Олена Цікуй ■ КУЛЬТУРА ■ №12, 2015-03-22
Хоч від його смерті минуло майже піввіку, Никифор (діалектне Нитифор) і далі дає натхнення не лише молодим артистам, але і художникам з досвідом у мистецтві. Символічно нагадати про нього вирішили куратори Музею сучасного мистецтва у Кракові (МОЦАК).
До 12 квітня можна в ньому побачити виставку під назвою «Никифори». Хоч головним героєм заходу є, безсумнівно, Епіфаній Дровняк, МОЦАК дає можливість побачити й роботи трьох сучасних польських митців, для яких найвидатніший криницький художних став зразком.
Аліна Давідович, дочка польського видатного художника Леона Хвістка, здавалося б, мистецтво мала у крові – хоч довела це дуже пізно. За здобутою професією математика, свою художню кар’єру почала щойно на пенсії. І невдовзі серед художників її почали називати «Никифором у спідниці». Її картини також поставали на обкладинках старих зошитів. Мисткиня користувалася акварельними фарбами і фломастерами.
Марек Краус сам себе називає «Никифором Варшавським». У дитинстві хворів на дитячий церебральний параліч, унаслідок чого перебував у психіатричній лікарні в Ґарволіні. Подібно як Нетифор, будучи людиною не цілком справною, відокремленою, мусив побороти багато труднощів, щоб його творчість зауважили. Краус у своєму мистецтві передусім переказує своє розуміння сучасної ролі художника, полюбляє також провокувати глядача.
Останній з-посеред «Никифорів» – Едвард Двурник – один з небагатьох художників, який закінчив художній інститут. Спостерігаючи за майстром примітивізму, Двурник наслідував його спосіб малювання: виразні контури, інтенсивні кольорові плями. Творив картини на подібну тематику.
Велике враження справив на нього стиль ль Нетифорових картин з міською архітектурою. Хоч виставка невелика за розміром, однак доводить, що справжній художник не вимагає ні дорогих матеріалів, ні багатолітньої освіти, щоб світ визнав його неповторним. Справжньому художникові необхідний лише талант і цілеспрямованість. ■
