Григорий Трохановскі ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №14, 2014-04-06
Стараньом гуртка Об’єднання лемків у Кракові в п’ятницю 14 березня в приміщинях Фонду св. Володимира Хрестителя Русі-України перешло спітканя з д-ром габ. Богданом Гальчаком, професором Зеленогірского університету.
Б. Гальчак є автором і вспівавтором парудесят робіт, яки є присвячени історії Лемківщини, та розвитку думки політичной початком ХХ столітя на Лемківщині. Виклад професора Б. Гальчака тичил ся питаня «Найдавніжши дії лемків в світлі джерев історичних». Б. Гальчак у своім викладі вказал характер осадництва на Лемківщині однозначно одшмаряючи тезу, яка голосит єй волоский характер. Вказує на домінуючи характер осадництва русиньского. Науковец свідомо стосує термінологію русиньский і украіньский яко тожсами. Хоц на самим початку викладу науковец однозначно зазначил, што «на зьвіданя одкаль предки лемків пришли на Лемківщину і в яких обставинах, історики правдоподібно не будут в силі найти вичерпуючу відповідь, тому што не є вірогідних джерел на тот темат. Тото творит широкє поле до творіня здогад, даколи чисто недорічних. Однак при захованю здорового розсудку не виглядат она спеціяльні таємничо…»
Історик підкреслює, што лемки – то «люде, яки традиційно окресляют себе яко русини (назва лемки розповсюдила ся на початку ХХ ст.), все визнавали всхіднє віросповіданя, послугували ся кирилицьом у писаню, а сам діалект лемківски близко спориднени з украіньском мовом. Пересічни поляк ци словак не здолат відріжнити діалекту лемківского від літературного язика украіньского. «Лемківщина нагадує такі «трикутник» з широком підставом од всхідной сторони, котри звужат ся в напрямі західнім, што показує, што хвилі осадництва прибивали до того реґіону з напряму всхідного». Беручи до уваги тоти факти, можна ствердити, што «предки лемків мусіли прибути з Русі, очевидно, не виключат то пригилтненя през них інших елементів етничних, бо не были они аж так сильни».
Серед численно прибилой публики, была тіж д-р габ. Олена Дуць-Файфер, та д-р габ. Анджей Зємба. О. Дуць-Файфер не сподабали ся тези Б. Гальчака. Виклад наберал вигляду «ярмарчной сварні». Зас А. Зємба зашмарил, між іншима, што не історичне є вживаня през Б. Гальчака термінології Галичина, пишучи про історію тих теренів у XV століті, тому што «тоту назву – Галичина накинуло – Цисарство Австрійскє допіро в ХVIII столітю»…
Б. Гальчак терпеливо пояснил, што назва Галичина не взяла ся од никаль, та відносит ся она до часів князівства Галицко-Волинского, а сам король Данило І Романович Галицкі по свої коронації приняв титул «Rex Galicia» (король Галичини).
Дішло до не мериторичних сперечок. А. Зємба прібувал застрашити Б. Гальчака, што відбере йому наукові званя! На увагу єдной участнички викладу, што виклад наберат міцно некультурний характер, А. Зємба запитав, ци она є науковцьом? Пані одрекла йому, што не треба быти науковцьом, штоби знати підставови принципи культури.
* * *
Тези, виголошени Б. Гальчаком, не подабают ся науковцям, яки юж думали, што тота справа походжиня лемків є «закінчена». Спітканя з науковцьом Зеленогірского університету могло внести штоси нового до дискусії на тот темат. Дискусії не было, лем, то была пресйя О. Дуць-Файфер і А. Зємби, яки пробували здискредитувати Б. Гальчака, не могучи заакцептувати його наукових тез. Він не дав ся спровокувати, а виказал ся ретельним і професійним знаням темату.
Тото ставленя д-р габ. О. Дуць-Файфер і д-ра габ. А. Зємби нагадує мі історію з кінцевого житя цисаря Кароля V Bелького, коли знудило му ся цисарюваня, замкнул ся в 1556 році в іспаньским монастирі Сан Жеронімо де Хусте. Займувал ся наставляньом та направляньом дзиґарків. Хтіл довести до того, штоби вшитки дзиґарки одночасно вибивали години. А коли йому ся тото не вдало, повіл: «Якже єм міг думати, што я об’єднам вшитких люди в мої державі, а навіт пару дзиґарків не можу наставити». Гмер в самоті і огірчиню. ■
Коментарі
Byłam na “wykładzie”. To nie był wykład tylko wygłoszenie opinii nie podpartej żadnymi naukowymi, ani nienaukowymi publikacjami. Pan wygłaszający swoją opinio-tezę oparł jedynie o źródło „ no ja nic na to nie poradzę proszę państwa” które powtarzał prawdopodobnie po każdym przeczytanym akapicie, bo wykład nie był wykładem również z tego powodu, że był to po prostu przeczytany referat na miarę licealisty. Pan referujący nie miał źródeł swojej tezy, ale bez problemu uznał wspomniane w dyskusji kroniki za legendy, bajki, które nie mają prawa bytu jako źródło naukowe i nie należy je traktować poważnie. Ale broniąc się nieudolnie w dyskusji podpierał się właśnie latopisen, aby udowodnić, iż nazwa Ukraina jest nazwą „starą”, nie wiedząc niestety o którym latopisie sam mówi. Fachowo to się nazywa hipokryzja. Jeżeli chodzi o samą dyskusję, to niestety, ale Pan prowadzący całe spotkanie, wykazywał się ogromną niekompetencją,arogancją, a nawet chamstwem rozpoczynając panel dyskusyjny od słów „…Panie co prawda próbowały nam tu przeszkadzać, cha cha cha, ale…” (zaznaczę tylko, że Panie cały „wykład” słuchały uważnie i nie przeszkadzały). Następnie Pan prowadzący konsekwentnie dyskryminował osoby, które chciały podyskutować, nie pozwalając na to, aby osoby zainteresowane takową dyskusją mogły się wypowiedzieć. Spotkanie poprowadził na zasadzie: „Albo będziecie mówić to, co dla mnie wygodne i uznawać moją ideologię, albo nie będziecie mówić”. Pan referujący z kolei na pierwsze zadane mu pytanie z arogancją odpowiedział „niech sobie sama Pani odpowie na to pytanie”, a pytanie było bardzo proste, jakiego rodzaju jest „wykład”. Moje osobiste wrażenia? Referujący i prowadzący dyskusję, słuchaczy potraktowali jak „prosty głupi naród”, który chłonie wszystko i do którego należy się zwracać jak do grupy ludzi z oligofrenią ze stopniem 19-0. Było to spotkanie w duchu: „ albo nam wierzycie i przyjmujecie za prawdę co mówimy, albo jesteście źli i nie dobrzy i lepiej przejdźcie na naszą stronę bo pożałujecie”. Taki smrodek sekciarski został. Bardzo smutne, bo nawet osoby, które chętnie poparły by wersję forsowaną na spotkaniu, czuły zażenowanie i nie dostały ani jednego konkretnego argumentu czy też naukowych źródeł tejże teorii.