Наталя Гладик ■ ПОДІЇ ■ №38, 2014-09-21
У книжці Павла Флоренського «Іконостас», у розділі «Святиня як мистецьке завершення», автор написав про церкву як синтез різних видів мистецтва: архітектури, іконопису і співу, що разом становлять єдину і цю саму ідею того, чим є храм Божий. Церква пригадує і має пригадувати нам, як повинна виглядати наша внутрішня святиня, наше духовне життя. То паралель між тими двома будівлями. Як старанно й уважно колись усе було продумане в будові храму, як усе тут має свою символіку і значення, показує Флоренський.
У невеличкому селі Білянці на Лемківщині 23 червня 2012 р. закладено вугільний камінь під будову нової православної церкви Покрови Матері Божої, а вже 7 вересня 2014 р. в білянській парафії відбулося велике торжество – освячення храму. Для такої невеликої громади це велика подія. Нових церков у всій Польщі прибуває дуже мало, тому кожне таке свято дійсно виростає до ранґу торжества.
Сам обряд освячення церкви дуже достойний. Його найважливішим моментом є закладення вівтаря – верхньої плити, її миття та намащення святими оліями (миром), а все це відбувається за царськими воротами. Доповненням обряду є процесія зі святими мощами. У Білянці це були мощі св. Максима Горлицького (Сандовича), які потім покладено у вівтар.
Освячення проводили преосвященний митрополит Православної церкви у Польщі Сава, Перемиський і Новосанчівський архиєпископ Адам, Люблинський і Холмський архиєпископ Авель, Білостоцький і Ґданський архиєпископ Яків, Супрасльський єпископ Георгій, Горлицький єпископ Паїсій.
Білянчани гостили теж священиків і паломників, які приїхали організованими групами майже з усієї Польщі: Білостока, Більська-Підляського, Пасинок, Холма, Люблина, Ґлоґова, Команчі, а також зі Словаччини та України, навіть поодинокі паломники були з Америки і Росії. Приїхали віряни з усієї ПеремиськоНовосанчівської єпархії. Всі доклали свою цеглинку до будови цього храму. Протягом тих двох років організовано кільканадцять збірок грошей при нагоді празників в інших церквах, та й на фестивалях.
Нова святиня має ту саму покровительку, що й дерев’яна церква. Свідчить це про емоційну прив’язаність віруючих до храму, в якому дотепер відбувалися найважливіші події в їхньому житті: хрестини, вінчання, похорони. Не тільки їх, але й наших предків. Люди далі будуть сходитися разом або до нової, або «старої» церкви. І це головне в цій новій ситуації нашої сільської спільноти.
Прекрасні і вагомі слова сказав на кінець владика Адам, котрий згадав тяжкі часи повернень на Лемківщину, до православ’я чи спільного ремонту дерев’яної церкви. І щоб не забувати про своє: «Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, тілько камінь має» (Сидір Воробкевич – ред.). Це ж коріння, яке треба доглядати. Вчіть діточок своїх, щоб та святиня порожня колись не стояла. І хреститися правильно вчіть, трьома пальцями, це основа», – закінчив владика Адам.
Глава Церкви вручив єпископові Паїсію орден Святої Рівноапостольної Марії-Магдалини ІІ ступеня з оздобами, який признав йому Собор єпископів Православної церкви за активність і працю під час будови храму в Білянці. Цим самим орденом ІІІ ступеня собор нагородив пароха о. Андрія Ґрича і будівничого церкви Марека Баторого, котрий представляв фірму з Горлиць «Certus».
На торжестві присутні були сенатор РП Станіслав Коґут, консул Австрії Андреа-Анастазія Сандгакер, староста Горлицького повіту Мірослав Вендрихович, голова Горлицької повітової ради Марек Буґно, війти Горлицької та Устя-Горлицької ґмін – Ришард Ґузик і Дмитро Ридзанич, білянський сільський голова, римо-католицькі священики. ■
Коментарі
До повноти свята не вистачало тільки присутності греко-католицьких священиків… але на щастя бул присутній, незамінний в таких випадках, римо-католицький клір 😉