Вікторія Грондзка ■ МІҐРАНТИ ■ 2010-10-29
{mosimage}
“Дайте зелене світло для аболіції!” – під таким лозунгом і з кошиками повними зелених яблук прийшли імміґранти до польського парламенту минулої п’ятниці, 22 жовтня. Тут було зачитане звернення Комітету “Імміґранти для аболіції” до маршалка Сейму, президента Польщі та інших найвищих посадовців, у якому звертаються з проханням про допомогу в леґалізації перебування так званих “нелеґальних” імміґрантів, оскільки без цього, як написано у документі, вони не можуть платити податків у країні, в якій фактично проживають, з усіма цього стану наслідками, а змінити це може тільки відповідний аболіційний закон.
Під зверненням підписалося близько 1400 людей – передусім імміґрантів з усіх куточків світу, які перебувають тепер у Польщі, а також представники неурядових організацій, журналісти і політки. Після прочитання тексту вголос для всіх зібраних, звернення було складене в Сеймі.
Нагадаю, що з ініціативою проведення такої акції виступили спочатку громадяни України (про це “Наше слово” вже писало у № 12 від 21 березня ц.р.), а потім до них приєдналися й представники інших країн. Від самого початку їх підтримував варшавський “Центр привітання” і надавав необхідну організаційну допомогу, у його приміщенні проводилися збори комітету, у склад якого, крім самих імміґрантів увійшли також представники неурядових організацій, які займаються справами інтеґрації іноземців, що перебувають у Польщі. На цих зборах велися дебати, учасники яких пробували вияснити, кого в Польщі називають “нелеґальним імміґрантом”, чому і що це так насправді означає.
Як зазначає керівник “Центру привітання” Ксенія Наранович, у Польщі досить розповсюджене помилкове уявлення, що “нелеґальний імміґрант” – це людина, яка нелеґально перетнула державний кордон або скоїла якийсь злочин, що далеко не відповідає дійсності. І пояснює, що переважно це особи, які не виїхали вчасно з території Польщі, тобто у них закінчився термін дії візи, а часом і паспорта. Причини такого стану бувають різні. Буває, наприклад, що люди приїжджають на роботу і працедавець їм обіцяє виробити всі необхідні документи. Потім виявляється, що обіцянками все і закінчилося, а наявні документи вже недійсні.
Все частіше й цілком свідомо залишаються імміґранти у Польщі з недійсною візою, бо знайшли тут роботу, а який працедавець буде чекати, коли у нього урожай на полі не зібраний, чи саме транспорт прийшов по овочі з теплиці? Часом “нелеґалом” люди стають тільки через те, що неправильно порахували термін, на який видана віза, і кілька лишніх днів перебували у гостях, наприклад, у родичів чи знайомих. Знаючи, що документи у них не в порядку, люди панікують, бояться навіть звернутися про допомогу до неурядових організацій, не кажучи вже про державні служби. Цей страх супроводжує потім усе їхнє життя, проблеми накопичуються і розростаються, як снігова куля, самотужки їх розв’язати людина просто не має сили. Не сприяє цьому і чинне польське законодавство, в якому є безліч незрозумілих і надзвичай заплутаних формулювань, розібратися в яких часом буває непросто навіть юристам.
З кожним роком зростає кількість іноземців, які в’їхали на територію Польщі і з неї не виїхали. За даними з різних джерел, їх може бути 200-500 тисяч. Почуваються, як у пастці, з якої немає виходу. Декілька відважних людей вирішили розірвати замкнуте коло і звернутися до польського суспільства і влади з проханням про допомогу. Хочуть небагато – більшості з них вистачить, що отримають можливість виїхати додому без тзв. “вовчого білету”, тобто штампу в паспорті, який означає заборону в’їзду на територію не тільки Польщі, а й усього Євросоюзу протягом 3-5 років. При теперішній економічній ситуації і величезному безробітті в Україні це означає, що ці люди і їхні родини, в яких вони часто були єдиними годувальниками, залишаться практично без засобів для існування. “Мала аболіція” дала б їм шанс почати життя наново, адже останнім часом були прийняті в Польщі нові закони, які вводять полегшення при працевлаштуванні, і тепер цілком реально отримати без більших проблем робочу візу. “Великою аболіцією”, тобто з правом на постійне проживання, скористалися би передусім ті, хто має тут родини, дітей, помешкання, влаштоване життя, тільки документи їхні стали недійсними. Обидва розв’язання принесуть користь не тільки іноземцям, а й польській державі.
Тема аболіції вже не перший раз потрапила у стіни польського парламенту. У червні вона обговорювалася у Комісії національних та етнічних меншин, на засіданні якої виступив з дезидератом депутат Мирон Сич. Цей український парламентарій у п’ятницю також вийшов порозмовляти з маніфестантами і журналістами. Він сказав, що найближчим часом у нього домовлена зустріч у цій справі з міністром внутрішніх справ, розмовляв на цю тему також з маршалком Сенату Боґданом Борусевичем і головою комісії адміністрації Марком Бернацьким, а це вже означає, що польська влада розуміє вагу проблеми. І можливо, що після виборів, вже у листопаді, це питання знову розглядатиметься у Сеймі.
Проблеми осіб з невреґульованим правним статусом (саме так правильно окреслюється ситуація осіб, яких називають просто і стереотипно “нелеґалами”) широко обговорювалися також під час прес-конференції, яку після маніфестації під Сеймом і вручення представникам влади звернення від імміґрантів було влаштовано у садибі “Товариства вільного слова” (на фото).
Коротко тему підсумував Роберт Кшиштонь, який підтримував від самого початку акцію імміґрантів, проте з огляду на стан здоров’я не міг бути присутній на акції особисто. Він сподівається, що парламент їх теж підтримає і прийме відповідний та добре опрацьований закон, де було б окреслено умови леґалізації перебування. Зазначає, що це було б корисно для польської держави, а передусім чесно у відношенні до людей, які тепер знаходяться у важкій життєвій ситуації. Підкреслив ще й другий позитив цієї акції – інтеґрацію самого імміґрантського середовища. І треба тільки радіти, що ці люди, незважаючи на тиск обставин, хочуть функціонувати в суспільстві нормально і дотриму ватися законів, адже в їхньому становищі досить легко потрапити під вплив кримінального середовища. Кшиштонь зазначив, що прибульці своєю присутністю збагачують суспільство, яке їх приймає у себе, передусім у культурному плані. Але також економічно, бо переважно приїжджають люди молоді, працьовиті, ініціативні й підприємливі, які будуть відкривати нові підприємства, нові місця праці. Звичайно, якісь загрози завжди існують, але саме для цього потрібна міґраційна політика, щоб ці загрози нівелювати.
“Наше слово” №44, 31 жовтня 2010 року {moscomment}
