Записав П.Л. ■ ПОГЛЯДИ ■ №9, 2015-03-01
Андрій Подґурський, опікун Музею Майдану у Варшаві
Я був у VII cотні Самооборони Майдану. Дивлячись на все з перспективи часу, думаю, що ця революція мене змінила. Після 20 лютого минулого року я зовсім по-іншому почав сприймати світ, який мене оточує. Я в житті не бачив стільки загиблих, як на Майдані. Переношення вбитих і поранених якось відкладається у свідомості. Довший час я не міг ні про що думати. Коли в Інтернеті чи телебаченні з’являлися інформації про Майдан, я виключав, бо просто не міг на це дивитися. Але по десять разів сам передивлявся відео, де видно, як стріляли в моїх побратимів. Дуже важко було дивитися, проте я постійно це робив, не розумію чому. Думаю, іншим людям, які були в найгостріший момент на Майдані, довший час важко було зосередитися на якійсь конкретній роботі. Зараз це трохи проходить, тому що думаєш не лише про Майдан, але теж про те, що діється на сході держави. У Варшаві я створив Музей Євромайдану, був членом оргкомітету варшавського Євромайдану. Тепер приєднуюся не лише до акцій підтримки нашої армії, але теж їжджу з польськими журналістами в зону АТО як інструктор з безпеки. У квітні має бути ротація наших військових, і оскільки я зголосився як доброволець, маю їхати на схід, як член батальйону «Тернопіль».
Рік після Майдану багато хто задумується про те, що ми втратили, але також, яку користь приніс Майдан? Порівнюючи, що було рік після Помаранчевої революції, з роком після Революції гідності, можна сказати, що цього часу не змарновано. Звичайно, всього не вдалося зробити, але частина праці все-таки виконана. Ми вибрали нову владу, і вона виконала частину повірених їй завдань. Самі політики вже знають, що суспільство, порівнюючи з 2004 роком, не заспокоїться на тому, що відбулася зміна влади. Теперішня влада знає, що люди будуть дивитися їм на руки і вимагати реалізації планів. І самі політики опинилися в іншій ситуації, ніж це було десять років тому. Отже я позитивно настроєний. Вірю, що кінець кінцем будуть проведені якісь реформи. Громадський контроль та усвідомлення жертв міняє й буде міняти ситуацію і свідомість у державі. Зараз багато звичайних людей налаштовані на розвиток своєї Батьківщини. Особливо ті, що пройшли через Майдан. Вони сьогодні або захищають країну в АТО, або як волонтери організовують допомогу.
В Україні часто можна почути голоси, що військові не бачать підтримки Києва і можуть піти на столицю. Але я не вірю в третій Майдан, не повинно його бути. Це би остаточно зруйнувало нашу державу. З іншого боку, свідомість небезпеки повторення Майдану може, а, принаймні, повинна більш мобілізовувати нашу владу робити все, щоб чергової революції не було. Нині голоси незадоволення серед військових є фактором, який певним чином підштовхує владу до праці. Тепер головне – перемогти терористів на сході, а тоді можна і треба буде спитати політиків, що зроблено за час, коли вони були при владі. ■
