Науковець «не випрягає коней…»

Наталя КравчукРЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ№31, 2015-08-02

Ярослав Грицковян, «TRANSLATIO», Про переклади і перекладачів української літератури в Польщі, Вид. Товариство «Український Народний Дім», Перемишль, 2015, 522 С.

translatio001_2550x3509Ошатна книжка Ярослава Грицковяна читається з великою приємністю. Може, це тому, що опис авторських досліджень польських перекладів української літератури написаний доступною формою. Цим науковим доробком можуть користатися не лише студенти гуманістики, але й ліцеїсти, а також усі, хто цікавиться історією доступності української літератури на польському читацькому ринку.
А все почалося 1977 р., коли у Вроцлавському університеті відбувся захист докторської дисертації Я. Грицковяна саме на тему перекладів і критики української літератури 1945–65 рр., науковим керівником якої був проф. Мар’ян Якубець. Її рецензенти – професори З. Баранський та Ф. Неуважний – з огляду на великий обсяг матеріалу запропонували видати працю у формі книжки. І таке видання готувалося в «Люблинському видавництві», але внаслідок втручань служби безпеки, як подає упорядник нинішнього видання Володимир Пилипович, його знято з видавничого плану.

Поширювання бібліографії
Дослідник, однак, не здається і зацікавлення темою поширює на ХІХ й усе ХХ століття. Поодинокі статті Я. Грицковяна часто друкувалися в україномовній пресі в Польщі («Наше слово» і «Наша культура») та Словаччині. Через багато років, готуючи збірник цих праць, їхній упорядник В. Пилипович у листуванні з кошалінським науковцем запропонував, «щоб після статей (і рецензій) про польське трансляторство збірник завершити великим бібліографічним дослідженням ,,Українська література в Польщі (1823–1986). Матеріали до бібліографії”».
У ході підготовки збірки бібліографії і чергових висилок матеріалів Я. Грицковяном до В. Пилиповича виявилося, що з київської бібліографії Я. Грицковяна, виданої 1994 р. (!), виключено ряд поетів і письменників, твори яких перекладалися в міжвоєнний період у Польщі та на еміґрації. Тепер для доповнення цієї збірки упорядник скористався даними з книжок Олі Гнатюк, «Українського календаря», польськомовних антологій української поезії і додав у цей розділ десятки прізвищ.
Книжка чітко поділена на три розділи: «Статті і дослідження», «Листи до Ярослава Грицковяна» та «Українська література в Польщі (1823–1986). Матеріали до бібліографії». Кожний з них представляє окремого перекладача і його доробок, авторів листувань і повноту бібліографії до 1986 р.

Золотий час для перекладів
70-ті роки ХХ століття – апогей зацікавлення польської літературної громадськості українською літературою. Над перекладами працював великий загін висококваліфікованих митців, які добре знають українську мову і добре володіють мистецтвом перекладу. До цього ґрона слід зарахувати Єжи Єнджеєвича, Єжи Литвинюка, Остапа Лапського, Флоріана Неуважного, Василя Назарука, Мирослава Касіяна, Тадеуша Хрусцелевського та Чеслава Ястшембця-Козловського. Для прикладу можна додати, що 1974 р. в серії «Bilblioteka Ossolineum», яка популяризує творчість найвидатніших польських та світових письменників, виходить збірка з творами Шевченка за редакцією Мар’яна Якубця. А 1977 р. з’являється монументальне видання «Antologia poezji ukraińskiej», упорядником якого є Ф. Неуважний та поет-перекладач Єжи Плеснярович. У той час на перекладацький стіл потрапляли і твори сучасних прозаїків української літератури: Олеся Гончара, Олександра Довженка, Леоніда Первомайського, Євгена Гуцала та Юрія Щербака. Польський читач мав також можливість познайомитися з деякими українськими прозаїками через журнали і збірники. Окремо були видані ґрунтовні дослідження Ельжбети Вісневської про письменницьке мистецтво Михайла Коцюбинського та Степана Козака про український романтизм.

У рамках польсько-українського співробітництва консолідується в 70-ті рр. нова школа кваліфікованих перекладачів, а навіть викристалізовується в «Люблинському видавництві» спеціалізація в галузі української літератури. Редакторами окремих томів були М. Якубець, Ф. Неуважний, С. Козак та Михайло Лесів. Велику роль у зближенні української і польської літератури відіграв «Український календар» за редакцією Антона Середницького (Антона Верби).
На думку Я. Грицковяна, в Польщі надалі бракує видання бібліографічного покажчика, який охопив би всі переклади з української літератури та критичні відгуки про них, статті і матеріали з галузі польсько-українських літературних відносин.

Особисті зв’язки
Читаючи розділ «Листи…», знаходимо в ньому гарні, теплі слова про українську літературу і турботу про взаємозближення на письменницькій ниві. Відчувається, що майстри красного писання були дуже активні і всупереч цензурі обмінювалися статтями та матеріалами, що торкалися їхнього творчого кола. Не раз у кореспонденції виринає «Наша культура» – авторитетний у 70-ті рр. місячник, редагований Мирославом Вербовим. Про статтю М. Якубця «Максим Рильський», надруковану 1979 р. в «НК», просив сам директор київського музею, син Максима Рильського – Богдан Рильський.
Велемовними були слова в листі проф. М. Якубця (1977 р.) до молодого дослідника д-ра Я. Грицковяна: «Надіюсь, що не покине Пан наукової праці. Дуже раджу не випрягати коней та їхати далі…» Учень-науковець тримався зичливого слова свого професора і плідно включився у розвиток україністики в Польщі.
В одне ціле автор та упорядник зібрали дослідження і бібліографію польських перекладів української літератури. Особисто я з гордістю сприйняла покажчик альманахів, газет і журналів, який прискіпливо підготував неоціненний упорядник. Я підрахувала, що на сторінках книжки 8 разів згадано «Наше слово», 41 раз – «Нашу культуру» і 52 рази – «Український календар», які свого часу були причетні до популяризації і публікації перекладів та рецензій на поодинокі українські твори, що появлялися в польському літературному світі. ■

Поділитися:

Категорії : Рецензії та огляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*