки, аналізувати. Крім того, сьогодні відкриваються більш практичні напрямки в економіці, і, оскільки є багато різних міжнародних програм, а Україна часто виступає в них партнером, виникла концепція створення міжнародного польсько-українського університету, де, я сподіваюся, і ми зможемо існувати як філія, з можливостями виїздів за кордон.
Ми утримуємо контакти з Міжнародною асоціацією україністів, плануємо встановити контакти з західноєвропейськими українськими інститутами, наприклад, у Мюнхені та одним із канадських. Молодим людям, які вже знають українську мову, легше буде опанувати літературне ділове мовлення. Ми будемо набирати дві групи – зі знанням української мови і без знання української мови. Є і буде змога навчитися іноземних мов – англійської, німецької (за вибором), російської.
Серед поляків, як спостерігаємо, зростає зацікавлення українською мовою, адже вони бачать в Україні свого ділового партнера. Українська мова має високий статус у перекладацьких сферах. Навіть польські дипломати запрошують викладачів і проходять інтенсивні курси навчання української мови. Думаю, що потрібно ширше розповсюджувати інформацію про наш осередок і розповідати та заохочувати молодь, щоб знаходила застосування своїх знань у Польщі, організовуючи, наприклад, власний польсько-український бізнес, а не виїжджала, скажімо, у Великобританію мити підлогу.
Завдяки Вам ольштинська україністика налагодила деякі контакти з університетами в Україні. Але це ще не постійні зв’язки. Чи буде шанс на те, щоб домовитися про постійну співпрацю, обмін студентами, науковими кадрами тощо?
-У нас є підписані три договори з вищими навчальними закладами в Україні – Одеським національним університетом ім. І. Мечникова, Прикарпатським національним університетом ім. В. Стефаника в Івано-Франківську та Ялтинським гуманітарним інститутом. До Одеси відбувався виїзд студентів у серпні, коли було тепло, гарно і приємно, можна було навчання поєднати з відпочинком на морі. Там ми відвідали 11 музеїв, де була змога провести додаткові лекції з культури. У Прикарпатському університеті наші студенти пройшли фольклорно-мовну практику. Молодь збирала фольклор у Карпатах, піднялася на Говерлу в День незалежності України. У Крим ще поїдемо.
Крім того, міністр освіти і науки України Іван Вакарчук, колишній ректор Львівського національного університету, у розмові, що відбулася на конференції, присвяченій святкуванню ювілею Івана Франка у Львівському університеті, висловив сподівання, що ми будемо співпрацювати з львівськими славістичними осередками. Зрештою, один виїзд до Львова вже відбувся, інший – до Києва. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка також готовий з нами співпрацювати. Можливості є, і я сподіваюся, що при підтримці керівництва нашого інституту, декана і ректора, нам вдасться реалізувати ці можливості.
Хотілося б ще раз підкреслити вже сказане Вами, що на україністиці будуть мати змогу навчатися і ті, хто знає українську мову, і ті, хто не знає. А яка ситуація з кадрами на україністиці?
-Сьогодні в нас досить сильний континґент викладачів. Це троє професорів – мовознавець, культуролог, літературознавець, три доктори наук, докторанти, маґістри. Молодші працюють вже протягом десяти років, а професори, звичайно, значно більше. Безумовно, наші працівники презентують високий рівень знань. На жаль, деякі з молодших викладачів змушені були покинути роботу від січня через брак необхідної кількості дидактичних годин. Я з впевненістю можу стверджувати, що до нас будуть приїжджати викладачі з України на засадах обміну. Можливо, знайдеться гостьовий штат. Будемо над цим працювати.
Досі університетські викладачі не надто активно включалися в рекламування ольштинської україністики. Чи це зміниться? Адже це й справа майбутньої роботи працівників закладу.
-Ви маєте рацію, говорячи про надто малу активність протягом останніх двох років. Тимчасом потрібно достосовуватися до умов сьогоднішнього капіталізму, до конкурентної боротьби, оскільки у Варшаві, у Познані або в Кракові є багато кандидатів на україністику. Там абітурієнтів приймають на конкурсній основі. Треба переорієнтовуватися згідно з вимогами часу, виходити більше на люди, частіше виступати в засобах масової інформації. Я думаю, що наші працівники це добре розуміють і почнуть змінювати свій спосіб функціонування, не обмежуючись лише до аудиторії, стануть виїжджати до шкіл, на концертні площадки з публічними лекціями. На мою думку, це цілком реальне.
В оцінці керівництва університету, наукові працівники, зокрема й україністи, досить-таки рідко ініціювали міжнародні, загальнопольські чи хоча б реґіональні наукові проекти. Чи й у цьому напрямку можна сподіватися змін?
-Ми будемо старатися брати участь у міжнародних проектах. Для цього потрібно виконати певний мінімум вимог, тобто повинен бути професорський склад серед керівників і виконавців проекту. Думаю, що в нас на україністиці вже назріла можливість виступити і затвердити подібний проект до здійснення.
Варто, напевне, ще підкреслити, що немає територіальних обмежень, коли йдеться про набір студентів на україністику в Ольштині.
-Немає жодної різниці, звідки приходять кандидати. Студенти мають можливість проживати в гуртожитках або на приватних квартирах, отримувати соціальні і наукові стипендії. Більше того, болонська система створює прекрасні можливості, наприклад, після третього курсу, після закінчення І ступеня навчання – можна поїхати до будь-якого вищого навчального закладу в Європі, для прикладу, на україністику до Італії. А може, і до нас хтось приїде звідти чи з іншої частини Європи. Ольштин і Вармія та Мазури – це прекрасний край, країна тисячі озер, і декілька з них знаходиться в самому Ольштині, а також і студентське містечко Кортово.
Доктор ЯРОСЛАВА КОНЄВА – за спеціальністю україніст і славіст. Вона також університетський викладач і перекладач. Закінчила Київський університет ім. Тараса Шевченка. В Ольштині працює від 1997 року – спершу у Вищій педагогічній школі, яка пізніше увійшла до складу Вармінсько Мазурського університету. У даний час вона закінчує габілітаційну роботу, присвячену поетиці українського фольклору, зокрема балади, у порівняльному аспекті з іншими слов’янськими мовами. Від 1 грудня 2009 р. виконує обов’язки керівника Закладу україністики Вармінсько -Мазурського університету.
“Наше слово” №7, 14 лютого 2010 року {moscomment}
