Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ №26 2016-06-26

Від 1 вересня 2016 р. початковою школою та гімназією ім. Тараса Шевченка в Білому Борі управлятиме не ґміна Білий Бір, а Фонд розвитку демократії, освіти й активізації «ДЕКА» (голова – Роман Білас). Таке рішення було прийняте з огляду на малу кількість дітей у школі та фінансові проблеми ґміни, яка не може далі давати фінансову підтримку українській школі. «НС» про це писало вже не один раз. Нещодавно в початковій школі організовано Дні відкритих дверей, під час яких учні і вчителі заохочували дітей навчатися в українській школі.

Я запитала Андрія ДРОЗДА, директора шкільного комплексу в Білому Борі, на якому етапі є нині процес передання школи під нове управління.
А. Дрозд: Розмови про передання шкіл в управління фонду тривають уже півтора року. На жаль, затягувалися формальні справи. Офіційне передання шкіл в управління фонду «Дека», а тим самим нове їх функціонування розпочнемо 1 вересня 2016 р. Що стосується дітей, у школі нічого не зміниться. Зміни стосуватимуться, насамперед, вчителів, але я впевнений, що функціонування в нових умовах дасть можливість більшого розвитку і дітям, і вчителям, оскільки школа зможе брати участь у різного роду проектах. Саме це дозволить підготувати ширшу програму навчання, ніж це було досі. Мрію, щоб учні наших шкіл мали можливість всебічного розвитку, а їхні батьки були задоволені з навчального процесу. Надіюсь, що навчатимуться в нас не лише діти з Білого Бору, але з усього Західнопоморського воєвідства. Зрозуміло, що наша школа й надалі буде українською, але сподіваємося, що в ній захочуть навчатись і поляки.

Батьки і діти завжди найбільше зацікавлені програмою навчання. Чи сьогодні можемо вже говорити про нові елементи в навчанні?
Новими будуть різного роду проекти, які ще більше розвиватимуть здібності наших учнів. Коли школи підлягають під місцеву владу, таких можливостей нема багато, бо вони пов’язані з фінансовою сферою. Ми будемо організовувати додаткове навчання, а також різного роду виїзні екскурсії, щоб кожний учень мав ще більшу можливість розвитку своїх здібностей. Метою предметних і позашкільних занять буде, перш за все, усебічний розвиток дитини.

Чим будете приваблювати поляків, яких хочете притягнути до нашої школи?
Ми й сьогодні маємо додаткові заняття з польської та української мов для учнів, які слабо володіють цими мовами або зовсім їх не знають. Зрозуміло, що від вересня нового навчального року так само проводитимуться такі заняття. Крім того, наша школа – невелика, то ж учні почуваються в нас безпечно. Мала кількість учнів дає можливість індивідуального підходу до учня та створення персональної програми з урахуванням здібностей кожного учня. Отже тим, що буде притягувати до нашої школи, є високий рівень навчання, який відображується в зовнішньому тестуванні, а також індивідуальний підхід до учня і їх безпека.

Це – козирі, а які найбільші побоювання?
Перш за все, фінансові. Чи ми зможемо працювати так, як досі, чи ні, залежатиме від кількості дітей. У цьому плані нічого не міняється, бо субвенція нараховуватиметься на кожного учня, як і досі. Сьогодні ми відчуваємо зацікавлення школою, та кількість учнів у початковій школі є не дуже задовільна. Хоч у І–ІV класах ми набрали відповідну кількість учнів, однак дітей могло б бути більше, тому робитимемо все від нас залежне, щоб так сталося.

* * *
На чолі Фонду розвитку демократії, освіти й активізації «Дека», який управлятиме початковою школою та гімназією в Білому Борі, стоятиме Роман Білас – голова Кошалінського відділу ОУП, відомий серед українців і поляків. Він уже багато років ініціює різного роду акції, мета яких – збільшення кількості учнів у нашій школі. Він також намагається здобувати фонди для школи. Основа фонду «Дека» непогана, тому що фонд приймає школу разом з відремонтованим та оснащеним будинком.
Я запитала Романа БІЛАСА, у якому напрямку в такому разі школа розвиватиметься.

Р. Білас: Оскільки у ґміні скрутна фінансова ситуація, ми вирішили прийняти на себе управління школою. Зараз ми оформляємо відповідні договори між фондом і бурґомістром, у яких буде вказано всі умови прийняття школи. Після того, як все буде оформлене, займемося, у першу чергу, рекрутуванням учнів.
Ми ставимо перед собою кілька напрямків діяльності. Насамперед хочемо використати той фактор, що наша школа невелика. Отже, будемо ставити наголос на тому, що класи малі, а це означає, що вчитель може присвятити учневі значно більше часу, ніж в інших школах. У нас учні не анонімні, навпаки, всі один одного знають, а це дає відчуття безпеки. По-друге, хочемо притягнути до нашої школи дітей з мішаних сімей, а також поляків, оскільки сьогодні знання української мови є ціноване і може стати в пригоді, наприклад, під час пошуку роботи. У Польщі працює нині майже мільйон людей з України, а особи, які володіють українською та польською мовами, дуже поважані. Завдяки знанню української мови можна більше заробляти, тому ми хочемо в цьому переконати, насамперед, батьків, які вибирають для своїх дітей школу.
Крім того, ми хочемо знайти контакт з тими громадянами України, які мають Карту постійного перебування в Польщі або стараються про польське громадянство і проживають у нашому реґіоні, щоб заохотити їх віддати дітей до школи в Білому Борі. Адже завдяки українським школам молоді українці, які опинилися на чужині, мають можливість плекати свої традиції і не піддаватися асиміляції.

Які у Вас найбільші побоювання, якщо йдеться про функціонування школи в нових умовах?
Білобірська школа – це не національне ґетто, закрите для інших, хоч так багато людей думає. Щоби позбутися такого стереотипу, потрібна активність не лише тих людей, що керуватимуть школою, але й усіх інших – учителів, батьків і самих учнів. Необхідно показувати, що наша школа відкрита для інших.
Ми мусимо водночас усвідомлювати, що школа – це майбутнє Білого Бору, тому про неї повинні дбати не тільки управа фонду і керівництво школи, але й вчителі, які тут працюють, та батьки. Школа – це і робочі місця, отже тому нею треба управляти як можна краще. Це теж майбутнє українців, хоч і звучить патетично, проте це мусять нарешті усвідомити не лише мешканці Білого Бору, але й навколишніх місцевостей. Ми просто мусимо змінити наше мислення про цю школу і зрозуміти, що ми всі відповідальні за її розвиток, і кожен з нас може докласти свою лепту до її розвитку. На мою думку, школу і фонд треба сприймати як певного роду бізнес, про який дбаємо якнайкраще. На жаль, вчителі втратять певні привілеї, які виникають безпосередньо з карти вчителя, проте надалі матимуть працю. Якщо всі зрозуміють, що треба більше включатися в розвиток нашої школи, то я переконаний, що перед нею добрі перспективи на розвиток. ■

Поділитися: