Богдан Гук ■ ПОДІЇ ■ 2009-01-22
Згідно з інформаціями українських ЗМІ та інтернету, підтвердженими працівником Тернопільської районної державної адміністрації, та з висловлюваннями й листами високих державних службовців України, Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва в 2007-008 рр. спорудила меморіали та встановила пам’ятні знаки в населених пунктах України з порушенням чинного в Україні законодавства, усупереч рекомендаціям Державної міжвідомчої комісії з питань увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій або поза т.зв. протоколом 44 місць з 2005 р. Отож, інакше кажучи, усі вони нелеґальні.
У вказаний період у селах Ігровиця, Березовиця-Мала, Плотич і Шляхтинці Тернопільської області були споруджені меморіали на місцях поховань поляків, убитих у 1944 р. Факт незгідних із законодавством України дій А. Пшевозника як секретаря РОПБіМ підтвердив Святослав Шеремета – відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії з питань увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України. Відповідаючи на моє запитання, він зокрема сказав:
{mosimage}
– Увічнення в сільських населених пунктах Березо виці-Малій, Плотичі, Ігровиці, Шляхтинцях були побудовані без погодження з органами місцевого самоврядування. Тимчасом, згідно з українськими правовими нормами, усі поховання іноземних громадян на території Україна повинні бути погоджені з Державною міжвідомчою комісією, а будівельно-опоряджувальні роботи – з органами місцевого самоврядування. На будову цих об’єктів був виданий дозвіл мого попередника в Державній міжвідомчій комісії Віталія Казакевича, проте в погодженні містилися певні зауваження, а саме: пам’ятні написи на цих об’єктах мають дотримуватися формули, прийнятої стосовно загиблих поляків в Україні та українців у Польщі – “трагічно загиблим”. Тобто в україномовному тексті було виписано “трагічно загиблим”, а в польському – “poległych śmiercią tragiczną” або “tragicznie zginęli”.
{mosimage}На жаль, правосильні рекомендації Комісії не були дотримані і на всіх 4 меморіальних спорудах появилися польськомовні тексти з формулою “zamordowanym”. Також як на момент започаткування будови, так і на момент відкриття готових меморіалів в Україні у вищеназваних селах фактично польська Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва не мала будьяких погоджень, які б задовольняли вимоги українського законодавства. Погодження були тільки з Державною міжвідомчою комісією. Інші погодження появилися пізніше, тобто фактично заднім числом. Практично це відбулося так, що представники підприємства виконавця їздили і збирали потрібні підписи на документах уже після відкриття даних об’єктів.
Нелеґальне будівництво польських меморіалів у 4 селах Тернопільщини – це не все, скоєне Радою. У місті Чорткові цієї ж області РОПБіМ спорудила в 2007-2008 рр. та відкрила 2008 р. великий військовий меморіал на місці захоронення польських вояків – жертв українсько польської війни в 1918-1919 рр. на території Західно Укра їнської Народної Республіки. Будова польського військового кладовища в Чорткові була погоджена тільки з органами місцевого самоврядування, зокрема з Чортківською міською радою, але абсолютно не була погоджена з Державною міжвідомчою комісією, чим був прямо порушений пункт 9 постанови Кабінету Міністрів України № 1867 від 20 грудня 2000 р., яку підписав тодішній прем’єр міністр України Віктор Ющенко.
– Отож, кваліфікація цих дій Ради на сьогодні така: РОПБіМ як офіційний орган Польщі, уповноважений лише леґальним чином діяти поза територією власної держави, поставила Україну перед доконаним фактом здійснення нелеґальних будівельних робіт об’єктів, які увічнюють польську національну пам’ять на території України. Україна як європейська держава дуже відповідально та доброзичливо ставиться до питання увічнень і ми абсолютно хотіли б, щоб таке ж саме становище мала Республіка Польща, зокрема РОПБіМ, щодо діяльності Державної міжвідомчої комісії на території Польщі, – сказав відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії з питань увічнення жертв ІІ Світової війни та політичних репресій С. Шеремета.
* * *{mosimage}
З огляду на вищевикладене, в Україні почалося вивчення проблеми незаконної діяльності на території України РОПБіМ як офіційного державного органу Польщі. Бере в ньому участь зокрема український ІНП та органи державної адміністрації. Після листів в.о. голови Інституту національної пам’яті І. Р. Юхновського, сільського голови Ігоровиці О. М. Катеринчук, голови Шляхтинецької сільської ради Д. М. Федорчука Тернопільська обласна державна адміністрація розпорядженням ч. 190 від 28 серпня 2008 р. створила робочу групу з питань вивчення правомірності встановлення на цвинтарях Тернопільського району меморіальних знаків загиблим у 1944 р. громадянам Польщі. Очолив її депутат обласної ради В. Бойко.
На засіданні групи 5 грудня 2008 р. прийнято попередній проект рішення, у якому щодо подій в Ігровиці, Плотичі та Шляхтинцях відзначено зокрема таке:
{mosimage} “Встановлення меморіальних знаків відбулося з порушенням нормативно-правових актів, які реґулюють здійснення на території України заходів з увічнення пам’яті полеглих, в тому числі іноземців, та без погодження органів місцевого самоврядування, на території яких такі знаки встановлено. Також, під час поминальної панахиди над меморіальним знаком загиблим в 1944 р. громадянам Польщі, 5 липня 2008 р. в с. Ігровиця Тернопільського району Тернопільської області під час виступів учасників заходу допускалися перекручування історії України, розповсюджувалась література антиукраїнського характеру”.
Однак нема певності щодо того, чи державні органи України здійснять докладний контроль законності (леґальності/нелеґальності) всіх уже споруджених на території України РОПБіМ меморіалів та пам’ятників. Здається, МЗС України в 2001-2008 рр. не забезпечило достатнього нагляду за виконанням міжнародних договорів, покладеного на нього Законом України “Про міжнародні договори України”, що стосується співробітництва Державної міжвідом чої комісії та ОПБіМ. Такої певності нема зокрема тому, що вже раніше (у 2001 та 2006 рр.) Рада, найімовірніше, переступила межі законності й терпимості громадян України в діях на території заповідника “Биківнянські могили” під Києвом, проте, використовуючи постійний непорядок у владній системі України та навряд чи леґальну підтримку тодішнього секретаря Державної міжвідомчої комісії В. Казакевича, А. Пшевознику вдалося уникнути міжнародного скандалу.
* * *
Діяльність РОПБіМ вийшла поза рамки, прийняті в міждержавних відносинах. Наблизилася до норм, які хтозна чи не можуть кваліфікуватися як злочин. Причиною такого стану є те, що вже віддавна було притаманне способові здійснювання політики пам’яті А. Пшевозником як відповідальним секретарем Ради: польський націоналізм, тенденційність, зневажливе ставлення до українського національного руху періоду ІІ Світової війни, зокрема до УПА, стратегія політичного тиску та створювання умов нерівноправності в діяльності для тих, хто в силу міждержавних угод мав би бути його партнером – держави Україна, її державних та самоврядних органів. І не тільки до них, а й також до українців як громадян Польщі та їхньої історичної пам’яті.
Останні дії А. Пшевозника в неґативному світлі показують прийняті ним принципи вирішування проблем, пов’язаних з увічненням жертв польських репресій щодо мирних українців у Польщі в 1944-1947 рр. та щодо вояків УПА. Вражає так звана “подвійна бухгалтерія” секретаря РОПБіМ: в Україні він сам здійснює те, за що переслідує в Польщі; у виступах для польських ЗМІ нарікає на свої труднощі в Україні, а не згадує ні словом про те, як багато вже років всіляко стримує спорудження Україною меморіалів у Польщі. Започатковані ним у другій половині 2008 р. заходи, спрямовані на ліквідацію знаків української скорботи – пам’ятних хрестів на горі Хрищатій, у світлі описаних вище подій, стають вершиною міжнаціонального лицемірства у сфері політики пам’яті.
В Україні та сфері польсько-української пам’яті А. Пшевозник завжди поводився зверхньо, не відчував і не мав бажання відчувати політичні та національні історичні нюанси. Його останні незаконні дії на Тернопільщині – це крапка над “і”. А. Пшевозник скандально скомпрометував Польщу як державу. Треба сподіватися, що справа з нелеґальним увічненням польської пам’яті в Україні означатиме кінець його роботи як високого польського державного службовця. Важко-бо уявити собі, щоб зверхники – голова Ради В. Бартошевський та міністр культури, могли пропустити повз увагу такий промах і не повідомити про це прем’єр міністра Польщі, а голова польського уряду міг призначити А. Пшевозника секретарем РОПБіМ на наступний термін.
Hа фото: Два хрести – у Павлокомі (Польща) та у Плотичі (Україна) – два підходи до історії.
“Наше слово” №4, 25 січня 2009 року
