Наталя Кравчук ■ ПОДІЇ ■ №36, 2015-09-07
Цьогорічні святкування Дня Незалежності України на центральному рівні у Варшаві мали пребагату дводенну (23 і 24 серпня) програму. Крім літургій з молитвою за Україну, які відправлялися у храмах обох конфесій, були концерти, різного роду майстер-класи, книжкові і народні ярмарки, виставки, футбольні змагання, пікнік та інше. На тлі цієї різноманітності проходила політична дискусія про ситуацію кримських татар.
Монографічна виставка
Імпресійна експозиція, що її старанно підготовив Недім Усеінов – представник кримських татар у Польщі, показує Мустафу Джемілєва – дисидента, політика, автентичну, теплу людину, віддану сім’ї, але водночас особистість, яку нищив тоталітарний совєтський режим, якого на кільканадцять років загнали в табори відокремлення. На цій експозиції представлено різні моменти з життя і діяльності М. Джемілєва: зустріч з Андреєм Сахаровим, який вперто добивався прав для кримських татар, боротьбу у 80-ті рр. за повернення татар у Крим, співпрацю з Народним рухом України, а також польське заангажування у співпрацю з татарами від початку 90-х років.
М. Джемілєв минулого року отримав нагороду «Солідарності», якою поділився, призначаючи її на шляхетні справи – підтримку сімей Небесної сотні та журналістів і медиків, яких убито у східній Україні, а також на допомогу вільним мас-медіа. Третю частину призначив на захист прав людини.
«Такі люди, як Джемілєв, вели за собою народ, якому у 80-х роках історія дала шанс повернення на рідні землі, – заявив Рефат Чубаров, представник татарського самоврядування в Криму, – кримські татари сьогодні переживають так, як і українці, злидні. Крим і Україна проходять випробування. Ми на своїй землі у складі української держави 23 роки про це говорили. І коли прийшов ворог, люди стали на захист України, а українські політики, які не готували державу до відсічі, її здали».
В свою чергу головний редактор «Ґазети виборчої» Адам Міхнік підкреслив, що такі люди, як Джемілєв, – це символ боротьби за повернення татар на рідну землю, водночас символ такої боротьби, яка відкидала етнічний шовінізм і насильство. Дисидент Джемілєв, на думку А. Міхніка, людина найкращих гуманітарних якостей ХХ століття. Борець-політик дочекався повернення свого народу і життєвої місії в українській державі (став депутатом ВР).
«Мустафа Джемілєв своєю долею вписується в трагічну історію татарської людності і в її стремліннях до повернення в Крим, де їхні корені і могили предків», – сказав Броніслав Коморовський ще як президент Польщі.
Кшиштоф Становський, голова Фонду міжнародної солідарності, для доповнення додав, що «М. Джемілєв ствердив йому: „Знаєш, коли я зрозумів, що ми є народом? Коли татари готувалися до повернення з Узбекистану, прийшли до нас жиди і роми, яких теж депортували з Криму. Вони питали, чи можуть до нас приєднатися, бо хочуть повернутися туди, де їх дім. І тоді я зрозумів, що ми – народ”. Кожна група людей, яка має своїх жидів, ромів та інші групи, є народом. Так є й з українським народом».
Захистити Крим – це значить захистити Україну і Європу
Великий захід – виставка і панель – не можна провести без підтримки фонду міжнародної солідарності, який від років реалізує великомасштабні проекти задля допомоги Україні, в тому кримським татарам, – поінформував у подячному слові Петро Тима – голова ОУП, яке разом з Посольством України і Фондом «Наш вибір» було організатором свята.
Науковець-україніст Ростислав Крамар, який вів політичну дискусію, зауважив, що рік тому ми теж розмовляли про ситуацію в Криму. До цього питання повертаємося й тепер, бо Крим подекуди знайшовся в тіні ситуації в Донбасі. Анексія і ситуація в Криму є важким екзаменом для Української держави та міжнародної спільноти. «Перед роками питали ми себе: що робити? Всі повторювали як мантру – санкції, санкції, санкції… Кілька днів тому Путін сказав, посилаючи сиґнал у світ, що Росія не поступиться, Росія прийшла туди назавжди», – зауважив Р. Крамар. Що в цій ситуації тепер робити?
«Я б шукав оптимізму в тому, що Путін знайшовся в тупику, який сам собі зготував, – мовив А. Міхнік. – Я такої думки, що його дні полічені, що його політика програє. Хвиля патріотичного піднесення в Росії падає. Надалі треба усвідомлювати суспільства про те, що йде гра, і продовжувати західні санкції. Бачу, що перед Україною довга і терниста дорога, бо як можна реформувати країну, коли вона охоплена війною і гинуть люди».
Рефат Чубаров, як представник кримських татар і голова Світового конґресу кримських татар заявив, що його народ завжди спирається на свій досвід і свою пам’ять. Все зло до них приходило з боку Москви. Які б декларації їм не складали, вони з недовірою до того відносяться. Вони тепер утвердилися в тому, що всі їхні прагнення за 23 роки незалежності України – відновлення прав народу, справжня автономія Криму в складі незалежної демократичної України та лише з українцями і їхньою державою можуть існувати, були слушними.
Вже 542 дні минули, як Росія почала акт аґресії проти України, про що в листі до учасників берлінської зустрічі написав Р. Чубаров. Лідери демократичних держав повинні обстоювати Крим та Україну, а татарська діаспора стати активнішою і тиснути на держави, а ті – на Росію. Захистити Крим, захистити Україну – це стратегія кримських татар, – вважає кримський лідер з Києва.
А яка стратегія України супроти Криму в майбутньому? «Крим був анексований, бо слабка була українська держава. Тепер краща ситуація: бачимо тверду позицію кримських татар, краще зорганізоване політичне керівництво країни, волонтерський рух, міцніше військо і є міжнародна підтримка. все це вселяє надію, що Крим стане інтеґральною частиною України, і міжнародна громадськість доведе до привернення порушеного міжнародного права», – заявив Андрій Дещиця, посол України.
Чверть віку тому татари повернулися на рідну землю, жили в наметах, коморах, але сказали: «Дітям буде краще, бо ми в себе… » А тепер в одну мить появилися танки перед їхніми хатами. «Ми засновували, оснащували їхні школи, а зараз це російські школи. Мине 2,5 року, – сказав Джемілєв, – і знову відкриють у Криму татарські інституції, школи. Треба до цього готуватись, зберігати традиції, підтримувати опозиційні заходи», – стверджував К. Становський.
Наскільки зараз кримські татари становлять єдність? На думку Р. Чубарова, з приходом окупанта все змішано, а референдум проведено під острахом, а не демократично. Треба було питати окремо кожну націю (58% – росіян, 24% – українців і 14% – татар), чи хоче до Росії, тоді була б стовідсоткова демократія. На жаль, завдання Росії – розчавити кримських татар і доказати, що тепер у Криму все добре, а за України було погано. «Маючи на увазі автономію, нам ідеться про рівноправність усіх народів Криму, щоб більшість ніколи не накидала своїх прав іншим. Як навчити росіян, щоб розуміли тих, що живуть на своїй землі, а вони на чужій?», – питав гість Р. Чубаров.
Спільна підтримка і дружба – це сила. «У той час, коли говоримо про Україну, думаємо не лише про традиції і культуру, але творимо нову якість українсько-польських відносин, зв’язків українців з вірменами, татарами і євреями та караїмами, всі вони з нами святкують, бо хочуть і розуміють спільноту», – дякуючи, казав П. Тима.
Моління за Україну
Уже традиційно у святинях вірні велелюдно молилися за соборність України, а також за жертви, кров’ю яких окроплене право на свободу українського народу.
У греко-католицькому храмі у Варшаві парох отець Петро Кушка ЧСВВ, звертаючись до зібраних, заявив: «Люди з України, що виїхали на навчання, чи до праці, мають дилему: залишитися чи повертатись до сім’ї. Що вибрати, коли Батьківщина волає? – самі мусять поставити собі запитання без страху. А передусім треба жити згідно з Божими законами та ширити добро».
Молитва за незалежність і спокій в Україні об’єднала також тих, що прийшли до православної святині на варшавській Волі. Отець Мар’ян Бендза, який спільно з отцем Анатолієм Шидловським відправляв богослужіння, у проповіді, між іншим, сказав: «Святкування незалежності – болюче й окроплене кров’ю. Щодня падають хлопці, захищаючи право свого народу. Хіба ми не народ? Хіба ми не маємо права на свободу? Хіба ми не маємо права мати свою державу? Свобода – це Божий дар, це природне право людини, це право народів».
Біля меморіальних українських пам’ятників борцям за волю України, де стояла почесна варта Війська польського, зі священиками молилися зібрані столичні українці та українські дипломати з сім’ями, сказали, як посол А. Дещиця: «за нами – правда, свобода, незалежність і перед нами – майбутнє, але пам’ятаймо і про жертви свободи», так і П. Тима, який наголосив, що «25-і роковини зустрінемо величаво і віддамо шану не тільки борцям за УНР, але й тим, хто змагався за українську державу пізніше». Усім їм добро України та її воля були найвижчою вартістю.
«Борітеся, поборете…»
У столиці Польщі маємо ще один символ української боротьби за державність – пам’ятник Шевченкові. Слова на пам’ятнику набрали особливої актуальності в наш час, бо скріплюють народ і вселяють надію на повну перемогу.
Святковий настрій дарували нам київський бандурист Ярослав Джус і варшавський скрипаль Андрій Олійник, виконуючи народні і повстанські мелодії.
Національне свято продовжувалося біля будинку Посольства України, де показано сучасне мистецтво «Листи з дому». Це праці двох молодих українських митців Дарії Кольцової і Романа Михайлова, які інсталяцією і перформенсом осмислюють та інтерпретують події, що відбуваються в Україні.
* * *
Недільне свято у форті «Сокольницького» на варшавському Жолібожі збагатили величавим концертом ансамблі з Дніпропетровська з козацьким репертуаром, а також польські та українські артисти, у тому зірка Роксана Вікалюк і рок-музик Тарас Чубай. Винятково насичену програму святкувань численно відвідували українці та поляки, знаходячи щось розважальне і приємне для себе. Було кольорово і надійно, як пристало на презентацію європейської вільної України. ■
