Петро Тима ■ ПОДІЇ ■ 2010-09-30
До місцевих виборів, що відбудуться 21 листопада цього року, українцям у Польщі треба підійти особливо серйозно й активно. Адже від нашої активності буде залежати наша позиція в суспільстві після їх закінчення й оголошення результатів – позиція нас як громади, національної меншини загалом та кожного громадянина зокрема.
Щоб зрозуміти значення листопадових місцевих виборів у Польщі, слід нагадати, що в країні від 1989 р. іде послідовний процес децентралізації влади, у результаті якого чимало питань, що стосуються щоденного життя громадян, вирішуються на місцевому рівні – у ґміні, повіті чи воєвідстві.
Ідеться передусім про питання охорони навколишнього середовища, розвитку освіти, культури, а навіть частково історичної спадщини. Органи місцевого самоврядування з року в рік отримують щораз більші повноваження, компетенції, а також фінансування. Коли рішення про важливі для життя громадян сфери приймаються на місцях, зростає роль людей, які ці справи вирішують – тобто депутатів і керівників усіх рівнів самоврядування, а також структур, кадрове наповнення яких прямо або посередньо визначають депутати місцевих рад (у польській традиції – радні). Депутати ґмін, міст, повітів, воєвідств стають справжніми господарями – вони обирають виконавчі органи, а працюючи в комісіях, мають реальну владу та вплив на їхню діяльність.
Процес передання компетенцій у реґіони – з погляду української громади в Польщі – не завжди ніс за собою виключно добрі практики. Яскраві приклади – затягування з поверненням Народного дому (ставлення частини перемиських радних та мера міста було вкрай неґативним), нехіть перемиських самоуправлінців до повернення давніх українських назв вулицям міста. Були й інші, некорисні для нас дії місцевого самоврядування: проблеми з фінансуванням і призначенням директора бартошицької школи, однобічні заяви воєвідських сеймиків на тему українсько -польського конфлікту. Не всі народні обранці виявляються толерантними й розумними людьми, трапляються також ті, кому не до вподоби наша (українців) активність і постулати.
Як нам можна і треба боротися з такими явищами? Загалом, можна їх таврувати, писати скарги до міністерств, міжнародних установ – і цим обмежитися. Але є й інший шлях. Виходом з тупика може бути наша активність, українці повинні стати учасниками демократичного процесу: самі балотуватися у виборах або підтримувати своїх кандидатів – українців чи теж поляків, перевірених прихильників.
Передвиборчий час – це момент, коли різні кандидати, виборчі комітети “заграватимуть” з виборцями: мовляв, підтримайте нас. Починається нібито посилене зацікавлення нашими проблемами, зустрічі, переговори. У цей час торгів, створення виборчих союзів, громада й лідери повинні проявити виняткову мудрість, адже прийняті поспішно погані рішення можуть означати в майбутньому погіршення ситуації в різних сферах: ставленні до культурних проектів, освіти чи навіть у розвитку співробітництва з Україною. Необхідно брати до уваги не одноразовий жест, а ставлення конкретних осіб до наших справ у минулому, щоб передбачити, як будуть з нами співпрацювати протягом чотирьох років.
Причини прийняття поганих рішень під час передвиборчої кампанії бувають різні: а то амбіції одних українців не дають шансів пройти іншому, а то підтримуємо кандидатів, які нічим корисним себе досі не проявили, або і взагалі їх висунули явно ворожі щодо українців комітети. Траплялися ситуації, коли двоє українців балотуються від різних комітетів, тобто фактично виступають один проти одного. Серйозним огріхом буває відсутність попередніх узгоджень щодо виборчої стратегії, а відтак – виконання цих узгоджень. Нашою слабкістю буває невміння грати в одній команді. Така собі “отаманщина в мікровимірі” спостерігалася, зокрема, у минулому в Перемишлі, “завдяки” чому протягом багатьох років українське представництво в міській раді не було належним чином забезпечене.
Однак найбільшою проблемою може виявитися байдужість наших людей до виборів. Це дуже небезпечне явище, бо від результатів виборів будуть залежати всі складові нашого майбуття: тобто розмір фінансування окремими самоврядними структурами наших шкіл, культурних заходів, допомога церковним громадам. Від нашої позиції на місцях залежатиме, чи будуть реалізовані в окремих воєвідствах стратегічні проекти, наприклад, створення центрів української культури. При відсутності українських кандидатів та коли не усвідомимо того, що українці в окремому районі – це організована, свідома група виборців, може статися так, що представники влади міст чи воєвідств дадуть свою підтримку антиукраїнським кресовим середовищам. Тим більше, що кресов’яни останніми роками дуже активізувалися на рівні реґіонів, про що свідчить вулиця в Лігниці, якій надано назву “Жертв геноциду ОУН-УПА”, та ряд явно антиукраїнських заходів – конференцій, заяв.
Українцям необхідно мати більше “наших” в органах місцевої влади, також потрібно більше друзів у самоврядуванні. І не для якихось абстрактних ідей, великої політики, а для вирішення конкретних справ: наприклад, для того, щоб Комплекс шкіл ім. Т. Шевченка в Білому Борі перейшов у підпорядкування західнопоморського маршалківського управління і відтак хоча б частково розв’язалися його фінансові проблеми. Без активності, без впливу на малу, місцеву політику українці можуть залишитися вічними прохачами. Ідеться про те, щоб на всіх рівнях суспільства українців брали до уваги як співгромадян, щоб відповідні компетентні органи дійсно допомагали українським організаціям, церквам, які працюють для збереження української мови й культури.
У нас є позитивні приклади українців: повітовий староста Богдан Шевчик у Кошаліні, радна Оля Цікуй у Перемишлі, Олександр Романко в Лемборку – це люди, які, будучи активними в самоврядуванні, не цуралися свого походження і дійсно вирішували конкретні наші справи. У різних реґіонах країни є багато інших людей, які зробили чимало, щоб допомогти громаді. Отже, варто роздивитися довкола, хто серед нас має потенціал – і закликати сусідів, родину, щоб не були байдужими. Нам необхідно йти на вибори, бо неприсутні не мають голосу.
“Наше слово” №40, 3 жовтня 2010 року{moscomment}
