Богдан Гук ■ ПОДІЇ ■ №29, 2014-07-20
Винесена в заголовок подія впевнено завойовує позицію головного культурного заходу Перемиського відділу ОУП, а також симпатію виконавців та глядачів, зокрема тоді, коли це дійство просто неба проходить за хорошої погоди. Цього року святкували Купальську ніч 5 липня на добре відомому місці – між Сяновим берегом і готелем «Accademia». Також інші моменти були майже незмінні, порівнюючи з минулим роком, тобто весь цей культурно-розважальний задум складався з двох частин: перша – це літній пікнік у місті, поєднаний з концертом, а друга – сама містерія пускання вінків на воду.
Захід почався о 16.30 привітанням присутніх від імені організатора. Голова відділу Марія Туцька сказала, що пісня і танець здавна є основною зброєю українців у боротьбі за життя. Вони добре прислужилися також українству у післявоєнній Польщі. Купальська ніч, насамперед, це свято молоді, проте, звертаючись до офіційних гостей чоловічої статі, які стояли поруч з нею, М. Туцька пожартувала, що не дати вінкам довго плавати могли б і дозрілі чоловіки.
А тимчасом Андрій Комар, голова Громадського комітету відбудови Народного дому в Перемишлі, зрадив таємницю добору учасників цьогорічного заходу. Отож організатор, намагаючись пов’язати Україну з Європою, запросив взяти участь у святі представників тих держав, які у червні 2014 р. уклали з Європейським Союзом угоду про асоційоване членство. Таким чином, глядачі мали змогу познайомитися з фольклором України та Молдови. Запрошені були і представники Грузії, проте не змогли приїхати. Доповненням став колектив зі Словаччини, з яким прибув і голова тамтешнього Союзу русинів-українців Петро Сокол.
«У Перемишлі українці з України та Польщі є у себе вдома», – сказав мер Перемишля Роберт Хома, висловлюючи думку, що культура становить найкращий чинник будування польсько-української спільноти, зокрема сьогодні, коли всій Європі потрібна сильна самостійна українська держава. Депутат Марек Жонса намагався не говорити про політику, проте і він поділився своїм прагненням, щоб колективам, які будуть їхати на Купальську ніч до Перемишля, через 2–3 роки не доводилося стояти на кордоні з Україною, бо цей кордон ставатиме більш європейським і приязним. Голова ОУП Петро Тима, перегукуючись зі словами свого попередника про можливість вільного розвитку української культури в місті над Сяном, відзначив, що цю можливість українці завдячують перетворенням у польській державі протягом 25-ти років. Демократичні події 1989 р. показали свою дієвість і нині, коли Польща так рішуче підтримала Україну й українців. Натомість Перемишль, місто дедалі більшого спільного капіталу співпраці українців та поляків, якраз в останні напружені місяці став місцем, де ця допомога надавалася найбільшою мірою.
Після офіційної частини сцену заполонили фольклорні колективи. Першим виступив «Аркан» зі школи ім. о. Маркіяна Шашкевича, як сказав ведучий, – «найкращий фольклорний ансамбль Перемишля». Потім виступали гості: «Діброва», «Підгір’я», «Ave Maria» і «Серпанок» з України; «Артістік студіо Родіка Рошйору» та «Лозівар» із Молдови; «Вінок» зі Словаччини. У той самий час присутні могли поласувати українськими стравами, які, зокрема чудове сало й самогон (останній у символічних дозах), незмінно готує Йосиф Гащин з друзями, отож біля їхнього намету черга була весь час найдовша, а задоволення нагодованих людей було чи не найбільше. Пишу «чи не найбільше» тому, що цього року фірмовому наметові ОУП склали несподівану конкуренцію спонтанно зорганізовані жінки. Вони за свій борщ і 1800 вареників виторгували майже 3000 злотих, які передали на потреби України. Натомість гроші за сало й самогон «від Гащина» будуть передані на ремонт Народного дому.
Наближався вечір, тож дедалі більше людей, навіть без запрошення ведучих, поспішало на берег Сяну. Всі з нетерпеливістю чекали на містерію Купальської ночі. Гарним уведенням в її атмосферу були протяжні східноукраїнські пісні гурту «Крайка», а за мить основною сценою стали води Сяну, оскільки саме туди попрямував зі смолоскипами в долонях великий гурт дівчат і хлопців. Під звуки пісні, що прославляла Купала, бога молодої любові, дівчата кинули у воду вінки. Хлопці до цього були готові, тому на цей раз дівчатам не довелося довго чекати. Правда, одна була настільки вперта, що кинула свій вінок майже на середину річки, проте й він швидко знайшов собі нового власника чоловічої статі. Непоміченим не залишився, як переконували хлопці, ні один…
Потім молодь подалася до великого багаття і там водила купальський хоровод. Вже майже вночі всі повернулися до сцени, де відбувався конкурс на найгарнішу жіночу та чоловічу вишиванку. Нагороди спонсорував почесний консул України в Перемишлі Олександр Бачик, під патронатом якого взагалі відбувся весь цей культурний захід.
Початок ночі належав гуртові «Фолькнери» з Києва. Треба сказати, що вибір провідного ансамблю був дуже вдалий. Колектив прекрасно вміє допасуватися до природних умов, а вінки на головах солісток підсилювали настрій ночі проти Івана Купала. Народна манера співу стала останнім акордом свята, на яке, як я сам бачив на власні очі, прибув чи не кожен другий або третій перемишлянин. ■
