пл ■ ПОДІЇ ■ №48, 2015-11-29
Учні, які вчаться меншинних мов у Польщі, переважно користуються неактуальними підручниками, а самих меншин заставляється підготовляти посібники самому.
Про факт, що меншини повинні підготовляти підручники до навчання мов самі, Міністерство національної освіти (МНЕ) говорило вже від початку реформування освітньої системи, тобто від 1999 р. Ще недавно виданням підручників для української меншини та розповсюджуванням їх по школах займалося Шкільне та педагогічне видавництво у Варшаві (зараз воно у приватних руках).
Сьогодні проблема не тільки у браку видавця, який видав би підручник, але теж у тому, що від 2009 р. для підручників обов’язує нова освітня програма (розпланування тем у підручнику, який визначає вчителеві шлях праці на весь рік). Таким чином треба актуалізувати і ці старі підручники, які з’явилися до зміни.
Про проблеми видання підручників не лише до української мови, але теж до історії та географії України (їх немає досі) ОУП сиґналізувало не раз. Справа обговорювалася на рівні Спільної комісії уряду та національних меншин, Комісії сеймової нацменшин, а теж ініціативу піднімали самі батьки.
Останнім часом у Варшаві, для координації процесу, створено групу, до якої входять представники українських організацій та українці, задіяні у освітні питання. Зокрема з’явилася ідея, щоби підручники до навчання української мови мали статус безкоштовних. Пригадаймо: учні у класах 1–4 (початкова школа) та першого класу гімназії у Польщі вчаться сьогодні з безкоштовних підручників. Підручники для навчання меншинних мов не мають такого статусу.
Це тільки показує, що для держави статус навчання української мови є інший, як для загальних предметів.
Перепони
Тепер близько 3 тис. учнів, що вчаться української мови, користуються двома підручниками, які відповідають актуальним вимогам. Треба було поміняти або просто підготувати і надрукувати нові. На думку Стефанії Лайкош, голови утвореного при співучасті ОУП видавництва «Тирса», яке могло б зайнятися процесом видання, такий варіант, однак, неможливий до реалізації.
– Треба заплатити авторам за підготовку такого підручника, оплатити графіка, підготувати до друку і вислати для оцінки міністерству. Щойно після того через деякий час можна розраховувати на повернення коштів. Ми не маємо грошей, щоб оплатити весь цей процес, – говорить С. Лайкош. – Коли б Міністерство національної освіти виділило якийсь завдаток, хоча б для оплати гонорарів авторам, то можна було б спробувати, – додає голова видавництва.
Але міністерство цього не передбачає. З такою розв’язкою, коли меншини мають видавати підручники, не погоджується Марко Сирник, спеціаліст ОУП у справах української освіти.
– Ані неурядова організація, якою є ОУП, ані вчителі, які би мали бути авторами підручників, не зобов’язані виконувати обов’язки держави.
З’являється теж питання якості підручників. У нашому випадку, їх повинні підготувати вчителі української мови з Польщі та України, – вважає М. Сирник.
Сам процес видання підручника може тривати навіть рік, а в деяких випадках і довше, тому автори не захочуть так довго чекати на гонорари. Теж імовірно, що знайшовся б спонсор, який буде хотів фінансувати видання.
Звичайно, можна було б взяти кредити на видавничий процес, однак видання в середньому тиражі одного підручника, за оцінкою самого міністерства, – це кошт більше як 500 тис. зл. Об’єднання не може взяти на себе такі фінансові зобов’язання, тим більше, що при сплаті кредиту треба ще враховувати відсотки.
Не підходить теж варіант, щоб користуватися підручниками з України, бо там діти вчаться за іншою системою як у Польщі.
Литовці, кашуби…
Серед меншин, які вже якийсь час тому вирішили, що будуть самі видавати підручники, є литовці, кашуби та білоруси. Їх досвід у цій ділянці різний.
Литовської мови кожного року в Польщі навчається 400–450 учнів, для яких книжки підготовляє видавництво «Aušra». Хоч сам видавничий процес великою мірою фінансово підтримує литовська держава, то видавництво має свої проблеми. Коли «Aušra» завершувала працю над підручником для І класу гімназії, у міністерстві заявили, щоб цей підручник видати в електронному варіанті на платівках. Звичайно, усе для обмеження коштів.
– Нам почали рахувати кількість комп’ютерів у класах. А немає можливості, щоб кожен учень на уроці міг скористатися комп’ютером. Через якийсь час врешті у відомстві погодилися видати підручники на папері і додатково на платівках, – говорить Нійоля Бірґель, редактор видавництва «Aušra», яка радіє, що їм удалося видати підручники для трьох класів гімназії. Проте представники литовської меншини вказують теж на недоліки самого видавничого процесу.
– Посібників до першого класу гімназії було надрукованих 150 примірників. Їх учні швидко розібрали і зараз є проблема додрукувати нові. У міністерстві вважають: якщо школи мають підручники в електронній версії, то тепер самі можуть собі їх надрукувати. Це вже перебільшення, – заявляє Н. Бірґель.
Свої проблеми мають теж кашуби. Сьогодні кашубської навчається близько 19 тис. учнів.
– У деяких школах узагалі немає підручників до навчання кашубської мови, проте якось вчаться. Статистично одним підручником у нас користуються чотири учні, – підказує Лукаш Ґжендзицький, голова Кашубсько-Поморського об’єднання, яке взяло на себе проблему видавання підручників.
Фінансово у видавничому процесі організації допомагали приватні особи. Через деякий час вкладені гроші в підготовку книжки повертаються і можна працювати над наступним посібником. Але проблемою для кашубів є не самі гроші.
– До початкової школи ми ще маємо авторів підручників. Та щоб знайти автора, який підготовить добрий і привабливий підручник, наприклад, для гімназистів, набагато важче, – говорить Л. Ґжендзицький.
Виданням підручників до навчання білоруської мови, яку вивчає близько 3 тис. учнів, займається Товариство «АБ-БА» та Фонд ім. князя Константого Острогського в Білостоці.
Хоч білоруси мають нові підручники, зокрема до навчання І–ІІІ класів початкової школи та два до ліцею, то ситуація їх не задовільняє.
– Маємо нові підручники, але їх все ж замало. Тому у вищих класах переважно користуємося старими, можна сказати, неактуальними посібниками, – заявляє Ян Карчевський, вчитель білоруської мови у Комплексі шкіл з білоруською мовою навчання в Гайнівці, автор підручників до білоруської мови.
Згідно з вказівкою Міністерства національної освіти, одним примірником підручника мали б користуватися три річники, то реально учні, які вчаться білоруської мови, одним користуються навіть десять років.
Зміни
Нещодавно новий уряд заявив про повернення до освітньої системи, у якій існують вісім класів початкової школи та чотири роки ліцею, а тим самим немає гімназії. Такі інформації тривожать меншини, які вже почали видавничий процес.
– На замовлення видавництва я почав працю над підручником для третього класу ліцею. Що мені тепер робити, якщо буде зміна системи? – питає Ян Карчевський.
Зміна освітньої системи доведе до того, що нові підручники, які досі надруковано, стануть неактуальними.
