Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №37, 2015-09-13

У Красичині біля Перемишля 5 вересня на подвір’ї місцевого замку 253 особи майже 11 хвилин виконували український національний танець гопак. Таким чином виконано вимоги для занесення ініціативи у книгу рекордів Ґіннесса, як Найбільший гопак у світі.

Організатором дійства було Об’єднання українців у Польщі. Проект реалізував Перемиський відділ ОУП. Документація, в тому числі відеозаписи зараз будуть передані в комітет Ґіннесса, після чого можна очікувати офіційного затвердження рекорду. Його встановлення відбувалося в рамках проекту «Польсько-українські хореографічно-вокальні семінари», який був складовою програми міністра національної освіти Польщі «Польсько-українська співпраця молоді». Хореографом-постановником дійства був Олег Копильчак.
Представник організаторів Андрій Комар відзначає, що ідея встановлення рекорду виникла на останньому Фестивалі української культури в Кошаліні 2011 р. Тоді ОУП реалізувало спільний хореографічний проект з ансамблем «Ослав’яни» з Мокрого і вирішено попрацювати над черговою ініціативою, яка б дозволила промувати українські школи у Польщі: «Ми виходили з того, що в кожній з них є танцювальний колектив, а хореографія і танець становлять дуже видовищний вид культурної активності». В ініціативі, крім українських шкіл у Перемишлі, Лігниці, Білому Борі та Ґурові-Ілавецькому, взяв участь також ансамбль «Ранок» з Підляшшя. Два роки тому організатори вирішили приєднати до проекту ще колективи зі Львова. Праця над проектом тривала чотири роки, протягом яких послідовно напрацьовано матеріал. Спеціально для цього проекту була написана музика, яку записали в професійній студії у Львові. Щороку відбувалися семінари, в яких брало участь 100–150 осіб. Вони проходили і в Польщі, і в Україні. Проект був дуже складний також з технічно-фінансового боку. Варто відзначити, що його лише цьогорічна фінансова вартість – 200 тис. зл. Ініціативу фінансово підтримало Міністерство національної освіти Польщі.

«Ми вирішили помірятись з рекордом Ґіннесса, тому що інших, більш видовищних рекордів немає», – дещо жартома про вибір саме такого виклику говорив А. Комар. Водночас він переконаний, що Ґіннесс – це просто бренд, який варто було використати для показання української присутності в Польщі. А вся ініціатива, в його оцінці, мала той козир, що попри початкові сумніви остаточно заохотила наші школи в Польщі до тісної співпраці. «Важко сказати, як проект розвиватиметься дальше, – всі ідеї народжуються в процесі. Але, напевно, будемо думати над його розвитком», – завершує свої міркування А. Комар. Сумнівів у тому, що варто продовжувати і розвивати цього роду ініціативи, не має гість зі Львова, який працював з місцевими учасниками проекту, хореограф Юрій Щутяк. На його думку, гопак – це той танець, яким Україну можна презентувати в мистецькій культурі та хореографії. «Я думаю, що більш відомого танцю в нас нема. У Польщі, наприклад, таким танцем є усім відомий краков’як», – відзначав Ю. Щутяк. За його словами, молодь в Україні, зрештою, як і в усьому світі, не завжди цікавиться традицією, оскільки постійно шукає чогось нового. Він також переконаний, що саме це становить виклик для вихованців, бо танець, як і будь-яке інше мистецтво, це необхідний для кожної людини національний, культурний та духовний код. Ю. Щутяк звертає увагу на те, що тепер в Україні постійно триває дискусія щодо різних форм розважальних ініціатив. Одні кажуть, що зараз не на часі співати і танцювати, інші, навпаки, говорять, що дані цінності треба зберігати, зокрема відвідувати з концертами хлопців, які воюють, бо їм цього роду підтримка є необхідною. У тому, що гопак є танцем, яким Україна може особливо пишатися, переконаний і перемишлянин Казимир Сцібівовк, який приїхав до Красичина вболівати за успіх. «Завдяки таким ініціативам ми можемо гордитися своїм танцем і співом. Можемо показати світові, що в Польщі є українці», – говорив пан Казимир. В його оцінці гопак – це танець, який дозволяє показати хист танцюриста, зокрема в сольних партіях і таких фіґурах, як «присіди», «голубці», «метелиці» тощо. Перемишлянин це все добре пам’ятає, оскільки від 1956 р. був учасником танцювальних ансамблів, які постали при Українському суспільно-культурному товаристві, і виступав з концертами по всій Польщі. Про враження танцюристів, яким випала честь встановлювати рекорд Ґіннесса, можна прочитати в коментарях. ■

Поділитися: