(пл) ■ ПОГЛЯДИ ■ №42, 2014-10-19
Вважається, що зараз молодь не дуже горнеться до громадської діяльності в Об’єднанні українців у Польщі. Так є в селах та малих місцевостях, де молоді практично вже нема. У більших містах ситуація виглядає краще. Прикладом може бути Ольштин. На сьогодні управа гуртка ОУП в Ольштині – це 99% молодих людей. Черговим є Ґданськ. Там діє Союз української незалежної молоді, члени якого після закінчення навчання нерідко лишаються у Ґданську і стають членами місцевого гуртка та відділу ОУП. Кілька нових молодих осіб нині знайшло своє місце в кошалінських структурах організації, в ланці в Любині та інших містах.
Інколи поштовхом до того, що молоді люди починають співпрацювати, а пізніше й працювати в організації, є факт, що до управи ланки вибирають молодих. Але бувають теж ситуації (таке переважно трапляється в малих місцевостях), що молоді особи, які стають головами ланок, у реалізації своїх ініціатив можуть розраховувати на допомогу лише осіб старшого віку. Часом це може породжувати конфлікти, бо як відомо, різні покоління мають різні погляди на деякі справи.
Стефанія Яворницька, голова Любуського відділу ОУП, вважає, що варто прислухатися до молоді, а не відразу відкидати їх пропозиції.
«Ми хочемо всі порозумітися. Я вмію знайти з молоддю спільну мову, але для цього треба дати їй шанс висловитися, дозволити діяти самостійно», – говорить С. Яворницька.
Тому ми називаємо нижче кілька проблем, пропозицій змін та ідей, які підказують молоді члени об’єднання.
Михайло Кайда, Ольштин
Членом ОУП я став 2008 р. До об’єднання я вступив, бо хотів. Моя мама у студентські часи займалася домівкою і надалі є активним членом ОУП, так само як батько та брати. Коли я мав 16 років і ще не був членом організації, почав сам організовувати різноманітні концерти. Останнім часом я організував добродійні і танцювальні забави, «Маланки» та інші розважальні заходи, прибуток з яких ішов на підтримку хворих дітей. Організував теж ольштинський Євромайдан і збірки речей для Майдану. На мою думку, найбільшим плюсом ОУП є те, що об’єднання працює, щоб зупинити польську асиміляцію українців. Однак декілька речей мені бракує.
По-перше, нема молодіжного сайту для української молоді. Вважаю, що є така потреба, бо він міг би дати роботу 2–3 особам, які саме на ньому заробляли б. Люди щораз менше читають інформації в друкованій формі, тому вона повинна бути в Інтернеті.
Чергова справа – це введення членського квитка-леґітимації ОУП. Завдяки цьому кожний член мав би почуття, що він важливий для організації, до якої приналежить. Уже сам квиток повинен бути підставою для того, щоб така людина мала, наприклад, на 15% дешевший квиток на заходи, організовані ОУП. Наступне питання – це справа зміни поколінь. Коли відбувається така зміна, старші члени повинні підказувати нам, як щось робити і, передусім, заохочувати. Натомість ми всі, як меншина, повинні вкласти найбільше зусиль на заходи для наймолодших. Діти повинні якнайчастіше зустрічатися, щоб побувати в рідному середовищі. Тому треба підтримати різні дитячі колективи та ініціативи. Для них потрібно організувати якийсь спільний відпочинок чи виїзди в Україну.
На мій погляд, необхідно теж звернути увагу на кадровий стан ОУП. Може, часом варто мати менше людей, проте людей більш активних.
Іванка Гнатюк-Казановська, Пасленк
Думаю, що кожен, хто сьогодні діє в ОУП або з ним співпрацює, включався до цього часу в українські справи. Більшість з нас вже дітьми була учасниками дитячих і молодіжних заходів, концертів, відзначень роковин, фестивалів тощо. Саме від 90-х років ці заходи організує ОУП, тому й ми з ним пов’язані від дитинства. Виростаючи в такому середовищі, я зараз не можу нічого не робити. Переїхавши з Перемишля до Пасленка, я почала допомагати в підготовці заходу «Пасленцька бесіда східних культур». Через якийсь час я стала головою місцевої ланки.
Як читаємо у назві організації, вона має нас об’єднувати. В такому значенні організація цю роль і виконує, хоча б за посередництвом організованих культурних заходів, на які приходять українці. Ці заходи, звісно, презентують українську культуру, з якою люди себе ототожнюють. Можливо, саме завдяки цьому дехто з нас культивує рідні традиції.
Якщо говорити про саму діяльність ОУП, на мою думку, в малих місцевостях, де проживає українська меншина, місцеві структури мають менші можливості для діяльності, ніж у великих містах. Звичайно, що в таких менших осередках маємо менші фінансові кошти. Але для мене головна проблема полягає в тому, що в малих місцевостях ми майже не маємо можливості брати участі у вишколах. Такий шанс дають лише великі міста. Тому я вважаю, що об’єднання повинно задуматися над організуванням для його членів спільних вишколів хоча б на реґіональному рівні. Для молодих важливо було б навчитися, наприклад, писати проекти на отримання якихось ґрантів. Це дало б нам змогу стартувати в конкурсах ґрантів. Ці гроші могли б інтенсифікувати українське громадське життя в малих місцевостях. Культурні заходи – це перше, а друге – це інвестиція в наймолодших. Бачу, що дітей особливо приваблюють майстер-класи, але бачу теж, що саме на них державні установи зараз виділяють найменше грошей. Маю надію, що такі вишколи навчили б нас здобувати гроші з різних джерел, завдяки чому ми могли б зайнятися саме організовуванням таких майстер-класів для дітей і молоді.
Олександр Філь, Щецин
Передовсім я добачаю проблему з комунікацією. Вважаю, що сьогодні повинні ми краще використовувати сучасні засоби зв’язку (особливо Інтернет), щоб обмін став швидшим і влучнішим. Думаю, це дозволить ефективніше вести дискусії та розв’язувати більшість проблем на рівні управи відділу чи ланки, не обмежуючи часу їх розглядання до самих зборів. Може також дозволить це притягнути молодь до нашої організації?
Поки що молодь, яка приєднується до ОУП, це поодинокі приклади людей. Для багатьох молодих об’єднання асоціюється з якоюсь формалізацією, довгими засіданнями, а вони воліють діяти більш неформально. Друге, що студенти виправдовуються великою зайнятістю з різних оглядів, як праця чи наука. Це мене трохи дивує, бо пам’ятаю ще мої студентські часи – ми вміли поєднати суспільну і художню діяльність зі студіюванням, не однократно на двох курсах одночасно, та роботою.
До структур перш за все приєднуються одиниці, які були неформально пов’язані з ОУП уже раніше, хоча б сімейно. Я сам виростав у середовищі, де мої рідні та знайомі люди активно включалися у працю та співпрацю з об’єднанням, тому я сам відчував це як щось природного i будучи студентом почав приходити на збори щецинського гуртка організації. Нині я став заступником його голови і заступником голови Щецинського відділу ОУП.
Мені 31 рік і я сьогодні – наймолодша людина в управі відділу. В управі гуртка є кількох студентів, хоч там теж трапляється явище «мертвих душ» – деякі молоді особи, які були при ОУП, виїхали за кордон, змінили місце проживання тощо, а у складі гуртка небагато осіб, які могли б їх заступити.
Відносно організування праці в нашому відділі, то, можливо, не лише в нас така ситуація, що голова досить автономний і дуже важко працює, присвячуючи увесь вільний час на суспільну діяльність. Думаю, інші члени управи могли б йому полегшити в цій праці, але це вимагає кращої координації та обміну інформаціями.
Це теж вимагає скорішого планування, щоб кожен міг це погодити з усіма іншими справами – приватними, сімейними тощо. На мою думку, суть цієї проблеми також у тому, що нема доброї платформи обміну інформацією між членами ОУП.
