«На волонтерстві не потягнемо»

Григорій СподарикГРОМАДА№31, 2015-08-02

2 5 – л і т т я О У П

Зміна поколінь та професіоналізація – такі головні виклики бачать молоді лідери Об’єднання українців у Польщі, з якими «Наше слово» поговорило з нагоди ювілею організації.

Боротися з «ексодусом»

Роман Білас
Роман Білас

Культурні ініціативи, представництво у державних органах, передовсім щодо освіти чи історичної спадщини, – це лише деякі поля активності організації. Роман Білас, голова Кошалінського відділу ОУП, доповнює цей перелік благодійною діяльністю, пов’язаною і з допомогою Україні, і з задоволенням потреб громади на території Польщі. «Ми мусимо діяти, як фонд, який, з одного боку, займатиметься здобуванням коштів, а з другого – розподілом їх на потреби», – відзначає Р. Білас. Які зусилля потрібні, показує хоча б ювілейний 40-й Фестиваль українських дитячих ансамблів у Кошаліні. Захід зібрав рекордну кількість виконавців, але його фінансування збереглося на рівні минулих років. Без успішного виходу на зовнішніх спонсорів бюджет фестивалю просто б не вистачив. Ситуацію ускладнює згаданий Р. Біласом постійний виклик для всієї організації, яким залишається відбудова Народного дому в Перемишлі. Тому необхідна професіоналізація і хоч якесь штатне забезпечення діячів ОУП: «На волонтерстві ми далі не потягнемо цієї організації», – говорить Білас. На його думку, виходом можуть бути законодавчі зміни, які б дозволили нацменшинам створювати центри культури з фінансовим і штатним державним забезпеченням. Однак державна та нацменшинна сторони й досі не можуть домовитися про конкретні рішення. Важливий також суспільний чинник, оскільки з огляду на нестабільність професійної зайнятості люди часто змушені виїжджати «за хлібом» за кордон. Їх сьогодні приваблює Англія, подібно як колись приваблювала Канада: «Ми знову маємо „ексодус”, який помітно „зачищає” і нашу громаду», – говорить Р. Білас. Тому до проблем зараховує й те, що за роки існування ОУП не вдалося збудувати, наприклад, бізнесових відносин між нашими людьми, а також системи підтримки людей у рамках їх професійної діяльності. Це могло б заохочувати їх лишатись у державі чи укріплювати зв’язок з ОУП. Відомо, що в партнерстві з ОУП структурно гуртуються юристи, лікарі чи історики. За словами Р. Біласа, мабуть, саме останні найкраще використовують таку можливість. Бо, з одного боку, їх активність приносить користь громаді, а з другого – свою діяльність вони можуть зараховувати до професійного досвіду.

Історія та культурні заходи
Сам Білас свого часу хотів гуртувати українців, активних на різних рівнях самоврядування та в політичному просторі. На жаль, останні самоврядні вибори показали, що дуже мало наших людей потрапило у структури місцевої влади. Тут є ще інша проблема, бо частина наших самоврядників не хоче у професійній діяльності асоціювати себе з українством. Однією з причин може бути надалі відносно швидка стереотипна асоціація українця в Польщі з важким минулим, злочинами тощо: «З німцями такі питання здебільшого з’ясували. Отже, це приклад того, що подолати важку історію все ж можливо», – говорить Р. Білас, одночасно називаючи черговий виклик, який стоїть перед ОУП. У його оцінці, треба також ефективніше використовувати «спеціальність» організації, тобто культурні заходи. Формулу частини з них, хоча б з огляду на щораз менше зацікавлення публіки, напевно треба продумати. Але такі заходи, як «Молодіжний ярмарок» чи «Лемківська ватра» у Ждині добре показують, що можна приваблювати, зокрема, молодих людей. Інша справа, що масштабні заходи дозволяють нам виходити до всього суспільства, а так само демонструють назовні наші організаційні та мобілізаційні здібності. Інакше кажучи, місцева влада в окремих реґіонах отримує видимий доказ того, що українці становлять реальну електоральну силу.

Багато справ і мало людей
На особливому потенціалі об’єднання наголошує й Ігор Горків, який працює в Перемиському відділі ОУП: «Наша організація має 10 відділів у Польщі. Всюди є своя специфіка та проблеми, але це все-таки одна структура. На мою думку, це показує вміння людей згуртуватися навколо певної ідеї. Діючи на Мазурах чи в Перемишлі, в кінцевому розрахунку працюємо для всіх нас разом», – говорить перемиський діяч. Він сам є прикладом того, що ОУП все ж має можливості приваблювати молодих людей. І. Горків згадує, що до ОУП перейшов від студентської активності у Пласті. Співпраця розвивалася, бо він сам мав потребу щось робити, а в лідерів організації було бажання залучати до структур нових людей. Досвід здобував у Варшаві, беручи участь в активізації праці місцевого гуртка ОУП. Остаточно вибрав близький до його рідної Ярославщини Перемишль. До місцевих козирів зараховує функціонування на споконвічно рідних землях, близькість до видимої матеріальної та культурної спадщини українців, а також самої України. Однією з найважливіших проблем, в його оцінці, є (знову-таки згідно з загальнодержавною течією) відплив українців до більших осередків: «Може бути так, що через деякий час забракне молодого покоління, щоб продовжити діяльність чи її переформатовувати», – підкреслює І. Горків. Він теж бачить, що зосередження організації на постійних, але водночас необхідних ініціативах, може ввести певну рутинність і блокувати появу нових ідей: «На Перемищині є стільки справ, що треба мати трохи більше людей, ніж ми маємо зараз», – підсумовує І. Горків, наголошуючи на потребі штатного підсилення ОУП.

ksenia 3_629x440
Ксеня Довган-Доманська

Є ґрунт
Про те, що ОУП в основному організує традиційні «Маланки», думала колись нинішня голова гуртка організації в Любіні Ксеня Довгань-Доманська. Щоденна праця, участь у вишколах, організованих об’єднанням, а також у засіданнях Головної ради ОУП усвідомили їй помилковість первісного погляду. Головна ціль, яку ставить собі сьогодні Ксеня, інтеґрувати громаду. Способи – різні: звичайна розважальна забава, концерти на традиційні свята, благодійні акції, сімейні зустрічі, спільний виїзд на фестивалі, в Україну тощо. Ксеня шукає молодих людей на лідерські вишколи, організовані ОУП, які потім займатимуться громадською працею саме в гуртках: «Це скоріше важке, ніж просте, завдання», – зізнається. За її словами, один з найважливіших викликів сьогодні – це організувати в Любіні пункт навчання української мови: «У мене 85% членів гуртка має більше як 60 років. Я прошу їх, щоб вони переконали своїх дітей, щоб ті захотіли своїх дітей послати до такого пункту, щоб ми врешті могли його створити», – говорить Ксеня. Вона вважає також, що основний виклик – це молоді люди, яким з огляду на економічну ситуацію в державі дуже важко думати про зобов’язання щодо громади: «Молоді, якщо навіть мають цікаві ідеї, то бажання їх виконувати програє з потребою праці, часто будь-якої, без необхідних договорів тощо», – ділиться спостереженнями Ксеня. Водночас вона переконана, що події в Україні змінюють і свідомість української громади в Польщі: «Молоді люди віднаходять своє українство, починають активно підходити до подій в Україні, допомагають і дискутують, що далі робити. На цьому ґрунті можна щось будувати», – переконує любінська лідерка ОУП, якій також через професійні обов’язки не завжди вистачає часу та сил на громадську діяльність.

Домівка-сайт-мережа

Михайло Кайда
Михайло Кайда

«Якщо ми, молоді, не візьмемо зараз на себе частину діяльності організації, зокрема в теренових структурах, то вона просто перестане існувати», – говорить у свою чергу Михайло Кайда, який від 2013 р. очолює ланку ОУП в Ольштині. Голові особливо залежить на максимальній відкритості місцевої домівки. Хоче, щоб тут відбувалися огляди українських фільмів, цікаві презентації, дискусії, але щоб і надалі це було місце, де українці зможуть просто побувати разом. «Як відомо, ми різні. Деякі не прийдуть і тоді, якщо їм заплатити гроші», – говорить ольштинський діяч і додає, що з організаційного боку варто працювати навіть для п’яти осіб. Нині ольштинську домівку ремонтують власними руками, бо грошових засобів завжди замало. «Це не мій приватний фільварок. Тут кожний може зателефонувати, взяти ключі і, наприклад, тут провести свій день народження», – говорить голова. Він особливо хоче розвинути місцевий сайт організації, а також створити базу «своїх людей». Так, щоб шукаючи фотографа чи лікаря, можна було потрапити до місцевих українців, які тим ділом сьогодні займаються. Це чергова ідея щодо зміцнювання зв’язків між людьми. А в Одесі наприкінці серпня, на Світовому конґресі українських молодіжних організацій хоче поговорити про подібну мережу на міждержавному рівні. Йдеться, наприклад, про те, щоб українці Хорватії розповіли, як і де можна цікаво у них відпочити, можливо, користуючись теж послугами місцевих українців. Ольштинянину хотілося б, щоб така схема працювала по всій Європі. У рефлексіях щодо ювілею ОУП М. Кайда говорить, що лідери організацій тепер надто перевантажені обов’язками. За словами голови ольштинської ланки, люди втомилися організованими циклічно заходами. Публіка часто зменшується, старші відходять, а молоді не проявляють зацікавлення. З цього питання треба провести дискусію та обов’язково при залученні молодих людей. М. Кайда переконаний, що організація мусить зміцнювати теренові структури і професійність місцевих лідерів. Реґіональні козирі, в його оцінці, – це щорічний прихід молоді з поблизького українського ліцею в Ґурові­Ілавецькому і загальні можливості, які дає людині Ольштин на фоні цілого реґіону. ■

Фото автора статті

 

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*