Василь Шляхтич ■ ПОГЛЯДИ ■ №41, 2016-10-09
У мовчазних лісах Явожна, як і щороку, біля пам’ятника, присвяченого жертвам концтабору, в якому були насильно згруповані українці з усіх земель нашого Закерзоння, 10 вересня зійшлися люди, котрим історія і пам’ять наказали прибути сюди і вшанувати тих, кому довелося пережити в таборі пекло.
Цього року, на жаль, дуже мало наших людей приїхало, щоб відзначити 69-ту річницю Операції «Вісла» і згуртування в концтаборі у Явожні свідомих українців. А тоді свідомих українців було багато, тому так боялась їх повоєнна польська влада, яка, проводячи Операцію «Вісла», викинула українців з їхніх етнічних земель.
Де шукати причини малої присутності українців на цьогорічній урочистості? На таке запитання нелегко знайти відповідь. Ще кілька років тому до Явожна приїжджали автобуси з усіх куточків Польщі, куди українці були виселені 1947 р. з рідних Надсяння і Лемківщини. Були присутні наші люди з Сянока й околиць. Були з Лемківщини і зі Львова. Чомусь байдужість заговорила тут, у Польщі, хоч цього року «Наше слово» раз у раз на своїх сторінках друкувало повідомлення про відзначення чергових роковин цих трагічних подій. Але людей приїхало дуже мало. З Сяніччини – дев’ять осіб, а з Зеленогірщини – тільки нас двоє… Сумна правда. І хоч колись у концтаборі були ув’язнені і православні, і греко-католицькі священики, на жаль, у нинішніх молитовних урочистостях не брали участі священики Православної церкви… Святу Літургію відправляли п’ятеро священиків Української греко-католицької церкви, а далі була панахида за потерпілих і вбитих у таборі людей.
Про концтабір у Явожні та репресованих там в’язнів (переважно українців) говорили у своєму виступі генеральний консул України у Кракові та представники місцевої влади Явожна і Верхньосилезького воєвідства. Наступним пунктом цьогорічної програми було покладення вінків до пам’ятної могили, а потім учні з української школи в Бартошицях в гарних національних вишиванках декламували вірші і співали патріотичні пісні, присвячуючи їх тим, хто спочиває в безіменних могилах серед явожнянського лісу, а також тим, хто приїхав віддати честь борцям за вільну Україну. Патріотичні і церковні пісні заспівав і мішаний хор з Вармінсько-Мазурського воєвідства.
Отець Шимон Янковський подякував усім за виступи і водночас запросив на відзначення 70-х роковин Акції «Вісла», які відбудуться 2017 р. Він сказав, що є ідея запросити до Явожна артистів та істориків, щоб увічнити пам’ять людей, які віддали життя за право бути українцями. Треба наголосити, що отець Шимон і пані Ірина Ковалик виконують дуже велику працю, щоб світ дізнався про злочин, який мав місце в концтаборі у Явожні. Пані Ірина є одним із живих в’язнів того концтабору. Члени управи катовицької ланки Об’єднання українців у Польщі разом з парафіянами Української греко-католицької церкви запросили присутніх на гарячий чай і каву, а також булочки і смачний суп.
Коли ми всі пригощалися, підійшов до мене Іван Криницький і запитав, чому нас так мало тут сьогодні? Де наші люди? Де молодь? А що буде, коли ми відійдемо у вічність? Хто тоді згадає про трагічну долю нашого народу, який за своє українство платив життям?
Ми пробували удвох дати собі відповідь на ці запитання, та вона не викликає оптимізму. Родиться нове покоління, яке вростає в чужину. Чужина краде нам наше минуле через фальшування історії. Мало сьогодні тих, хто протиставляється брехні…
У післяобідній час всі роз’їхалися до своїх домів. Я впевнений, що більшість у думках питала себе: чому так мало нас тепер там було? ■
Коментарі
…ludzi było mało bo jak to działacze USKT i objednania…..nie pozostawili następców……asymilowali się……..to proste jest….nie ma interesu… przykład idzie z góry od liderów ukraińskich organizacji i ambasadorów…najpierw dużo krzyczą i robią synio żółty hałas…a później ich dzieci już nie ma….