(гс) ■ ПОДІЇ ■ №41, 2015-10-11
Парламентські вибори становлять виклик не тільки для української громади у Польщі, вагу цього процесу зауважують теж інші нацменшини.
Як відзначає директор Дому німецько-польського співробітництва (ДНПС) Рафал Бартек, з кожними виборами щораз важче переконувати людей. Ще у 90-х роках виборча активність німців базувалася на почутті загрози. Люди розуміли, що мусять вибрати свого представника, від якого очікували захисту та боротьби за певні права для всієї громади. «Сьогодні вони вже є. Маємо можливість вивчати свою мову, зберігати культуру та ідентичність. Тому мобілізація електорату зараз набагато важча», – говорить Р. Бартек. Проте ключовим є усвідомлення того, що 25-річний процес здобування прав – незавершений. Проблеми постійно виринають, наприклад, у ході засідань спільної комісії уряду і нацменшин, де Р. Бартек з 2013 р. виконує функцію співголови. Головним із викликів залишається моніторинґ за дотримуванням і вдосконаленням законодавства щодо нацменшин: «Мусимо мати людей, які про це дбатимуть і на центральному рівні влади». Виходячи з цього, ДНПС, готуючись до кожних виборів, намагається збільшувати свою професійність. Цього року організація користується, наприклад, послугами спеціаліста з формування громадської думки та управління нею, який допомагає кандидатам презентуватись назовні. Німецькі лідери роблять також ставку на заохочування людей до участі у виборах. Від початку кампанії проводяться зустрічі у ґмінах та місцевостях, у яких традиційно проживає німецька громада. Вони, якоюсь мірою, відбуваються у колі переконаних осіб. Але, як наголошує Р. Бартек, тут ідеться про те, щоб люди пішли до сусідів та сімей і там просували своїх кандидатів. У цьому допомагає і традиційна медіа-кампанія, зокрема в Інтернеті, білборди, летючки тощо. «Ми намагаємося бути поміченими у місцевих мас-медіа, тому проводимо прес-конференції чи зустрічі, присвячені якійсь конкретній тематиці», – заявляє Р. Бартек. За його словами, німці не зосереджуються виключно на питаннях нацменшин – вони в цій кампанії не мають навіть головного місця. Кандидати, яких підтримує ДНПС, говорять про проблеми людей у реґіоні, з якого балотуються. «Чим більше повноважень, місцевих прав та можливостей у реґіоні, тим краще це позначається на нацменшинній політиці», – підсумовує Р. Бартек загальну виборчу стратегію німецької громади.
Про ту, яку обрали кашуби, говорить голова Кашубсько-поморського товариства (КПТ) Лукаш Ґжендзицький. Тут кандидати балотуються як від «Громадянської платформи», так і від «Права і справедливості» чи списків нового угруповання «Новочесна» Ришарда Петру. В оцінці голови товариства кашубські справи є просто понадпартійною. «У кашубів є плюралізм поглядів та політичних виборів. Ми його шануємо, але й заохочуємо голосувати на людей, пов’язаних з нашою громадою», – каже Л. Ґжендзицький. Зокрема, про це товариство нагадує у спеціальному виборчому зверненні.
Для виборів важливо й те, що кашуби становлять кількасоттисячну громаду, а не мільйонну. В таких обставинах зникає анонімність, а чиясь активність у рамках товариства дає запоруку лояльності і чесності щодо громади також на парламентському рівні. Важливий фактор кампанії тут завжди становить заохочування до якнайширшої участі у виборах. Результати видно по офіційних даних – виборча активність у кашубських ґмінах перевищує реґіональні та загальнопольські показники.
«Вже малих дітей у рамках уроків кашубської мови намагаємось виховати так, щоб вони брали участь у виборах. Щоб їх оточення і майбутнє не були для них байдужими», – мовить Л. Ґжендзицький. У його оцінці, підтримка кашубів, як і інших меншинних спільнот, становить також інтерес Польщі, оскільки просто збагачує цю державу. А вже самим кашубам у політичному плані допомагає й те, що на початку кожного скликання швидко утворюється кашубська парламентська група. До неї входять представники різних партій і знову-таки понад партійними поділами намагаються працювати на користь кашубської громади.
Свої політичні амбіції мають і білоруси. Цього року серед їхніх кандидатів є, зокрема, Олександр Сосна, дорадник колишнього президента Броніслава Коморовського, та дотеперішній депутат Євген Чиквін. Останній цього разу балотується до Сенату РП з власного виборчого комітету. З інформацій білоруського тижневика «Ніва» відомо, що кандидат у своїй виборчій кампанії отримує підтримку з боку структур Православної церкви. Білоруси вже не пробують, як це було в минулому, йти до виборів під прапором власного комітету. Для цього, в оцінці «Ніви», потрібно було б побороти структурне роздрібнення, погодитись на максимум 2–3 сильних кандидатів і мати кошти. Лука Леонюк з білоруського радіо «Рація» відзначає, що таке щось, як загальна виборча стратегія білоруської нацменшини, не існує. Це пов’язане з тим, що в громаді немає одної лідерської структури. «Кампанія розпорошена, оскільки різні партії запрошують у свої списки окремих білоруських лідерів», – говорить журналіст, добачаючи у цій ситуації небезпеку відсутності білорусів у парламенті. Балотування від різних партій доводить до роздрібнення голосів: «Це означає, що голоси нашої білоруської громади можуть бути просто втрачені». На думку журналіста, проблема також у тому, що багато кандидатів не говорять про свою національну приналежність, а лише про приналежність до Православної церкви. «На мою думку, це трохи обманювання виборців, оскільки багато з них хочуть мати в парламенті представників інтересів білорусів саме як нацменшинної громади», – підсумовує Л. Леонюк.
Як видно, організовані меншини виходять на боротьбу за політичне представництво. Стратегії, як і спроможність окремих громад, різні. Проте характерною рисою є мобілізація, ставка на активних у громаді кандидатів і загальне розуміння потреби мати свого депутата. Від усіх, хто вважає цінністю свою ідентичність, залежить успіх тих зусиль.
