Ігор Щерба ■ ПОДІЇ ■ №28, 2015-07-12
Велику хвилю дискусій підняла в Польщі цьогорічна заява Центральної екзаменаційної комісії про результати іспитів на атестат зрілості, які складали випускники середніх шкіл країни. За попоредніми даними, до матурального іспиту в Польщі приступило 275 випускників загальноосвітніх ліцеїв та середніх професійних шкіл (серед них 70 випускників чотирьох українських ліцеїв). 19% випускників не пройшли цього випробування. Поганою традицією стало знову те, що на іспиті з математики «полягло» найбільше матуристів.
Варто нині подивитися через призму статистики на результати іспитів на атестат зрілості в українських ліцеях у Польщі. Матуральне свідоцтво в середніх школах у країні отримало 74 відсотки випускників. Перездавати у серпні іспит з одного предмета прийдеться 19-ти відсоткам, а 7-ми відсоткам прийдеться готуватися до іспиту увесь наступний рік.
Якщо брати до уваги статистику лише загальноосвітніх ліцеїв, ситуація виглядає трохи краще, бо іспит склало понад 80% випускників, а 15% перездаватимуть у серпні. Кожний матурист для успішного складення іспиту мав би отримати 30 балів. Те, що за таких умов у масштабі країни майже кожен п’ятий учень не здав, привело до дискусії про стан і перспективи освітньої системи в Польщі.
Звертаючись до цьогорічних матуристів, міністр національної освіти Йоанна Клюзік-Ростковська сказала: «Сповіщаючи минулого року про результати матуральних іспитів, я сказала майбутнім матуристам: вчіться, тому що легко не буде. Тоді всі побоювалися цієї нової матури, однак, дорогі матуристи, ви вистояли». Суть у тому, що цьогорічний іспит проходив (загалом було 5 іспитів, з них 3 – письмові і 2 – усні, в даному випадку українська мова) за оновленою освітньою програмою.
Як на фоні державної статистики презентуються українські ліцеї? Які висновки ми повинні зробити на власному шкільному «подвір’ї» ?
За словами директорів українських ліцеїв Лігниці, Ґурова-Ілавецького, Білого Бору та Перемишля, матури вдалися там непогано, бо результати перевищують офіційні державні показники як у масштабі реґіону, так і країни. За попередніми «гарячими» даними відомо, що до іспиту на атестат зрілості приступило 70 випускників українських ліцеїв, з яких успішно здали іспит 59, а 11 у серпні повторюватимуть екзамен з математики.
І так у Білому Борі до іспитів приступило 12 впускників, успішно пройшло їх 10, у Лігниці з 14-ти успішними стало 11, в Перемишлі з 18-ти переможцями стали 15, а в Ґурові-Ілавецькому подібні дані: з 26 – 23-м пощастило. Директори зауважують, що ці учні мають шанси успіху у серпні, оскільки невдача була за мінімальною кількістю балів.
Найбільше підстав до радості може мати директор українського ліцею в Лігниці Анна Гаврильчак-Маланчак. П’ятеро матуристів склало іспит на повних 100%, один досяг такого результату у трьох іспитах, а Богдан Петращук набрав на матуральному іспиті більше як 90% балів, та й ще з математики!
На міцну позицію ґурово-ілавецького ліцею у Вармінсько-Мазурському реґіоні наголошує в розмові з «Нашим словом» директор Ольга-Марія Сич. Подібні думки висловлює також директор перемиської «Шашкевичівки» Петро Піпка та Андрій Дрозд із Білого Бору. Там також статистичні показники перевищують реґіональні.
Куди прямуватимуть випускники у своєму зрілому житті? Директори звертають увагу на те, що наші учні вже не мають комплексу меншої вартості, на їхньому прицілі знаходяться найкращі університети: Яґелонський, Варшавський, Вроцлавський, політехніки, а також Академії мистецтв.
З розмови з директорами виникає, що в них щораз помітнішою є присутність дітей з України. Незважаючи на те, що вони змушені долати різницю у програмі навчання, все ж протягом першого семестру всі бар’єри зуміють подолати, – підкреслюють Андрій Дрозд і Петро Піпка. Директори українських ліцеїв також не хвилюються за набір дітей до своїх шкіл, бо комплект уже є. – Навіть треба було відмовити кільком охочим, – чуємо у відповідь.
– Ми маємо дітей з усього реґіону Підкарпатського воєвідства, однак нікого із сусідського, що вважається українським, села Кальникова. Чому? Ніхто в Перемишлі не зможе цього пояснити, – гірко говорить Петро Піпка.
– Нашим козирем є виховна робота з учнями в позашкільний час. В гуртожитку працюють гуртки зацікавлень, художні колективи, серед них ансамбль «Думка», – підкреслює Ольга-Марія Сич.
У Лігниці гордяться співробітництвом із вишами Вроцлава, здійснюються європейські освітні програми, які активізують ліцеїстів.
Чи, враховуючи сказане вище, можемо вважати, що перед українським шкільництвом у Польщі світляні перспективи?
Виглядає, що не зовсім так.
У розмові «не до друку», директори ліцеїв вказують на нюанси Закону про нацменшини (в його розділі про шкільництво). Відомо, що всі українські школи підлягають місцевому самоврядуванню. У незаможних реґіонах (та ще й в добу економічної кризи) засобам місцевого бюджету не під силу вийти поза рамки державних субвенцій. А ці дотації (маючи на увазі призначення на одного учня національної меншини) стосовно певного алгоритму наростають до максимуму для окресленої кількості учнів у школі, а після перевершення цього бар’єру – державні дотації різко cпадають.
Нічого дивного, що в класах українських шкіл нині не більше як 16–25 учнів. Це в даному випадку зовсім не означає, що українські діти (як з Польщі, так і з України) не хочуть вчитися у своїй школі.
Отож перед українською громадою на шляху розвитку освіти виростає «скляний бар’єр». На мою думку, є два виходи з такої ситуації: створювати більше малих (але слабких) українських шкіл або міняти закон про національні меншини.
Може, при нагоді обговорення результатів матуральних іспитів варто нам почати дискусію про це? ■
