Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ 2008-12-31
{mosimage}
– Я дуже щасливий, що до мене повернувся спокій, а моє прізвище нарешті очищене. Зараз іду дорогою і дивлюся людям в очі, а не зі спущеною головою, з тавром “терориста”, як досі. Тепер я вільна людина і дякую Богові, що допоміг мені все це перенести, – каже Мар’ян Лех з Кошаліна, якого суд після одинадцяти років нарешті визнав невинним.
У грудні 1997 р., напередодні Різдвяних свят, Кошалін жив справою “терориста”, який погрожував вибухом у місцевій римокатолицькій кафедрі та намагався вимусити 150 тис. зл. Попри те, що не було достовірних доказів, у скоєнні злочину підозрювався 65літній тоді українець Мар’ян Лех.
Його боротьба за правду та очищення свого прізвища тривала довгі 11 років. І нарешті вдалося – наприкінці жовтня 2008 р. Районний суд у Кошаліні визнав Мар’яна Леха невинним.
Та повернімося до грудня 1997 р. Головним доказом у цій справі був запис на магнітофонній плівці “автоматичної секретарки” курії з голосом, який погрожує вибухом, якщо не отримає грошей – шантажист подзвонив після того, як у кафедрі знайдено листа з погрозами. До Воєвідського управління поліції в Кошаліні негайно викликали М. Леха (нібито у справі якогось нападу). Саме тоді записали його голос і власне на основі того запису висунуто обвинувачення. Тоді справа набрала нових обертів.
Не може не дивувати поспіх, з яким кошалінська поліція хотіла завершити справу “терориста”. Ще другого дня Різдвяних свят, тобто 26 грудня 1997 р., плівку з записаним на ній голосом М. Леха вислано до Головної комендатури поліції у Варшаві для проведення фоноскопічної експертизи, що і зроблено вже наступного дня. В експертизі стверджено, що М. Лех – це саме та людина, яка дзвонила до курії з погрозами. Коли візьмемо до уваги повільність польських правозахисних органів, швидкість просто неймовірна. Дивує також факт, що експертизу робила сама ж поліція (хоч і Головна комендатура), а суд погодився на це. На основі цієї експертизи Районний суд у Кошаліні (той сам, який тепер очистив М. Леха) виніс присуд: 18 місяців ув’язнення. М. Лех відсидів 9 з них.
– В’язниця стала трагедією, зруйнувала мені життя – протягом 11 років я не працював, оскільки, як “терорист”, я не міг, як раніше, водити таксі. Однак найгірше пережили це мої діти, які живуть у Канаді: коли на Новий рік подзвонили до хати і запитали в жінки де тато, вона мусила сказати, що я в тюрмі. Для них це був шок. Тяжко все це згадувати…- каже сьогодні М. Лех. Також його дружина Ельжбета про роки пошуків правди не може говорити спокійно, оскільки те, що відбувалося навколо чоловіка, позначилось і на її житті.
– Від нас відсунулися знайомі, а на мене дивилися дивно. Мені було дуже важко. Однак найбільше боліло те, що багато хто думав, що це я “всадила” чоловіка до в’язниці і давали мені це відчути. Можливо тому, що у нас з чоловіком велика різниця віку, до того ж я полька, – говорить гарною українською мовою Е. Лех і важко повірити, що цю мову знає не з дитинства, а вивчала пізніше. Вона також не здалася – написала мабуть до всіх польських міністрів. Відповів тільки тодішній міністр внутрішніх справ і адміністрації Я. Томашевський, який попросив кошалінський суд надіслати йому судові акти. “На першому році цієї справи ніхто мені не допоміг, – каже з жалем Е. Лех. – Медіа зацікавилися нами щойно тепер, коли видано позитивний присуд. Натомість у 1997 р. медіа, особливо місцеві, писали те, що сказала прокурор”. А тодішній прокурор казала, що М. Лех – це саме та людина, яка дзвонила з погрозами.
Однак М. Лех та його адвокат З. Юшкевич (Мар’ян жартома каже, що його другим захисником є дружина) ніколи не змирилися з таким вироком, складали всі можливі апеляційні скарги, а Окружний суд їх по черзі відхиляв. У лютому 2000 р. захисник вніс до Верховного суду прохання про касацію вироку. Той скасував вирок щойно 2002 р. і скерував справу на повторне розслідування. Наказав також зробити нову фоноскопічну експертизу, яку цим разом підготував Інститут судових експертиз у Кракові, і саме це врятувало М. Леха. Експерти довели, що характерний спосіб його висловлювання та специфічні риси голосу однозначно виключають, аби в грудні 1997 р. дзвонив він до курії і погрожував вибухом. М. Лех переселений на західні землі в рамах акції “Вісла”, а родом він з Явірника Руського, тобто, як парадоксально це б не звучало, його врятувала саме оця “іншість”, що колись була для українців тавром. Експерт довго пояснювала різниці у вимові М. Леха та пересічного поляка…
Попри те, що М. Лех живе на вулиці Спокійній, до його хати спокій завітав щойно тепер, після довгих і важких одинадцяти років. Сьогодні це вже не та сама людина, з якою довелось мені говорити ще в 1997 р. Проведені у в’язниці місяці неґативно позначилися на його здоров’ї, коли починає розказувати про драму свого життя, плаче і важко йому заспокоїтися. Адже в одну мить втратив усе – працю, знайомих, добре ім’я… Однак ніколи не покидала віра, що колись його прізвище буде нарешті очищене, бо ж нічого поганого не зробив. Сьогодні ще рано говорити про відшкодування, хоч Мар’ян Лех і має до нього право. Спочатку хоче натішитися свободою… “Зараз ми дуже щасливі, бо нарешті закінчився одинадцятилітній кошмар. Тішимося, що матимемо можливість нормально провести і одні, й другі свята”, – каже Ельжбета Лех. Ми тішимося разом з вами.
“Наше слово” №1, 4 cічня 2009 року {moscomment}
