Наша лігницька стоднівка

Адам ВєвюркаГРОМАДА№9, 2015-03-01

У нашій школі, як щороку в усіх школах у Польщі, 7 лютого проходила стоднівка.

Фото автора статті
Фото автора статті

Наша кожна стоднівка є інша, бо й інші (але наші) учні залишають пороги лігницької української школи. Цього року це був клас пані професор Олени Калитки. На врочистому вечорі була радість, задума, з’являлися і сльози, коли молоді люди починали розуміти, як скоро минає час і незабаром треба буде покинути ліцей. Сльози були і тоді, коли пригадували, що сьогодні діється на сході України. Хвилиною мовчання всі присутні вшанували пам’ять загиблих. Молода людина завжди має в собі більше надії, тому ми вдячні, що молодь вірить, що війна скоро закінчиться.
В артистичній програмі учні показали події зі свого життя у школі. Дуже тепло дякували вчителям і працівникам школи. цікавою несподіванкою був танець, який випускники разом з учнями молодших класів затанцювали для публіки. Це доказ того, що почуття єдності всіх учнів є не тільки лігницькою традицією, а й живим свідоцтвом спільноти, яку ми творимо, і для якої рідна пісня, мова та віра становить основу життя нашої меншини в Польщі. Особливо директор Анна Гаврильчак-Маланьчак та вихователька Олена Калитка подякували учениці Оксані Шкирпан і її батькам за активність в організуванні стоднівки.

Серед запрошених гостей була делеґація «шашкевичівки» з Перемишля. Як бачимо, співпраця між молоддю розквітає.
До танцю грав, як щороку, ансамбль «Водограй». Треба підкреслити, що серед батьків і вчителів було, як завжди, багато випускників нашої школи. Так що свідоцтво про закінчення української школи в Лігниці не означає, що учні назавжди відлітають, навпаки, вони назавжди залишаються в житті школи. ■

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*