НАЙВАЖЛИВІШИЙ обмін інформацією

Розмовляв Григорій СподарикПОДІЇ2009-04-24

{mosimage}

Директор Департаменту віросповідань та національних і етнічних меншин Юзеф Ружанський та начальник Добеслав Жемєневський розповідають про співробітництво з організаціями меншин у Польщі.

Наприкінці лютого представники меншинних організацій висловили становище, в якому департаментові ставлять, зокрема, закиди про недотримування прийнятого порядку надання дотацій та відсутність обміну інформацією.
Юзеф Ружанський:
На початку цього і протягом минулого 2008 р. у нас були деякі проблеми з дотаціями, тому постараємося реформувати систему їх надання. Мене здивував закид про відсутність обміну інформацією, тому що я і мої співробітники багатократно особисто розмовляли з представниками меншин.

Крім цього, якщо хтось має якісь зауваження, то завжди може нас повідомити про них. Ми взагалі не очікували такого становища на фоні спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин, проте висловлені закиди чогось мене вчать. Приймаю їх і заявляю водночас про свою відкритість щодо пошуку площин порозуміння, щоб неточностей між нами було якнайменше.
Добеслав Жемєневський: Всі працівники департаменту виконують свою працю тому, що цікавляться проблемами окремих меншин. Вони ентузіасти, прагнуть втілювати в життя цілі, записані у законі про національні та етнічні меншини і реґіональну мову.

Появився також закид про недостатньо партнерські відносини, прикладом чого названо відсутність представника меншин у складі комісії, яка оцінює заяви. Чи можна це поміняти? Організації нарікають також на обсяг бюрократії та ряд формальних перешкод, які ускладнюють їм функціонування.
Ю. Р.: На мою думку, варто вдосконалювати методи консультацій з меншинними організаціями, коли триває праця пов’язана з оцінкою заяв.
Д. Ж.: Підтверджую нашу відкритість, натомість досі не з’явилася пропозиція, як уникнути ситуації, коли б член комісії вирішував у своїй справі. Тому бажано вдосконалювати методи переговорів, а різні зауваження могли б для нас бути вартісними вказівками. Тут маємо й ширшу проблему, бо йдеться про функціонування третього сектора в цілому, до якого зараховуються також меншинні організації. Сьогодні в Польщі та Європі становить він сильну та фахову групу. Слід пам’ятати, що крім волонтерів є там і повинні бути професіонали, які відповідають дуже конкретним та суворим вимогам щодо використання державних грошей. Прикладом нашого раціонального підходу до проблем є справа Білоруського суспільно-культурного товариства, позбавленого державних дотацій терміном на три роки. Відсутність підтримки дуже би зашкодила цій організації, тому отримавши відповідну оцінку юридичного департаменту ми вирішили, що при дотриманні певних вимог таку дотацію можемо надати. Бездушний службовець міг би відкинути заяву і справу закрити.
Ю. Р.: Ми повинні виконувати юридичні вреґулювання, при чому БСКТ вдалося якось допомогти, бо знаємо цю громаду і бачимо їхні цінні ініціативи.

Існує частина циклічних проектів, які повторюються щороку, однак їх оцінка також затягується, через що фінансова підтримка надходить дуже пізно.
Ю. Р.: Ще раз б’ємося в груди відносно проблем, пов’язаних з термінами. Маємо вже певні наміри щодо змін, які хочемо ще обговорити з меншинами. Будемо старатися так відреґулювати механізм, щоб організації отримували гроші на початку року і вели свою діяльність без попадання у пастку кредитів. Однак неминучість певних формальних вимог залишиться. Надалі, крім заяв та додатків, деколи вимагатимемо також інші документи, навіть такі, які подавалися вже у попередні роки. Це тому, що, наприклад, під час перевірки не можу контролера Найвищої контрольної палати відіслати до заяв дво трирічної давності, бо там є документ, якого він потребує.
Д. Ж.: Це правда, що існують циклічні завдання, однак вони відрізняються хоча б розміром коштів, записами в окремих графах, цінами тощо. Постійно оновлюється також законодавство. Крім цього, до 80% заявників мусимо посилати листи, у яких інформуємо про помилки, часом просимо відкоректувати розмір дотації – усе це вимагає часу. Сподіваюся, що частини хоча б рахункових промахів зможемо уникнути, стартуючи в цьому році з електронним формуляром для заповнювання заяв. Хочемо також прискорити видачу рішень щодо повторювальних проектів, таких як часописи, щоб договори укладалися вже у січні кожного року.

Відповідно до нового розпорядження заяви на видавничі проекти потрібно подавати до 31 липня, а договори підписуватимуться щойно в січні наступного року. Чи насправді потрібно аж 5 місяців, щоб видати рішення про підтримку?
Д. Ж.: Прошу взяти до уваги факт, що відносно невелика кількість осіб одночасно оцінюватиме понад 500 заяв. Нашою метою є оцінювання деяких заяв у першу чергу, щоб опісля був час на наступні. Звідси беруться затримки.
Ю. Р.: Дотаціями займаються 8 осіб. Крім згаданих, маємо ще 950 ромських проектів, а на прочитання кожного з них потрібно щонайменше годину. Додатково маємо різні розрахунки, обслуговування комісії, листування, перевірки, пояснювальні листи, телефонні розмови, зустрічі і т. д. Нещодавно я виборов додатковий штат, але нову особу потрібно якийсь час привчати.

Чому з виділеного на потреби меншин бюджету здійснюються інвестиції, пов’язані з литовською та білоруською школами? Звичайно, це важливі завдання, але чи кошти на їх реалізацію не повинні походити з інших джерел?
Д. Ж.:
Колись на такі інвестиції кош ти мало Міністерство національної освіти, але це помінялося разом з початком децентралізаційних процесів і обов’язки держави щодо шкіл взяли на себе одиниці територіального самоврядування. Однак Сейни або Більськ Підляський мали б клопіт зі спорудженням таких установ за рахунок своїх ґмінних або повітових бюджетів. Також у воєвідствах може бракувати коштів на такі завдання або сприятливого меншинам балансу сил. І тому в законі про національні та етнічні меншини записано механізм, який дозволяє передавати кошти з державного бюджету на інвестиції, також в освіті.

Комісія не підтримала заяв Об’єднання українців у Польщі на вишколи для працівників та волонтерів, які дозволили б підвищити їхні кваліфікації. Чи таким чином не вказується організаціям, що лише фестивалі та розважальні заходи можуть отримати державну підтримку?
Д. Ж.: Усі заяви слід розглядати з боку відповідності з метою закону, значення для меншин і можливостей допомоги у збереженні їх культурної ідентичності. При обмежених коштах завжди існує питання про те, які проекти реалізувати. Думаю також, що меншини не повинні обмежуватися лише одним ґрантодавцем – при таких заявах слід шукати й інших джерел фінансування, щоб ми могли зосередитися на реалізації завдань, які прямо виникають з закону. Ми дуже часто стаємо перед вибором – фінансувати перевірене і корисне завдання, чи надати кошти на реалізацію нових. Напевно це дилеми, які можна пробувати з’ясовувати шляхом дискусії.
Ю. Р.: Існує така можливість, що серед стандартів та повторювальних заходів з’явиться перлинка, яка принесе щось нове, у що варто вкласти гроші. Хоч це важке завдання, то намагаємося такі проекти виловлювати.

На появу критичного становища з боку меншин напевно вплинула також інформація про ситуацію лемківського ансамблю “Кичера”, який дотаційні проблеми “відчув на своїй шкірі”.
Д. Ж.:
Справа “Кичери” показує, що деякі висновки слід робити разом. Я вірю в силу дискусії. Часто мусимо собі просто пояснити, що МВСіА може фінансувати, а що ні. Сума 60 тис. злотих, яку цього року отримав ансамбль, стала результатом власне такої дискусії, яку провели з головою Юрієм Стажинським. Ми повідомили його про цілі, які випливають з закону, і про те, що можемо підтримувати, а Ю. Стажинський подякував за чіткий сиґнал, який дозволить йому планувати подальшу діяльність. Звичайно, тут завжди є десь якісь непорозуміння та проблеми, однак найважливіший є обмін інформацією.
Ю. Р.: Коли “Кичера” популяризує лемківську культуру на території нашої країни, то ми повністю хочемо брати в цьому участь, даючи гроші на діяльність, народні строї, концерти і т. д. Але треба також зрозуміти, що підтримка закордонної діяльності ансамблю – це вже завдання міністра культури та національної спадщини.

Дякую за розмову.

“Наше слово” №17, 27 квітня 2009 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*