Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №48, 2015-11-29
ОУП з-посеред інших організацій нацменшин вирізняють спільні ідеї його членів та праця волонтерів, завдяки чому організація існує навіть тоді, коли нема грошей хоча б на поточну роботу. Проте слабкістю є те, що немає довгострокової стратегії діяльності організації насамперед на рівні реґіону. Такої думки докторантка Дорота Ковалевська зі Щецинського університету, яка займається дослідженнями національних та етнічних меншин.
– Великим козирем поодиноких груп є їх етнічне походження, однак засмучує той факт, що попри те, що в Західнопоморському воєвідсті чимало говориться про багатокультурність, то від 2015 р. у стратегічних документах нашого воєвідства зникають записи про те, що на рівні воєвідства гордимося оцією багатокультурністю, – підкреслила Д. Ковалевська.
Кошалін одним з перших, з участю кошалінського, щецинського та ґданського відділів, організував 14 листопада конференцію, присвячену 25-літтю існування ОУП. Конференція проходила двома турами. Спочатку в міській бібліотеці гості підсумували міцні та слабкі сторони організації, після того члени поморських відділів Об’єднання взяли участь у «круглому столі», під час якого обговорено нинішній стан організації.
Важливою та цікавою була доповідь Д. Ковалевської, у якій вона дуже влучно підсумувала 25 років функціонування ОУП у Західнопоморському воєвідстві. Решта доповідачів жартувала, що Д. Ковалевська сказала вже все, отже їм залишається тільки погодитись з її тезами.
В останні роки спостерігається ширше відкриття організації на інші меншини та поляків. Організовані українцями заходи не є герметично закритими, як це було ще наприкінці 80-х років. На погляд проф. Януша Мєчковського зі Щецинського університету, це велике досягнення ОУП.
Хоч польські експерти, як правило, роблять насамперед наголос на фольклорі та виході з ним назовні, то, як зазначив голова Об’єднання Петро Тима, в певному моменті українці опинилися у своєрідному ґето, однак сталося так не тому, що були вони герметичними і закривалися від інших, а тому, що на той час польська влада дозволяла виключно фольклорну діяльність. І саме з таким баґажем українці входили в 90-ті роки.
На думку проф. Романа Дрозда, ректора Поморської академії, діяльність ОУП дуже ускладнює нерозв’язане питання польсько-українського конфлікту під час ІІ Світової війни та після неї. Дуже часто особи, що приймають рішення, які стосуються української меншини, на жаль, беруть до уваги лише власну оцінку польсько-українських відносин.
Безперечно, ОУП – це найміцніша організація меншин на Помор’ї. Воно – лідер серед інших організацій. Нині важливою є співпраця з іншими організаціями, які працюють у даному просторі. Тому важливо знати, які організації мають подібні інтереси до наших. Добрим прикладом такої співпраці є Рада організацій національних та етнічних меншин у Щецині, заснована з ініціативи Щецинського відділу ОУП, до складу якої входять литовці, греки, німці, євреї та українці. Хорошу співпрацю всіх національних та етнічних меншин було видно також у постулатах, які виношував Кошалінський відділ ОУП до маршалка Західнопоморського воєвідства і які стосувалися фінансування культурної діяльності не лише українців, але й німців та ромів.
ОУП добре функціонує на рівні інших організацій меншин, натомість те, що вирізняє товариство з-посеред цих же організацій, це спільні ідеї її членів та праця волонтерів, завдяки чому організація існує навіть тоді, коли нема грошей. Цього, на думку Д. Ковалевської, інші організації могли б вчитися від ОУП. Волонтерська постава серед українців передається з покоління на покоління. Однак треба задуматися, чому так мало українців, зокрема молоді, включається у структури організації. Низька активність молодих людей спостерігається особливо серед тих, кому менше як 30 років. Для цих українців цікавими є лише одноразові акції, наприклад, фестиваль української культури чи інші культурні заходи. Поясненням не може бути виключно брак часу, оскільки причини, як правило, набагато глибші. За словами Д. Ковалевської, нинішній кількісний стан ОУП показує слабкість організації, тому треба притягувати до Об’єднання більше нових людей.
Подібно як інші неурядові організації, ОУП працює за рахунок чергових ґрантів, без яких неможливо існувати. Потрібна тоді професіоналізація кадрів, тому що без уміння писати проекти організація не зможе роздобувати позабюджетні фонди. Д. Ковалевська ставила питання, чому досі Об’єднання не є організацією громадської користі (pożytku publicznego), оскільки надходження з 1% – це неабиякі кошти. Завдяки тому, що організація має такий статус, збільшується також мобілізація самих членів організації щодо збору позаґрантових коштів.
Великим козирем ОУП є його активність у політичній ситуації країни і те, що об’єднання не стоїть осторонь проблем, які стосуються усієї держави. Присутність організації в культурному житті Щецина, Кошаліна, Ґданська, а також інших міст – це черговий плюс. Активність організації дає наслідки – українців запрошують на різного роду заходи. Як користь слід зарахувати організаційну незалежність – Об’єднання має свої відділи та гуртки всюди там, де живуть українці.
Слабкістю ОУП, на погляд Д. Ковалевської, є те, що нема довгострокової стратегії діяльності організації на рівні реґіону, а без відповідної стратегії неможливо функціонувати. Саме стратегія примушує нас ставити перед собою чергові пріоритети і їх реалізувати. Потрібно також більше працювати над зовнішнім візерунком організації, наприклад, в Інтернеті, де недостатньо використовуються громадські медіа. Зрозуміло, ОУП змагається з подібними проблемами, як і інші неурядові організації, – демографічними та фінансовими, тому важливо вміти називати свої потреби та виводити їх на рівень влади на місцевому рівні чи загалом польському.
Українців не обминули також проблеми у шкільництві. Приклад білобірського навчального комплексу показує, що це чи не першочергова проблема. Оскільки тепер у школі і в пунктах навчаються діти з України, потрібно задуматися, яким чином використати ці зміни, бо ж українці з материка будуть важливими учасниками заходів, організованих ОУП.
– Ми 2015 року повинні дещо поміняти пріоритети й окреслити те, що для нас найважливіше. З одного боку, наші структури старіються, в організації щораз менше людей, з другого боку, активність цих же людей не відповідає головним викликам, які стоять перед цією ж громадою. Дуже важливим елементом у збереженні тотожності є школи та навчання української мови. На жаль, ситуація в українському шкільництві не є оптимістичною, – сказав під час конференції П. Тима, голова ОУП.
На його думку, найбільшою загрозою для українців є мовне питання. Тому мусимо задуматися, чи надалі будемо зосереджуватись на нашій відкритості та робити заходи для того, щоб нас акцептувала більшість, чи нарешті займемося собою.
Інший виклик: сьогодні в Польщі живе біля 30 тис. громадян України, які мають вреґульований юридичний статус. Частина з тих людей засновує різного роду організації. Тільки у Варшаві постало 5 організацій. Враховуючи нинішню еміґраційну схильність, можна сподіватися, що за 5–7 років у Польщі буде більше українців – громадян України, ніж представників української нацменшини. Тому стратегічним завданням ОУП повинно бути включення цієї групи до своєї діяльності.
– Якщо забракне нам критичного погляду на себе, подібно як колишнім членам УСКТ, нас чекає доля того товариства. Функціонування української меншини в дотеперішньому вигляді – сперті на ґрантах і великій активності волонтерів, на жаль, приречене на поступовий занепад, – говорив П. Тима.
І все ж, нам вдалося зробити справді багато, насамперед завдяки відданій поставі волонтерів та переконанню багатьох людей, що треба працювати як на місцевому і загальному польському рівні, так і на міжнародному, бо ж ОУП єднає Польщу з Україною.
– Після 1989 р. перед організацією стало ряд завдань, які вона не могла реалізувати через відсутність кадрів, нестачу коштів, а також самосвідомості. Щойно поколіннєва зміна дала таку можливість, завдяки чому певні сфери діяльності були реалізовані. Однак не вдалося реалізувати найголовнішого – засудження Акції «Вісла», – підкреслив Р. Дрозд.
