Анна Коженьовська-Бігун ■ КРИНИЦЯ ■ 2010-06-24
{mosimage}
{mosimage} Група “Gender Lviv” виникла і діє з любові до України, – так каже одна з засновниць, Люцина Домбровська. – Це феміністична організація. Однак кожний, хто усвідомлює певні патріархальні схеми, які керують нашою реальністю, швидше чи пізніше стає прихильником фемінізму”. “Gender Lviv” створили 2009 р. три польки (україністки за освітою), які з різних причин опинилися у Львові. Дуже швидко приєдналися до них українці, переважно з неформальних груп “Food not Bombs” та “Killer Tomatoes”, тобто ті, хто пов’язаний з веґетаріанством і здоровим способом життя. З часом до львівської організації почало приєднуватися дедалі більше людей. Одним із найважливіших аспектів у її діяльності стало рекламування феміністичних ідей українською мовою.
Активність групи почалася з організування першої “Маніфи” у Львові 7 березня 2009 р. На її підготовку члени “Gender Lviv” мали тільки півтора тижня. Проте вже ця перша, відкрито феміністична акція зібрала разом тридцять людей – що, зважаючи на умови її підготовки, можна назвати справжнім успіхом. Парадоксально: хоч і не було реклами, проте це допомогло організаторам, бо ідеологічні противники не встигли з контрманіфестацією. Отак перша львівська “Маніфа” пройшла безконфліктно. Пізніше ґендерні демонстрації почали перепиняти члени партії “Свобода”, вболівальники різних команд і прихильники інших, більш чи менш формальних груп.
Цьогорічна “Маніфа”, яка отримала належну рекламу в ЗМІ й інтернеті, вже зустрілася з реакцією противників. Вони довший час збирали інформацію, проводили моніторинґ веб -сторінки “Gender Lviv” і точно знали про всі плани феміністок. Були в кожному місці, де проходила “Маніфа”, і поводилися дуже аґресивно. На щастя, організатори, навчені польським досвідом з крайніми правими організаціями, забезпечили добру охорону демонстрації силами спецслужб та міліції. Що саме дратувало контрдемонстрантів? Транспаранти зі слоганами: “За ґендерну рівність!”, “За рівні права жінок та чоловіків!”, а найбільше, певно, “Поверніть право на аборт у Польщі!” (на думку організаторів, цей плакат викликав зовсім зайву плутанину, спричиняючи в противників непотрібні націоналістичні емоції).
На львівську “Маніфу” прийшло багато львів’ян, гостей з Києва та інших українських міст, а також з Варшави, Вроцлава, Перемишля і Ясла. Присутні були теж білоруська й німецька делеґації. Своєрідною прелюдією до львівської демонстрації стала участь членів і прихильників “Gender Lviv” на варшавській “Маніфі” 9 березня 2010 р.: вони гордо марширували під слоґаном “Геть із патріархатом в Україні!”. Саме патріархат є основним противником львівських феміністок: адже з патріархальною системою безпосередньо пов’язане таке явище, як насильство в сім’ї, яке державні чинники постійно старанно “замітають під килим”. За офіційними даними, в Україні жертвами насильства стають понад 50% жінок. Важко собі уявити, як виглядає статистика неофіційна, адже є чимало випадків, з якими не звертаються до міліції. До того ж, подані цифри стосуються лише фізичного насильства, а існує ще й психічне та матеріальне… Основна проблема полягає в тому, що нема відповідних навчальних програм для міліції, яка просто не вміє впоратися з такими проблемами.
Існує також явище стиґматизації людей, які проголошують феміністичні гасла і явно ідентифікуються з цією назвою. Саме тому феміністичні організації в Україні феміністичними себе прямо не називають. Однак, на думку Люцини Домбровської, Україна має великий шанс бути відкритою на фемінізм – за умови, що люди перестануть боятися. Вона вважає, що українки більш емансиповані і більш винахідливі, ніж польки. Великі й добрі традиції Л. Домбровська бачить у галицькому фемінізмі кінця ХІХ – поч. ХХ ст., який дозволяв жінкам з потенціалом розвивати свої таланти і який був результатом багатокультурності й відкритості цього реґіону. Радянський Союз знищив цю течію, знищив вільну думку і довів до того, що єдиним, чого людина бажала, став святий спокій. Тепер в Україні відроджуються різноманітні жіночі рухи, зокрема у кшталті, представленому групою “Фемен”. “В Україні взагалі добре виражати феміністичні постулати в різній формі, – каже Л. Домбровська про “Фемен”, – але мені особисто їхня форма не відповідає, бо, на жаль, для мене вона асоціюється з рекламуванням секс-бізнесу”. Діячку “Gender Lviv” дратує перебільшене підкреслювання жіночої тілесності як основної переваги, яку має жінка. Інтелектуальні здібності тоді переносяться на другий план.
Крім ґендерних постулатів, організація зацікавлена і підтримкою українського руху проти гомофобії. Тому спільно з відомим українським діячем Андрієм Лещишиним 17 травня 2009 р. “Gender Lviv” приготував Віче рівності у Львові, яке зустрілося з серйозними атаками з боку неофашистів, оскільки, на відміну від “Маніфи”, його не захищала міліція. Дійшло до безпосередніх фізичних актів аґресії. У бік демонстрантів полетіли курячі яйця та петарди, однак організатори вирішили вистояти на місці до кінця передбаченого часу.
Дуже часто акції, організовані феміністками чи діячами руху проти гомофобії, зустрічаються з дивною реакцією міліції, яка або взагалі не приходить захищати леґальну демонстрацію, або виразно підтримує її противників; а якщо навіть міліція присутня у відповідному місці, часі й кількості, проте не дозволяє демонстрантам іти, – хоч є дозвіл на марш, – і дуже швидко хоче їх розігнати. За “дивним” збігом обставин, на день запланованої демонстрації передбачається якийсь матч чи концерт, що, по-перше, має відтягнути публіку, а по-друге, стає добрим приводом, щоб завершити віче передчасно з міркувань безпеки. Однак члени “Gender Lviv” мають надію, що наступні акції будуть уже спокійнішими, на віче прийде більше людей, а міліція покаже справжній професіоналізм. Отже, найскладніше – це почати змінювати людський менталітет…
“Наше слово” №26, 27 червня 2010 року {moscomment}
