Лемківська писанка – побажання урожаю і доброї долі

Надія Пастернак ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА№16, 2017-04-16

У Львові відбувся ІХ Всеукраїнський фестиваль-конкурс «Лемківська писанка». Велике писанкове свято протягом трьох днів проходило у приміщенні Українського католицького університету (УКУ), в Дитячій школі народних мистецтв Сихівського району та в Музеї народної архітектури і побуту «Шевченківський гай». До Львова приїхали майстри і майстрині писанкарства з різних куточків України, і саме ті, хто відроджує лемківську писанку.

Фото Йосипа Марухняка

«Коли ми вперше поїхали на всеукраїнський фестиваль писанки до Києва, то наша майстриня Марія Янко з дітьми зайняли там перше місце, – каже директор дитячої школи народних мистецтв Галина Вихованська. – Ми побачили, що лемківська писанка маловідома в Україні і почали її популяризувати. У нас більше знають гуцульську писанку, бойківську, покутську, а от лемківську – мало, бо ці люди були виселені зі своїх прабатьківських земель. Я теж лемкиня за походженням, батьки мої походили з сіл Прусік і Сянічок біля Сянока, їх переселили 1946 року. Маю генетичне прив’язання до цієї традиції.
Писанки писала кожна лемківська родина, були також спеціальні майстри по селах, які їх писали для всього села. Це мистецтво збереглося ще в деяких родинах, і ми його відроджуємо. Тепер лемківська писанка популярна в Україні, бо вона має досить просту техніку написання».

Лемківські писанки (Львів)

Лемківська писанка – писана воском технікою «від краплі». Тягнуть краплю воску і від неї формується орнамент. Обов’язковими елементами є сонце, колоски й усе, що пов’язане з хлібом. Є ластівки, жайворонки, рибки, коники і різні символи, які мають певне значення, побажання кращої долі, доброго урожаю на весь наступний рік. Про це розповідали під час писанкового фестивалю і показували, як ці візерунки нанести на яйце, майстрині-писанкарки зі Львова, Києва, Тернополя та районів цих областей.
«Я до восьми років свого життя прожила у Вільці над Сяном, то ж добре пам’ятаю наші великодні традиції, – ділиться спогадами львівська писанкарка Марія Хомик. – Оскільки я була найменшою в родині, то мала за обов’язок перед Пасхою назбирати кошик яєць – білих і чистих. Ми писали багато писанок, бо кожна дівчина мала подарувати хлопцеві як мінімум три писанки. Церква, пригадую, була недалеко від нашої хати на горбочку. І в нас була така традиція, щоб якнайшвидше зі свяченим бігти додому, бо вважали, що в такому разі буде добре вестися на господарстві. Паски пекли величезні, не такі, як тепер. Старші брати несли їх до церкви в покривалі, м’ясо і ковбаси теж, а я несла кошик з писанками й усілякою дрібнотою. тепер пишу їх кожного року». Марія Хомик походить з родини Одрехівських. Її старший брат Василь Одрехівський уже тут, у Львові, після насильницького виселення здобув мистецьку освіту, став відомим скульптором. Його син Володимир Одрехівський – теж скульптор, заслужений діяч мистецтв України, обраний ректором Львівської національної академії мистецтв, і вже його син Василь, названий на честь діда, теж закінчив мистецьку академію, став скульптором… Це такий невеличкий штрих до родинної історії Марії Хомик, народної майстрині, яка популяризує лемківську писанку і лемківські традиції.

Ще одна майстриня, яка проводила майстер-класи на цьому фестивалі, Ірина Ковтун, прибула з Києва. Каже, що приїжджає на цей фестиваль щороку, бо береже свої традиції, займається і писанкарством, і народною вишивкою. «Хочу, щоб наше мистецтво не пропало, бо писанка і вишивка – це наш код. Я беру участь у різних лемківських фестивалях, кожного року приїжджаю на «ватру» у Ждиню, бо народилась я в Устріках-Долішніх. Звідти нашу сім’ю переселили в Миколаївську область, це вже була остання хвиля переселення 1951 року. Привезли нас, викинули з вагонів – і робіть що хочете. Батько, почувши про це переселення, дістав інфаркт і помер. Мама залишилися з шістьма дітьми. Що ми тільки не пережили, де не поневірялися! Землянку копали, бо ніхто не хотів взяти на квартиру жінку зі стількома дітьми. По нас щурі повзали… А там, в Устріках, ми жили біля річки, щодня бігали до неї вмиватися, хату мали двоповерхову». Бачу, як боляче гості з Києва про це розповідали, хоч їх ніхто про минуле не запитував. Ця болюча пам’ять нерозривна зі спогадами про свої традиції. І таких сумних історій на цьому фестивалі я чула ще кілька.
Урочисте відкриття ІХ Всеукраїнського писанкового фестивалю відбулося в УКУ за участі хору «Дударик» та поета Богдана Пастуха, який представив моновиставу «Світлом душі освяти». З цією моновиставою він дебютував на Першому міжнародному українському фестивалі Західної і Північної Америки, а також виступав у Краматорську та Авдіївці. Наступного дня фестиваль-конкурс лемківської писанки перенісся до дитячої школи народних мистецтв. Там відбувся круглий стіл «Лемки в етнокультурному просторі України». А третього дня всі учасники фестивалю-конкурсу, гості та й тутешні лемки зібралися в лемківській церкві на богослужіння. Поруч із церквою – лемківська хата з 1944 р., яку привезли з Лютої Великоберезнянського району Закарпатської області, і цей своєрідний лемківський куточок «Шевченківського гаю» обрамлює стежка Богдана-Ігоря Антонича – пішохідна доріжка з дерев’яними скульптурами – героями творів цього цікавого українського поета, який народився на Лемківщині.
У лемківській хаті два роки тому вирішили створити музей лемківської писанки, бо їх назбиралося чимало, адже такий фестиваль-конкурс організовують вже дев’ять років поспіль. Цьогорічні писанки переможців теж займуть своє почесне місце в цій експозиції і разом з іншими великодніми дарунками поїдуть до наших воїнів на схід України. ■

Час Сьогодні Неспокійний – а Великодній

Йшов спокійний, повний мерехтіння
А за ним надія росла
Пройшов попід лісом
Трава зазеленіла
Такий скромний ступав
Повернувся до мене та сказав
Не переймайся
Все замете мій – палець
Раніше тих, хто думають, що справедливі…
Та заплатили вже все
Тоді прийде мій, несподіваний час
Заростуть в гущах забутих справ…

Будьте
Як гілка березова з весною
Гнучка та зелена
Як яйце батиковане
Як курятко золоте
Чисте й не осквернене
Будьте собою
Не лиш для себе
Дивіться, де голос
просить у потребі

Олександр Маслей

Об’єднання лемків Бажає Вам Радісних і щасливих Свят Великодніх

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*