Розмовляла Анна Вінницька ■ УКРАЇНА ■ №44, 2012-10-28
Олег Медведєв, політтехнолог об’єднаної опозиції
Під час виборів та виборчої кампанії відбувається багато різних подій, тому досить важко спрогнозувати, яка саме з них вплинула на виборчу ситуацію. Я вважаю, що ухвалення «мовного закону» додало дещо балів Партії реґіонів (ПР). Це підтверджують хоча б соціологічні опитування. Вони демонструють, що саме в період, коли відбувалося ухвалення закону, у тих областях, де ПР має сильну позицію, її рейтинґи зросли більше ніж звичайно. Водночас певна частина українського суспільства докоряла опозиції, що вона не перешкодила прийняттю цього закону. Тут варто пам’ятати, що вона й не могла цього зробити, бо в парламенті має меншість. З іншого боку, дія цього закону сфокусована на південно-східні області – мені здається, що мешканці західних реґіонів не відчули тут якоїсь особливої загрози для української мови. Умовно кажучи, якщо брати найбільш українськомовну частину України – Галичину й Волинь, – то, у принципі, цей закон не сильно вплине на мовну ситуацію в їхніх межах. Проте він стратегічно шкідливий, тому що в цілому на загальноукраїнському рівні передбачає механізм вимивання й умертвіння української мови. Цей результат відкладений у часі – люди почнуть його помічати не сьогодні й не завтра. Скорочення сфери вживання української мови зі сходу та півдня посунеться на центр, тож можливо, що через кілька поколінь такі ж неґативні наслідки будуть видні й у Західній Україні. Організувати серйозні акти протесту не вдалося, на мою думку, тому, що українськомовна частина суспільства до цього закону виявилася, на жаль, дуже байдужою. Варто сказати, що коли Партія реґіонів та влада розмірковувала, що робити з цим законом, то уважно вивчалися настрої в суспільстві, бо існувало побоювання стосовно колосальних вибухів громадських протестів, насамперед у Західній Україні. Вона, як потім було видно, відреаґувала дуже мляво. Отже, пасивна реакція українськомовної частини суспільства відкрила ПР шлях до прийняття цього закону.
