Наталя Кравчук ■ КУЛЬТУРА ■ №14, 2014-04-06
«Разом зробимо більше», – такою ідеєю керувалася віце-директор Державного єврейського театру у Варшаві Ґолда Тенцер, ініціюючи проведення 17 березня спільного концерту найкращих артистів місцевих театрів на підтримку України. Українка Роксана Вікалюк грає і співає в цьому театрі, тому українські проблеми є ще більш близькими керівництву театру. Мало того, на площі революції стояли теж євреї – українські громадяни. «Мистецтво має силу єднання людей і є поштовхом до дій. Ми хочемо показати, що у важкі хвилини ми є і будемо з тими, хто потребує підтримки», – наголосила віце-директор театру.
Вона також узяла участь у концерті, від душі виконавши близьку артистці пісню «Mein Yiddishe Mame» («Моя єврейська мамо»), яка, за словами співачки, народилася з болю і страждання.
Під час концерту директор Польського театру Анджей Северин продекламував польською мовою «Заповіт» Тараса Шевченка. Рядки цього особливого послання створили атмосферу смутку. Всі твори викликали асоціації з подіями в Україні останніх тижнів. Шевченкові слова «За горами гори хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі» дуже вразили гостей вечора. Читав їх польською мовою Данель Ольбрихський.
Атмосферу української революції за гідність, честь і щастя передавали й інші варшавські артисти. Роксана Вікалюк співом прощалася з загиблими на київському Майдані і віддавала їм шану. В подібному дусі твори українською і польською мовою декламували Ольґерд Лукашевич, Світлана Галайко і Юстина Сенчилло. Остання заспівала ще пісню з репертуару Едіт Піаф. Слова «Народе, що терпиш, дзвін всесвіту б’є, дуднить, плаче мати-земля, не сльозами, а кров’ю… Роздерті людські долі, серця у куски, дзвін всесвіту б’є – не продавайте вольності. Народе, піднесися з колін і встань…» передавали дух українських подій. Драматизму додавали вражаючі сцени з палаючих барикад київського Євромайдану. Увесь концерт проходив на фоні кадрів з української революції та портретів убитих – переважно молодих громадян України, що поклали життя за краще майбутнє свого народу. Їхні лиця й очі випромінювали добро, вони не думали, що снайпери стрілятимуть прямо в них, що зло нависне над ними. Прощальну пісню для них виконало чоловіче тріо з театру «Квадрат»: «Пливе кача по Тисині» – стара лемківська пісня, яка не втихала в найтрагічніші дні в Україні, і тепер супроводжує всі концерти під назвою «Солідарні з Україною». Цього вечора своїм побратимам – жертвам на Батьківщині – присвятила її теж Р. Вікалюк.
Відомий актор Борис Шиц прочитав «Гімн» Юліуша Словацького. Слова «Смутно мені, Боже» підкреслювали атмосферу концерту. Після останніх слів актор, тримаючи в руках два листки з текстом вірша – синій і жовтий – поєднав їх у державний прапор України. Варшав’яни відреаґували бурею оплесків. Українські прапори стояли по обох боках сцени.
Друга частина дійства, присвяченого Україні, несла надію і радість на краще життя. Один з декламаторів сказав: «Україно, зірка надії над тобою літає і ворожить добру долю». А другий висловився рядками поета Леопольда Стаффа: «Будемо ще жити у своєму домі, будемо ступати по своїх порогах». Ці слова додавали українцям віри у те, що спокій і свобода ще запанують у їхній країні. Відомий актор Маріан Опаня виконав сентиментальну пісню «Якщо кохатися – то тільки у Львові». Співачка Кая словами пісні переконувала публіку, що «вона щаслива жити в краю над Віслою, і той край щасливим є».
Не обійшлося й без української класики. Р. Вікалюк з ностальгією виконала пісню «Думи мої, думи мої». До речі, напередодні концерту співачка, виступаючи в телебаченні, подякувала полякам за підтримку борців за волю і розуміння українських ідей.
Такі великі актори театру й кіно, як Ева Блащик, Анджей Нейман, Дорота Осинська, Влодзимеж Пресс, Йоанна Щепковська, Анета Тодорчук-Перхуць, Лідія Станіславська, Цезари Жак, Артур Барцись, а також солісти Національної опери Малґожата Валевська і Рафал Бартмінський піснею єднали два народи й сіяли мир у серцях глядачів. Незабутнім був виступ Уршулі Дудзяк і гурту джазмена-скрипаля Міхала Урбаняка.
Актор Томаш Стокінґер поезією і піснею «Час нас учить погоди» бажав українцям щастя і спокійного майбутнього в оновленій державі. А моральна підтримка, про що свідчила участь понад 80-ти столичних артистів і вщерть заповнений зал (понад 400 місць), ще раз підтвердила завершальні слова вірша: «Справжніх приятелів пізнаємо в біді». Відвідувачі замість квитка придбали «цеглинку» за 100 зл., таким чином висловили Україні свою солідарність і допомогу. Кошти, виручені на благодійному концерті, підуть на закупівлю медичного обладнання для польських лікарів, які поїхали з місією в Україну.
Під час перерви артист Міхал Піруґ провів аукціон (кулінарні пропозиції відомих ресторанів, картини художників та одяг відомих проектантів зі світу моди). Ці кошти також призначено на медичну допомогу Україні.
У благодійному заході взяли участь артисти 20-ти варшавських театральних сцен. Великий концерт, що тривав понад 4 години, режисерував молодий режисер і продюсер Давид Шурмей, що на той час був гідний підмінити батька Шимона Шурмея – директора театру. Господар вечора відмінно справився з задумом. Перша частина концерту була просякнута трагічністю подій в Україні, а в другій – режисер зумів показати, що, попри трагедію, життя точиться далі, й людські почуття будують буденність: то радісну, то сумну. Варто відзначити й професіоналізм ведучих – Ґражини Торбицької і Давида Шурмея.
Концерт пройшов під патронатом міністра культури й національної спадщини та президента Варшави Ганни Ґронкевич-Вальц.
Це була виняткова нагода спільно (також українці з головою ОУП Петром Тимою) переживати біль, страждання й радість українського народу та доказ того, що польські артисти не стоять осторонь, а сильним художнім словом, піснею і звуком заохочують нас до допомоги ближньому в ім’я польсько-української солідарності. Спасибі всім за це! ■