(гс) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №6, 2016-02-07
«Український альманах 2016», Об’єднання українців у Польщі, Варшава 2016, С. 316
Привабливість «Українського альманаху» полягає в його відмінності від традиційної сьогодні подачі інформації. Так, це не ексклюзивне видання з якісним папером і фотографіями, але тут не треба поспішати, шукати дешевої сенсаційності чи дбати про рейтинґові показники. Видно, що «Альманах» має час і сторінки для ретельного представлення проблем без шкідливої сьогодні поверховості, часто супроводжуваної рядом спрощень та маніпуляцій. Від останніх страждає, зокрема, публічне висвітлювання трагічного українсько-польського минулого. Проте в «Альманасі» не лякають міфічними «бандерівцями» і не граються терміном геноцид.
Ілюстрацією того, що світ ніколи не буває білим або чорним, є текст Маріуша-Радослава Сави про спільну атаку українського та польського підпілля 1946 р. на зайнятий комуністами Грубешів. Як відзначено в матеріалі, актори цього дійства «випередили своїх нащадків у розумінні ролі поляків та українців у трагічному просторі сорокових років ХХ ст. лише кілька років після взаємних кривд». Ювілей акції у Грубешеві автор використав також для поставлення запитання про те, чому сьогодні подія не може стати спільним святкуванням.
В історичній тематиці варто познайомитися і з матеріалами про депортацію українців до УРСР, війну в Карпатській Україні (1938–1944), польську самооборону села Пшебраже (с. Гайове), символічність трагедії українського населення в Завадці-Морохівській тощо. Особливим текстом, в якому перегукується сучасність з минулим, є матеріал про депортованих на Луганщину лемків. Десятиріччями вистоявши у своїй культурі і традиції, вони сьогодні є переслідувані сепаратистами, що спричинило страх у громаді та її розбиття. У центрі подій село Переможне, долю якого на своїх шпальтах описувало й «НС».
Цьогорічний «Альманах» пропонує так само тексти про минуле й сьогодення української громади в Польщі та України. Висвітлює життя звичайних людей, їх погляди, оцінки, долі. Аналітичні матеріали мають свою привабливість, пояснюють певні процеси та вимальовують якусь перспективу минулого чи майбутнього, але голос конкретної звичайної людини не менш цікавий, а часом, може, й привабливіший. Такі люди появляються у виданні як при темі волонтерства, так і в матеріалах, присвячених історії. Вони теж дають цікаву ілюстрацію процесів, які відбуваються в українській громаді в Польщі. В цьому плані надруковано цінний матеріал Петра Тими «Що сталося з нашим класом?». Це три розповіді однокласників, записані на зустрічі 2015 р., коли минуло тридцять років від складення іспитів на атестат зрілості. Герої матеріалу без пафосу, але відчутно тепло згадують рідну школу в Лігниці і момент вибору саме українського ліцею. Водночас вони діляться цікавими спостереженнями щодо українства в Польщі, які базуються на їх особистому досвіді. Людські історії є й у тексті про волонтерський рух, який значною мірою захищає і відроджує українську державу. Чергові приклади особистого погляду – це інтерв’ю з о. митратом Стефаном Батрухом про зміни в українському міґрантсько-нацменшинному середовищі студентів у Люблині. Місто завжди було і є в колі тих, де помічають проблеми, аналізують їх і думають, як у майбутньому повинні функціонувати українські спільноти.
Багато важливих думок є також в інтерв’ю науковця Олі Соляр, яка від довшого часу послідовно організує в Польщі матеріальну допомогу Україні. Волонтерка переконана, що, крім медикаментів, одягу чи харчування, сьогодні переселенцям з Донбасу потрібна ще й духовна підтримка, наприклад, у вигляді українських книжок, до яких досі не мали доступу. У своїй праці вона встигла побачити як громадське пробудження людей, взяття ініціативи у свої руки, так і негідні приклади наживання і спекулювання речами, які потрапляють в Україну. Громадська активність дозволила О. Соляр особисто перевірити певні стереотипи щодо сходу України: «Луганщина – це Україна. У мене немає тепер ніяких сумнівів у цьому. Ми не можемо цих людей залишити самих, там є багато щирих українців, привітних, відкритих, яким потрібна наша підтримка».
Торік Об’єднання українців у Польщі (ОУП) організувало в Перемишлі врочистості з нагоди 95-річчя договору між Пілсудським і Петюрою. У цьому заході взяли участь, зокрема, нащадки петлюрівців. Зі спогадами останніх можна ознайомитися в матеріалі Ігоря Ісаєва і Тараса Лиля. Говорять нащадки підхорунжого армії УНР Федора Холявки, хорунжого Сергія Хлопицького, генерала Дмитра Жупінадзе та інші.
У виданні традиційно багато місця присвячено темам, що пов’язані з дійсністю в Україні. Особливої уваги напевно варті матеріали про т.зв. «перезавантаження», тобто громадські рухи, які змінюють державу, а також питання децентралізації і декомунізації. Останнє в Польщі спрощують та асоціюють майже виключно з «возвеличуванням» УПА. Насправді воно стосується побудови нової української ідентичності та витіснення з публічного простору залишків «русского міра». Про складність цього процесу і певний спротив у суспільстві пише Олександр Хоменчук. Це й розповідь про шизофренічну ситуацію, де назвами міст, вулиць чи пам’ятників возвеличені не герої, а відверті гнобителі українського народу. Хоч влада прийняла стосовні закони, дійсність, однак, показує, яким довгим буде шлях до їх практичного виконання.
У новому «Альманасі» можна прочитати і статті, присвячені Криму. Це сучасне життя півострова під окупаційною владою, та події у ХV–XVІІ сторіччях. Знову-таки до сучасності читач повернеться завдяки Дарині Попіль, яка підсумовує річне функціонування Українського дому у Варшаві. Він появився на карті столиці завдяки співпраці українських міґрантів і нацменшини. Саме це укладання спільного простору, мабуть, щораз міцніше вимагає обговорення, зокрема й на сторінках таких видань, як «Альманах». Варто водночас відзначити, що його календарно-ілюстративну частину присвячено дуже важливим подіям з історії ОУП, оскільки організація торік відзначала своє 25-ліття. і в останньому літературно-мистецько-рецензійному розділі знайдемо цікаві матеріали. Дізнаємося про відродження кобзарства в Україні, а також про фестиваль «Folkowisko»; задумаємося над пророцтвом одного вірша Василя Стуса; ближче познайомимося з постаттю поета Єжи Гарасимовича.
* * *
Замовлення видання: tyrsa@hot.pl
«Альманах» можна також придбати в домівках ОУП.
