Богдан Гук ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №10, 2016-03-06

Церква стоїть на вул. Львівській, при одній з головних доріг у місто. Якщо хтось їде у Тернопіль зі Львова, Перемишля чи Лемківщини, не може в’їхати в місто, не побачивши її. Але не тільки з цієї причини новозбудована церква, яка дотримується зразків з Лемківщини ХІХ ст., стала візитною карткою Тернополя. Вона просто гарна. Стоїть там, де вниз опадає схил парку Національного відродження. За нею – зелена гора, повна дерев. Сказано: майже Лемківщина.

Будівництво почалося восени 2013 р. Дерев’яну частину проекту Олега Джули, виконаного безкоштовно, швидко звели майстри з Богоручан на Івано-Франківщині. Замовником була релігійна громада парафії Вознесіння Господнього Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви. Розчищенням ділянки зайнялися люди. Власними руками вирізали кущі. Фундаменти храм завдячує коштам бізнесмена Івана Гути, власника аґрохолдинґу «Мрія». Це був неймовірний подарунок, який переміг недовіру частини людей і дав можливість щасливо закінчити задумане. Адже все будівництво відбулося на добровільні пожертви людей, особливо пенсіонерів. Немало допомогло товариство «Лемківщина» та підприємці (напр., фірма «Анталіс» зі Слобідки: вікна і двері). Збором коштів зайнявся церковний комітет, який ходив від дому до дому і просив дати хоч якусь копійку. Цей комітет, очолений Іваном Фалатовичем з Великого Ходачкова, здійснює також поточний нагляд над ходом будівництва.

Раніше переселенська громада (приблизно 30 чол.) кілька років молилася в підвалі церкви Матері Божої Неустанної Помочі на масиві «Східний». Ця практика виявилася настільки плідною для гуртування, що виникла ідея молитися разом, але вже у власній церкві (хоч усім відомо, що в Тернополі церков справді немало). Згуртувалися переселенці з Лемківщини та Підляшшя, адже якраз Тернопільщина ввібрала найбільшу кількість українців, охоплених трагічною «евакуацією» 1944–1946 років. Під Тернополем, напр., у Козівському районі, проживають, здебільшого, виселенці зі східної Лемківщини та західної Бойківщини. Це такі села, як Забойки, Слобідка, Козлів, Будилів, Вікторівка, Теофіпівка, Таурів, Великий Ходачків і містечко Козова.
І так виник храм Вознесіння Господнього. Настоятелем є лемко, отець Василь Шафран з Острова під Тернополем. Перед ним трохи служив тут о. Іван Дуда-Квасняк з Монастириськ. Сьогодні вже відправляються богослужіння. Залишилося тільки зробити благоустрій території і поставити іконостас.
Недобре лиш одне: покоління народжених на Лемківщині навряд чи зуміло передати власну пам’ять дітям і внукам. До такого висновку приходжу, дивлячись на вік учасників богослужіння в неділю 15 лютого, – молоді майже нема. Освячення храму має відбутися 9 червня 2016 р. на свято Вознесіння Господнього. ■

Поділитися: