Концерт «Солідарні з Україною»

Наталя Кравчук ■ КУЛЬТУРА ■ №14, 2014-04-06

Фінальна сцена. У першому ряду посередині режисер Давид Шурмей
Фінальна сцена.
У першому ряду посередині режисер Давид Шурмей

«Разом зробимо більше», – такою ідеєю керувалася віце-директор Державного єврейського театру у Варшаві Ґолда Тенцер, ініціюючи проведення 17 березня спільного концерту найкращих артистів місцевих театрів на підтримку України. Українка Роксана Вікалюк грає і співає в цьому театрі, тому українські проблеми є ще більш близькими керівництву театру. Мало того, на площі революції стояли теж євреї – українські громадяни. «Мистецтво має силу єднання людей і є поштовхом до дій. Ми хочемо показати, що у важкі хвилини ми є і будемо з тими, хто потребує підтримки», – наголосила віце-директор театру.

Ґолда Тенцер
Ґолда Тенцер

Вона також узяла участь у концерті, від душі виконавши близьку артистці пісню «Mein Yiddishe Mame» («Моя єврейська мамо»), яка, за словами співачки, народилася з болю і страждання.
Під час концерту директор Польського театру Анджей Северин продекламував польською мовою «Заповіт» Тараса Шевченка. Рядки цього особливого послання створили атмосферу смутку. Всі твори викликали асоціації з подіями в Україні останніх тижнів. Шевченкові слова «За горами гори хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі» дуже вразили гостей вечора. Читав їх польською мовою Данель Ольбрихський.

Роксана Вікалюк
Роксана Вікалюк

Атмосферу української революції за гідність, честь і щастя передавали й інші варшавські артисти. Роксана Вікалюк співом прощалася з загиблими на київському Майдані і віддавала їм шану. В подібному дусі твори українською і польською мовою декламували Ольґерд Лукашевич, Світлана Галайко і Юстина Сенчилло. Остання заспівала ще пісню з репертуару Едіт Піаф. Слова «Народе, що терпиш, дзвін всесвіту б’є, дуднить, плаче мати-земля, не сльозами, а кров’ю… Роздерті людські долі, серця у куски, дзвін всесвіту б’є – не продавайте вольності. Народе, піднесися з колін і встань…» передавали дух українських подій. Драматизму додавали вражаючі сцени з палаючих барикад київського Євромайдану. Увесь концерт проходив на фоні кадрів з української революції та портретів убитих – переважно молодих громадян України, що поклали життя за краще майбутнє свого народу. Їхні лиця й очі випромінювали добро, вони не думали, що снайпери стрілятимуть прямо в них, що зло нависне над ними. Прощальну пісню для них виконало чоловіче тріо з театру «Квадрат»: «Пливе кача по Тисині» – стара лемківська пісня, яка не втихала в найтрагічніші дні в Україні, і тепер супроводжує всі концерти під назвою «Солідарні з Україною». Цього вечора своїм побратимам – жертвам на Батьківщині – присвятила її теж Р. Вікалюк.
Відомий актор Борис Шиц прочитав «Гімн» Юліуша Словацького. Слова «Смутно мені, Боже» підкреслювали атмосферу концерту. Після останніх слів актор, тримаючи в руках два листки з текстом вірша – синій і жовтий – поєднав їх у державний прапор України. Варшав’яни відреаґували бурею оплесків. Українські прапори стояли по обох боках сцени.

Уршуля Дудзяк
Уршуля Дудзяк

Друга частина дійства, присвяченого Україні, несла надію і радість на краще життя. Один з декламаторів сказав: «Україно, зірка надії над тобою літає і ворожить добру долю». А другий висловився рядками поета Леопольда Стаффа: «Будемо ще жити у своєму домі, будемо ступати по своїх порогах». Ці слова додавали українцям віри у те, що спокій і свобода ще запанують у їхній країні. Відомий актор Маріан Опаня виконав сентиментальну пісню «Якщо кохатися – то тільки у Львові». Співачка Кая словами пісні переконувала публіку, що «вона щаслива жити в краю над Віслою, і той край щасливим є».
Не обійшлося й без української класики. Р. Вікалюк з ностальгією виконала пісню «Думи мої, думи мої». До речі, напередодні концерту співачка, виступаючи в телебаченні, подякувала полякам за підтримку борців за волю і розуміння українських ідей.
Такі великі актори театру й кіно, як Ева Блащик, Анджей Нейман, Дорота Осинська, Влодзимеж Пресс, Йоанна Щепковська, Анета Тодорчук-Перхуць, Лідія Станіславська, Цезари Жак, Артур Барцись, а також солісти Національної опери Малґожата Валевська і Рафал Бартмінський піснею єднали два народи й сіяли мир у серцях глядачів. Незабутнім був виступ Уршулі Дудзяк і гурту джазмена-скрипаля Міхала Урбаняка.

Міхал Урбаняк
Міхал Урбаняк

Актор Томаш Стокінґер поезією і піснею «Час нас учить погоди» бажав українцям щастя і спокійного майбутнього в оновленій державі. А моральна підтримка, про що свідчила участь понад 80-ти столичних артистів і вщерть заповнений зал (понад 400 місць), ще раз підтвердила завершальні слова вірша: «Справжніх приятелів пізнаємо в біді». Відвідувачі замість квитка придбали «цеглинку» за 100 зл., таким чином висловили Україні свою солідарність і допомогу. Кошти, виручені на благодійному концерті, підуть на закупівлю медичного обладнання для польських лікарів, які поїхали з місією в Україну.
Під час перерви артист Міхал Піруґ провів аукціон (кулінарні пропозиції відомих ресторанів, картини художників та одяг відомих проектантів зі світу моди). Ці кошти також призначено на медичну допомогу Україні.
У благодійному заході взяли участь артисти 20-ти варшавських театральних сцен. Великий концерт, що тривав понад 4 години, режисерував молодий режисер і продюсер Давид Шурмей, що на той час був гідний підмінити батька Шимона Шурмея – директора театру. Господар вечора відмінно справився з задумом. Перша частина концерту була просякнута трагічністю подій в Україні, а в другій – режисер зумів показати, що, попри трагедію, життя точиться далі, й людські почуття будують буденність: то радісну, то сумну. Варто відзначити й професіоналізм ведучих – Ґражини Торбицької і Давида Шурмея.

Кая
Кая

Концерт пройшов під патронатом міністра культури й національної спадщини та президента Варшави Ганни Ґронкевич-Вальц.
Це була виняткова нагода спільно (також українці з головою ОУП Петром Тимою) переживати біль, страждання й радість українського народу та доказ того, що польські артисти не стоять осторонь, а сильним художнім словом, піснею і звуком заохочують нас до допомоги ближньому в ім’я польсько-української солідарності. Спасибі всім за це! ■

Знімки Януша Паливоди

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*