Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №33, 2016-08-14
Колі Обєднаня лемків (ОЛ) вручало на тогорічній «Лемківскій ватрі» нагороду «Вірний предкам» для Романа Ладни і членів ансамблю «Клюбу 46», бив на сцені усміх, радіст, але і сизи зворушиня.
На відовні можна ціж било почути здивуваня, што Р. Ладна так дуже відомих пісень написав, а «Клюб 46» не бив лем ансамблем, але і ціж групом, яка єднала молодіжне житя не лем ве Вроцлавію. За тото дякуєме барз і дуже щиро. Для нас вшитких, думам, што никого не ображу, тота нагорода била для лемківских дінозаврів і лем свідчит, што лемки жили в часах дінозаврів. Хоц науковці вважают, што колі жили дінозаври, люди не било на світі.
Вроцлав все бив містом на Заході, де молодіж, котра кінчила середні школи, в тим нашу україньску в Лігниці, починала дальшу едукацію. Штоб затримати свою культуру і традицію, але і жити весело на студіях в своїй компанії, наша молодіж сходилася на вул. Рускій, де била і є до внеска наша домівка. Там ціж молодіж приносила своє рідне лемківство, котре вродилося вдома, в понімецких селах, рідше містечках, де вигнали лемків, як і вшитких українців 1947 р. Тото лемківство на тлі нового, барз велького міста переходило зміни, штоби зрозуміти і дозріти до молодіжного модерного житя. Так почали повставати наши ансамблі. Вони з патріотизму і любови до свого співали пісні прадідів, дідів і родичів, але барз важне, што творили нові пісні, яки стали і є шляґерами до внеска. Тоти пісні співают внеска різні поколіня на ватрах, забавах, весілях чи в інших місцях, де сходятся люде, які хцут співати по-свому. Молодь з Вроцлавія (з ансамблів) переносила ціж тоти пісні на карпацки райди, де бив живий дотик рідной землі, вкраденой нашой Лемковини.
Ансамблі при Рускій, яки повставали ве Вроцлавію, часто зміняли свої назви, але ціж часто тоти сами люде переходили до іншого ансамблю, який власне повставав, котрий кусив музичні чимси новим. Але з музиками переходили ціж пісні, а тоти модерни-нови билі в векшости авторства пана Ладни. Длятого ОЛ в тим році нагороду «Вірний предкам» вручило йому та для ансамблю «Клюб 46», який до внеска діє. Од початку повстаня ансамбль співат пісні Р. Ладни. Лідери «Клюбу 46» все билі ціж лідерами, організаторами райдів в Карпати. Деяки члени того ансамблю гралі скоріше в ансамблі «Ромен», якого керівником бив Р. Ладна.
Правда, што нагорода «Вірний предкам» є передавана людям, інституціям, яки довголітньо билі і є важни для Лемківщини-Лемковини і іх заслуги є записани в нашій памяті золотима буквами. І в тим є краса і сила той нагороди. То є добре і так треба робити далі, але ОЛ в тим році кус інакше хтіло оживити тоту нагороду, штоб не лем дякувала лауреатам, але і вказувала ватрянам і вшитким лемкам, штоби знали, што тоти люде є активні до внеска та іх найвекши житєві осягніня іщи перед нима та – цілим лемківским світом. А пан Роман і «Клюб 46» през довги роки вказували, што лемківство, а ширше – українство в Польщи, лем товди є правдиве, колі будит нашу меншину до памяти і пошани до свого, до того, што мала знищити Акція «Вісла». Навчаня в нашій школі в Лігници, діяня в домівці на вулиці Рускій ве Вроцлавію, активніст на райдах «Карпати» і творіня пісень, при котрих радіют наши різни поколіня, то є заслужена дорога до нагороди «Вірний предкам».
Ансамбль «Клюб 46» утворили ве Вроцлавію в жовтни 1995 р. Групу характеризує роковий звук, в яким чути пісні про Лемковину і традиційні україньскі шляґери – минули і гнесьні. В домівці на вул. Рускій члени ансамблю співом при гітарах творили єдніст нашого студентского житя. А шляґером била стріча по закінчиню райдів, де молодь з цілой Польщі ве Вроцлавію згадувала шляхи райду. Ансамбль награв дві плити. Заграв барз дуже концертів, м.ін. на «ватрах» в Ждини, Лугах, Битові, Михалові чи на «Молодіжному ярмарку» в Ґданьску. Не спосіб спомнути всі весіля і забави. Ансамбль далі в свим репертуарі показує любов до рідной землі, не забиват ціж творити нові пісні, яки вказуют, што наше лемківство, а ширше – україньство, є в Польщі цілий час живе і творит наступни сторінки нашой істориї. За роки існуваня і догнеска членами ансамблю билі: Іван Пелячик, Роман Калитка, Тома Дудич, Дарек Кренца, Євген Ревак, Гжегож Соколовскі, Андрій Кочаньскі та Богдан Вітяк.
Про ансамбль «Ромен» і діяня Романа Ладни в його власних словах можна перечитати в остатній «Ватрі». Автор відзначає, што ансамбль створив 1974 р. ве Вроцлавію, будучи втолди студентом виділу права на Вроцлавским університеті. Членами ансамблю в різні роки билі: Семан Романяк, Роман Гопей, Роман Піліповіч і Роман Ладна, Ваньо Пелячик, Марійка Іваник, Євген Ревак, Євген Хованец, Андрій Кочаньскі, Богдан Вітяк, Влодек Кухарик, Дарек Кренца та Дарка Бачик-Собін. Перерва в діяню ансамблю била в часі стану воєнного. Коли люде почали реалізувати власни житєви пляни, виїжджати за кордон, то ансамбль до 2004 р. діяв лем в складі Р. Ладна та Є. Хованец. «Ромен» 2005 р. завісив діяня, але то не бив конец, бо од жовтня 2015 р. заз діє до внеска. Ансамбль найбарже в роках 70-х і 80-х бив барз популярний, дав 17 повних концертів. Виступував праві в цілий Польщи. Пан Ярослав Поляньский – керівник і дириґент хору «Журавлі» запросив ансамбль на спільни концерти. «Ромен» виступив ціж два рази на «Лемківских ватрах» в Бортним і Ждини. Ансамбль під час свого діяня заграв на 46 «Маланках», 86 забавах та 581 рази грав на лемківских весілях в містах і по селах. Місьцях, де часто люде билі розшмарени або оддалени од церкви, яка могла би іх тримати при своїм. По концертах, котрих автором сценаріїв бив Р. Ладна, било барз дуже приємних рецензій в «Нашим слові», головні на «Лемківскій сторінці». Ансамбль співпрацював ціж з кабаретом варшавских студентів «Самакума». Р. Ладна у «Ватрі» пише: «Вельку пошану мам для мойого професора з Лігници Михала Дуди, але і подяку, котрий повів, што як абсольвент школи і хору «Полонина» континую його працю. Таки слова од так знаменитого лемка то направду вирізніня і честь для мене». Він повідав ціж, што його мрійом бив виступ з «Роменом» на «Лемківскій ватрі» в Михалові з таким самим репертуаром, як в Бортним і в Ждини. Але йому сказали, що «в наших сьпіванках не може биті україньских слів». На тоту цензуру Р. Ладна не згодився і зрезиґнував з виступу. ■
