Критично про постанови Сейму та Сенату РП щодо Волинської трагедії

ПОДІЇ№31, 2016-07-31

Петро Порошенко, президент України («Фейсбук»)
«Шкодую, щодо рішення Сейму Польщі. Знаю, багато хто захоче використати його для політичних спекуляцій. Однак маємо повернутися до заповіді Івана-Павла ІІ – пробачаємо і просимо пробачення. Лише спільними кроками можемо прийти до християнського примирення і єднання. Лише разом зможемо з’ясувати всі факти трагічних сторінок спільної історії. І вірю, що ми продовжимо прямувати саме цим шляхом».

Андрій Дещиця, посол України в Польщі («Фейсбук»)
«Звичайно, що на таке рішення польського парламенту буде відповідь українських політиків та парламентаріїв, які на свій розсуд і кожен по-своєму слушно будуть доказувати, що і з боку поляків був геноцид українців. Тому, напевно, нас чекає період взаємних звинувачень та заяв. І дай нам усім, Боже, мудрості, щоб це залишилося лише
в площині політичних дебатів».

Кшиштоф Мєшковський, депутат, «Новочесна», (засідання Сейму РП)
«Головне питання звучить – чи хочемо ми довести до „балканізації” польсько-українських відносин. Це не ми, політики, маємо вирішувати, чи це геноцид, чи ні, а трибунал у Гаазі. Це правове питання – пригадую Вам. Чим більші слова, тим менше значення трагедії. Посилаймося на традицію Івана-Павла ІІ, на інтелектуальну традицію Чеслава Мілоша, Оксани Забужко, але, перш за все, Єжи Ґедройця, а також Юліуша Словацького. Ця постанова (…) – це прояв слабкості, не сили».

Оля Попович, історик, Фонд «Наш вибір» («Фейсбук»)
«Якщо хтось вважає, що сьогоднішня політична резолюція Сейму повинна „оздоровити українське суспільство”, то він помиляється, бо ця резолюція, радше, сприятиме хворобі польського».

Яцек Протасевич, незалежний депутат, раніше – «Громадянська платформа» («TVN 24»)
«„Громадянська платформа” три роки тому провела бій проти вживання терміну „геноцид”. (…) Щоб не загострювати відносин з українською державою, яка щойно відбудовується. Голова (партії – ред.) Схетина погоджується на цей термін! „Pis” отримало від нього все, на чому „Pis” залежало!»

д-р Бартош Єдлінський, Університет ім. Стефана Вишинського у Варшаві («Polskie Radio»).
«Не буду оправдовувати геноциду на Волині, але варто відповісти на запитання, чому це трапилося, якою була роль довоєнної польської політики».

Єжи Вісла, сенатор, «Громадянська платформа» (офіційне звернення до керівництва партії, зокрема голови Ґжеґожа Схетини)
«Не заперечуючи історичної правди, можна з імовірністю на межі впевненості ствердити, що цей жест закриє двері на будь-які спроби політичного діалогу з Україною. Переконався я в тому нещодавно під час драматичного перебування в Одесі, коли я почув від активістів Автомайдану: „Знаємо, що пан сенатор є другом України, бо голосував проти постанови щодо геноциду”. Тому закликаю „Громадянську платформу” не ставати пліч-о-пліч з „ПіС” у побудові політики, яка нам закриє двері до співробітництва з Україною, а в Україні полегшить діяльність проросійських сил. Справи Волинського злочину треба з’ясувати, але без участі політиків. Нагадаю, що політики „ГП” в тій справі вже своє зробили, що мало вигляд постанови Сенату РП з 2013 р.. У ній говориться про „злочин з ознаками геноциду”, що не позначується на сучасних відносинах. Не забуваймо, що в Польщі живе кілька сотень поляків української національності і майже мільйон українців, які постійно перебувають у нашій державі».

Микола Княжицький, український депутат («Фейсбук»)
«Люди, які сьогодні керують Польщею, при всіх історичних проблемах, котрі вони намагаються використати в боротьбі зі своїми опонентами на правому фланзі, дійсно приязно налаштовані до України, це факт. Ярослав Качинський був у Києві на Майдані поруч з Олегом Тягнибоком та іншими людьми, які ніколи не приховували свого приязного ставлення до УПА, Бандери та Шухевича. Тоді він не боявся про свій рейтинґ і політичне майбутнє. Інші політики з „Права і справедливості” теж не боялися стояти разом з людьми, які забезпечили глорифікацію УПА і ОУН. Про це теж не треба забувати. І треба усвідомлювати, якщо ми втратимо, умовно кажучи, свої стосунки з „Правом і справедливістю”, то на їхнє місце прийдуть зовсім інші політичні сили, які будуть посміхатися, коли ми будемо розповідати, що Росія ділила Польщу. Вони казатимуть: „Це справи давно минулих літ, а от події на Волині, котрі були недавно, – це трагедія”».
Віталій Портніков, український журналіст (дискусія в «Інституті Горшеніна»)
«Так, ми винні перед поляками за життя мирних громадян. Звичайно, це не був геноцид, та й саме вживання цього терміну в популістській спекулятивній постанові знецінює його. Не про пам’ять загиблих поляків думали польські депутати, а про власний піар на трагедії польських родин. Їм має бути соромно перед нащадками загиблих.
А ми мусимо бути мудрішими. На дружбу з Польщею ми приречені, тому потрібно не розпалювати ворожнечу, а думати, як її загасити. У пам’ять про всіх загиблих поляків. У пам’ять про кожного загиблого українця з рук фашистів, комуністів і польських націоналістів».

Поділитися:

Категорії : Події