Петро Андрусечко ■ ПОДІЇ ■ №51, 2013-12-22
Політичну кризу, яка триває в Україні, й досі не розв’язано. Минув черговий тиждень протестів на Майдані. Найважливішим його досягненням слід зарахувати те, що він вистояв, а навіть став сильнішим та більш організованим. Однак був і критичний момент: коли влада, якій допомагали «Беркут», міліція та внутрішні війська, намагалася його остаточно пацифікувати.
Опозиція ще в неділю, 8 грудня, спорудила в урядовому кварталі барикади, блокуючи найважливіші установи державної адміністрації. У понеділок, 9 грудня, з’явилася вранці інформація, що з військових казарм, які знаходяться у місті Василькові, вдалося виїхати кільком автобусам із бійцями відділів спецпризначення «Тигр». Раніше місцеві мешканці з допомогою волонтерів кілька днів перешкоджали їхньому виїзду до Києва, блокуючи казарми. Перед полуднем були закриті три основні станції метро – Хрещатик, майдан Незалежності і Театральна. Протестувальники почали побоюватися, що влада приготовляє штурм. Арсеній Яценюк від імені зібраних на Майдані заявив, що вони будуть його боронити. Того ж дня Віктор Янукович погодився на пропозицію екс-президента Леоніда Кравчука сісти до переговорів при круглому столі разом із представниками опозиції. Проте влада водночас не утрималася від застосування сили: до бюро «Батьківщини» увірвався «Беркут» і вилучив сервери; те саме повторилося з сайтом «Цензор», близьким до партії Тимошенко.
Увечері силовики почали атакувати барикади, встановлені попереднього дня перед основними урядовими будівлями. Варто вочевидь зазначити, що цим разом вони не вдавалися до безпосереднього насильства за допомогою кийків чи газу, а витискали демонстрантів своїми щитами і демонтували у звільненому місці барикади. Штовханина з міліцією тривала інколи й після усунення барикад. Приміром, на вулиці Грушевського біля Кабміну після знищення барикади залишилося кілька десятків осіб, які не відступили і зійшлися у сутичці з міліцією, що спихала їх у напрямку Європейської площі. Це дещо нагадувало греко-римську боротьбу: протестувальники ставали разом плече в плече і намагалися чинити опір міліції. Водночас обидві сторони стримувалися від застосування сили. Навіть коли в якомусь моменті вдалося комусь з демонстрантів вирвати з рук одного міліціонера щит, решта почали кричати, щоб його віддати, що зрештою і зроблено.
В остаточному результаті, у понеділок надвечір міліція та внутрішні війська ліквідували барикади й оточили Майдан, не допускаючи до нього авто з продуктами та дровами для обігріву, залишаючи, щоправда, проходи тротуарами. На Майдані постійно зберігалося напруження. Пізнього вечора знову зачинено в центрі станції метро, як привід такого рішення влади подано інформацію, що вони нібито заміновані. На Хрещатику закрито також більшість кав’ярень та крамниць, що лише нагнітало неспокійну обстановку. Проте тамтої ночі влада утрималася від силового варіанту стосовно Майдану.
10 грудня до Києва для проведення переговорів з президентом України Віктором Януковичем прибули міністр закордонних справ Євросоюзу Кетрін Ештон та заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд. Цікаво, що візит того дня американської гості до штабу опозиції в будинку профспілок тимчасово призупинив міліційну блокаду Майдану з боку вул. Михайлівської, а демонстранти швидко це використали для підвезення необхідної провізії та дров.
Незважаючи на присутність у Києві урядовців високого рівня з ЄС та США, влада не відмовилася від силового розгону протестувальників. У ніч з вівторка на середу з боку Європейської площі проведено атаку відділів міліції, внутрішніх військ (ВВ) та «Беркуту» на барикаду, що стояла на Хрещатику неподалік від будинку профспілок. Спершу правоохоронцям вдалося захопити цю барикаду. Відразу ж з’явилися там відділи Міністерства надзвичайних ситуацій, працівники яких розбирали та вивозили елементи барикади. Водночас відділи внутрішніх військ розпочали натиск на барикади біля будинку профспілок з боку вулиць Михайлівської та Інститутської. Вони намагалися дотримуватися методу витіснення з допомогою щитів, не вживаючи інших засобів. На початку силовикам це вдавалося і захисникам Майдану прийшлося дещо поступитися, але незабаром їм вдалося скоординувати оборону, перекидаючи людей на потрібні ділянки. Зі сцени захисників увесь час підтримувала Руслана, а всі присутні на Майдані щогодини виконували гімн України. Для протестувальників найважливішим було витримати атаки до світанку, до часу коли рушить метро і люди почнуть їхати на роботу. Розраховували на те, що з початком дня на звістку про штурм Майдану до протестувальників долучаться інші кияни. І дійсно, саме так сталося.
У ту ніч трапилося також багато різних дивних ситуацій. Наприклад, коли ми, журналісти, стояли групою в кілька осіб і грілися біля «буржуйки» на розі вул. Інститутської та Хрещатика, до нас підійшов депутат від Партії реґіонів, контроверсійний Олег Царьов. Він заявив, що штурм – це помилка Януковича, а водночас намагався нас переконати, що справжню допомогу Україні може надати лише Росія.
Тої ночі захисники Майдану перемогли. Вранці «Беркут» ще спробував відвоювати Київраду, але й там оборонці були підготовлені до захисту і використали воду, поливаючи нею з вікон міліціонерів. Після цієї невдалої акції влада відкликала звідти міліцію та відділи внутрішніх військ, а протестувальники заходилися укріплювати збережені барикади та створювати нові. Невдовзі Майдан почав нагадувати добре укріплену фортецю.
Євросоюз та США висловили своє обурення з приводу проведеного штурму. У наступні дні влада вже не намагалася розв’язати ситуацію силою. Натомість були проведені перші переговори президента Януковича і його оточення з лідерами опозиції. Влада пішла на певні поступки: випущено з арешту молодь, затриману під час подій на Банковій у ніч на 1 грудня. Прозвучали обіцянки покарати відповідальних за розгін Євромайдану 30 листопада осіб. В інтернет просочилися копії протоколів зі слідства прокуратури, що важко вважати випадковістю.
В неділю, 15 грудня, з лідерами опозиції зустрілися американські сенатори Джон МакКейн та Крістофер Мерфі; вони також промовляли перед зібраними на віче маніфестантами. Здається, що власне політичний тиск з американського боку може вплинути на українську владу й вона не осмілиться більше вжити силу. Ведуться також неофіційні розмови з українськими олігархами, які контролюють частину депутатського корпусу у Верховній Раді.
Однак тепер ще важко передбачити, як цей конфлікт буде розв’язаний. Завдання опозиції поки що не змінилися. Чи влада буде схильною поступитися – наразі невідомо. На даний момент, спостерігаючи за результатами доповнювальних виборів у 5 округах, залишається враження, що уроки останніх подій не були засвоєні, оскільки спостерігачі знову занотували фальсифікації та надужиття.
Ситуація залишається важкою. Опозиція повинна враховувати, що протестувальники можуть втомитися, і думати про те, як мобілізувати та підтримати енергію майданівців. Окрім того, викликають занепокоєння і деякі внутрішні конфлікти в середовищі опозиції. Зокрема, трапилися бійки поміж свободівцями та діячами організації підприємців «Спільна справа». Проте ці непорозуміння ніяк не зменшують значення тієї величезної позитивної енергії, яку випромінює Майдан. Люди й надалі вірять, що її вдасться використати із користю. ■
