Григорій Сподарик, Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №25, 2014-06-22

Колискова з котиками, гопак у шароварах, спомин про героїв Майдану, кабаре або патріотичні пісні без зайвого пафосу – така програма ХХХІХ Фестивалю українських дитячих ансамблів дозволяє визнати його різноманітним і зарахувати до успішних.

Дводенний захід організували в Кошаліні місцевий відділ та ланка ОУП. Фестиваль завершився 8 червня ґала-концертом у Балтійському драматичному театрі. На його сцену вийшло близько 300 молодих українців, переважно з Західного Помор’я та сусідніх реґіонів, а також з Ольштина і Лемківщини. Горяни з Гладишeва (ансамбль «Лемківський перстеник», хореограф Вікторія Гойсак) отримали статус почесного гостя фестивалю. В цьому юному «творчому колективі» голова Кошалінського відділу ОУП Роман Білас, зокрема, побачив наступників таких популярних сьогодні в Польщі гуртів, як «Лемон» чи «Еней». Такий погляд цілком обгрунтований, тому що юні артисти мають багато спільного з учасниками цих гуртів. Одні і другі – це переважно «вихідці» з українських шкіл та пунктів навчання української мови у Польщі.

Створення умов для зустрічей і виявлення творчого потенціалу молодих українців – одна з цілей організаторів фестивалю. Проте є і мрії на майбутнє. «Нашим бажанням є створити майстер-класи для дітей. Хочемо, щоб діти приїжджали сюди хоча б на тиждень, разом тут вчилися і відпочивали над мореми чи озером», – говорить Р. Білас, пояснюючи водночас, що постійна недостача коштів не дає можливості такого розширення формули фестивалю. Однак фестиваль варто розвивати. або принаймні зберігати у теперішній формі. Цінність фестивалю підкреслює, зокрема, Олександр Філь. У 90-ті роки він, будучи учнем української школи в Білому Борі, сам виходив на сцену, а нині хвилюється, коли виступає його доня. «Мої виступи дали мені впевненість у собі, а це дуже пригодилося в дорослому житті. Тодішні зустрічі з дітьми з інших реґіонів Польщі перетворилися в контакти, які тривають до сьогодні», – показує позитивну сторону фестивалю О. Філь.
Зі своєю донею навідалася тут і Наталя Олешко-Студзинська. Колись вона теж була учасницею фестивалю й нерідко брала участь у постановках казок, спільно з іншими дітьми співала, танцювала, декламувала вірші. Сьогодні говорить про щось, що інформатичною мовою можна було б назвати трансмісією даних. «Такі виступи дуже пригодилися, бо тепер я навчаю свою доню цих вивчених змалку пісень», – відзначає молода мама.

Виявляється, що фестиваль учить також активної громадської позиції. Тетяну Керкош з Кошаліна під час фестивалю можна було побачити з коробкою для пожертв і з «летючками» в руках: «Збираю пожертви на Народний дім у Перемишлі. Дехто підходить, кидає гроші і радіє, що ми, молоді, приєднуємося до відбудови Народного дому. Інші говорять, що дадуть пізніше, а потім – не повертаються». Тетяна відзначає водночас, що її батьки – це одні з організаторів фестивалю, тому вона практично виросла на цьому культурному заході. «Добре, що такий фестиваль відбувається, бо ми показуємо українську культуру не тільки нашим людям, але й іншим мешканцям міста», – підсумовує власні міркування Тетяна, після чого продовжує виконувати свою місію – збирати пожертви на відбудову Народного дому в Перемишлі.

Будь-­які спроби оцінювати мистецький рівень таких ініціатив варто починати від поцінування праці всіх артистів, їхніх опікунів та організаторів. Завдяки їм у Польщі продовжує своє існування українська громада й українська культура. Проте реакція кошалінської публіки вказувала на те, що особливо їхні серця завоювали ансамбль «Воркотики» зі Слупська (керівник Анна Курак-Рахвальська), «Сузір’ячко» з Ольштина (керівник Андрій Цюпа) і гість з Німеччини – молодий соліст Нестор Ердманн. Маленькі слупчани колисковою «Два котики» (з диску «Яворина» свого керівника) та інсенізацією до неї показали, що перебування в рідній культурі може бути просто забавою, яку прикрашають якісні сучасні мелодії. У свою чергу, програма ольштинян «Ми – українці» виявилася пісенною демонстрацією патріотизму, який найкраще виглядає на радісному обличчі молодої людини. Натомість гість з Німеччини Н. Ердманн довів, що хист до естрадних виступів проявляється в людини вже з наймолодших років, і що таким шедевром, як «Червона рута», завжди можна заробити в публіки гарячі оплески. З іншого боку, колобжезький «Терен», який багато кого зворушив, відомою українською піснею «Пливе кача», що стала сумним гімном прощання з загиблими на Майдані під час революції, показав також, що музика єднає покоління – в гурті виступають малюки, молодь та дорослі артисти. Крім згаданих гуртів, не менше кошалінську публіку потішили: «Світанок» – танцювальна, театральна і вокальна групи з Лемборка (опікуни: Галина Гарасим, Оксана Гузек, Мирослава Булка-Максисько), Роксана Стахник – вокалістка з Кошаліна, ансамбль «Любисток» з Божитухома (керівник Оксана Гузек), «Балетна група Валерія Некрасова» з Кошаліна (хореографи: Ірина і Валерій Некрасови), «Барвінок» – танцювальний ансамбль з Битова (хореограф Галина Гарасим), кабаре «Горпинка» з Ельблонґа (керівник Андрій Шмигельський), діти з гімназії та початкової школи ім. Тараса Шевченка в Білому Борі (керівники: Анна Мазур, Ірина Ренгач), театральна група «Веселка» зі Слупська (керівник Тетяна Слойка), ансамбль «Мальви» зі Щецина (керівник Ксеня Опар), дует «Мрія» зі Слупська (керівник Мирослава Булка-Максисько) та «Веселий віночок» з Тшебятова і Колобжега (керівник Надія Пилат).
* * *
Серед почесних гостей заходу були депутат Сейму РП Веслав Суховійко, президент Кошаліна Пйотр Єдлінський та його заступник Леопольд Островський, голова міської ради Кошаліна Стефан Туровський і віце-голова ради Еугеніуш Жубер. Вітальні листи учасникам надіслали міністр навколишнього середовища Станіслав Ґавловський і кошалінський староста Роман Шевчик. Фестиваль спонсорували Міністерство адміністрації та оцифрування, Західнопоморське маршалківське управління, управління міста і повітове староство у Кошаліні. ■

Поділитися: