«МИ все ж таки вистояли»

Анна ВінницькаПОДІЇ2009-06-25

{mosimage} У Валчі дуже сильні релігійні та національні традиції – це зразу видно, коли тільки переступиш поріг церкви, оскільки саме вона є центром не лише релігійного, а й національного укра-їнського життя. Іконостас, виконаний за проектом київської художниці Валентини Бірюкович, та чудові вишивки тільки зміцнюють це враження. Сьомого червня греко-католицька парафія Воздвиження Чесного Хреста у Валчі відзначала 50-ліття свого існування.

Під час акції “Вісла” до колишнього Валецького повіту переселено 2734 українців з Ліського, Любачівського, Перемиського та Сяніцького повітів.

“Сьогодні це дуже активна парафія, однак на початку було важко. Цей ювілей має особливе значення як для священиків, які тут працювали, так і для спільноти”, – каже нинішній парох о. Аркадій Трохановський. Хоч на території Валецького повіту в різний час перебувало аж 5 священиків, проте вони не могли служити греко -католицьких богослужінь. Першу Святу Літургію відправив у Валчі о. Теодор Марків 21 червня 1959 р., у свято Зіслання Святого Духа (Зелені свята). За часів о. Т. Маркова до Валча почали приїздити сестри служебниці, які вели катехизацію для дітей (першою була с. Меланія Кузьо). Згодом тут душпастирювали о. Ярослав Гребеняк та о. Володимир Пирчак.
1985 р. новим парохом став о. Богдан Галушка і від цього часу можна говорити про новий етап у житті валецької парафії. 1991 р. тут відновлено навчання української мови, завдяки старанням тодішнього вчителя української мови Марка Сирника створено Дитячий ансамбль пісні і танцю “Веселка”. 1994 р. святиню, в якій правилися греко- католицькі богослужіння, нарешті передано українцям у власність (1999 р. в церкві встановлено іконостас). “Для місцевої громади це були дуже важливі моменти”, – каже о. А. Трохановський.
Після номінації 2001 р. о. Б. Галушки протосинкелом Вроцлавсько-Ґданської єпархії новим душпастирем став о. Іван Сеньків, а згодом о. А. Трохановський.
Після номінації 2001 р. о. Б. Галушки протосинкелом Вроцлавсько-Ґданської єпархії новим душпастирем став о. Іван Сеньків, а згодом о. А. Трохановський.
– Ми сьогодні горді, що мали таких духовних провідників, які також вимагали від валчан, аби вони не піддавалися, щоби пам’ятали та зберігали своє, щоб оті цінності вміли передавати своїм дітям, щоб і діти були українцями. Валчани знають, що українська свідомість повинна бути на першому місці, її не можна зректися, – підкреслює о. А. Трохановський.
Під національним оглядом, валецька громада дуже свідома, тут дуже сильні патріотичні традиції – саме звідси щороку організовуються виїзди на рідні землі та в Україну. Звідси посилали чи не найбільше дітей до українських шкіл – спершу до початкової школи в Білому Борі, згодом до ліцею в Лігниці. Валч – це одне з небагатьох міст, у якому відзначають роковини УПА.
– Кожного року вшановуємо борців за волю України. Таким чином передаємо наступним поколінням нашу пам’ять, що ми не забуваємо тих, хто боровся за волю України, – говорить голова валецького гуртка Стефанія Терефенко.
У Валчі ніколи не було своєї домівки, отже культурне життя зосереджене довкола церкви. Саме тут відбувалися і надалі відбуваються концерти, при свячені різним церковним та національним подіям. Місцева церква є немов ініціатором культурних починань – це саме зусиллями парафіян 2003 р. створено ансамбль “Черемха”, який сьогодні об’єднує українців та поляків.
Однак місцеву громаду не обходять проблеми, перед якими стоять усі українці. Іноді нам здається, що коли хтось приходить до церкви, то він свідомий українець, однак не завжди так є, – каже парох. – Треба постійно працювати та усвідомлювати людей. Тепер є значно більше мішаних подружжів, а отже і черговий виклик – мусимо навчитися працювати з такими подружжями, щоб тих людей не загубити, – перераховує далі отець.
Нині у Валчі зменшилася кількість дітей, тому валецькі діти дуже часто виступають разом зі щецинецькими, парохом яких також є о. А. Трохановський.
– У своїй праці намагаюся, щоб діти пізнавали себе взаємно. Тому почав я організовувати виїзди дітей в Україну. Крім того, пробую об’єднувати валецьких та щецинецьких дітей у спільних культурних заходах, щоб вони мали можливість познайомитися – їхня сила саме у згуртованості, – пояснює о. А. Трохановський.
Великим ударом для місцевої громади був виїзд у 80-х рр. понад 100 осіб до Канади. Зрештою, валецька молодь надалі виїжджає до більших міст – чи то до вищих шкіл, чи за роботою, однак пам’ять про місце народження завжди зберігається.
* * *
Архієрейську літургію з нагоди 50-ліття парафії очолив владика Володимир Ющак. Після літургії в Музеї Валецької землі відкрито виставку, присвячену ювілею. Натомість 5 червня відбулася конференція “Культурна різноманітність міста Валча та 50-ліття греко католицької парафії у Валчі”, під час якої мовилося про німців на валецькій землі після ІІ Світової війни (д -р А. Слабіґ); про поселення поляків на Західному помор’ї у 1949-1959 рр. (проф. З. Романов); акцію “Вісла” та адаптування українців на Західному Помор’ї (д- р Б. Гальчак); роль УСКТ (д -р Я. Сирник); історію Греко-католицької церкви та різниці по відношенню до інших Церков (о. проф. Я. Москалик); історію валецької парафії (о. А. Трохановський), культурне життя української громади у Валчі (Г. Комар) та українське шкільництво на території колишнього Валецького повіту (М. Сирник). Під час конференції виступили також Олександра Терефенко та Адам Шишко з Познані, а в спільній програмі “Слідами наших предків” – діти з Валча та Щецинка.

“Наше слово” №26, 28 червня 2009 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*