КОМЕНТАР: Наші шкільні справи

Ірина Дрозд, голова Українського вчительського товариства (УВТ)ПОГЛЯДИ2010-11-24

На Західному Помор’ї у школі та в пунктах навчання української мови в Білому Борі, Битові, Валчі, Ґданську, Джонові, Інську, Колобжеґу, Кошаліні, Лемборку, Маженцині, М’ястку, Осташеві, Слупську, Старґарді-Щецинському, Стеґні, Тшеб’ятові, Члухові, Щецині та Щецинку навчається біля 400 учнів.
Тішуся, що більшість учителів беруть участь у вчительських конференціях, оскільки такі зустрічі дають можливість насамперед обмінятися досвідом. Проте, існує коло вчителів, які багато років не приїжджають на ці конференції.

Попри те, що сьогодні здається немислимим, щоб учитель у своїй праці використовував виключно книжку, дошку та крейду, у нас ще, на жаль, таке буває. Тому вчителі, насамперед у пунктах навчання, повинні діяти активніше – ми мусимо відійти від традиційних “крейди та дошки”, а використовувати передусім сучасні методи навчання.
Учителі повинні брати участь у різних конференціях та семінарах, які організовують УВТ, Центр навчання вчителів або Осередок удосконалювання вчителів, бо кожна така зустріч приносить тільки користь. Наші вчителі мусять розвиватися, подібно як це роблять їхні польські колеґи. Я ставлюся з великою пошаною до вчителів, які працюють у пунктах навчання української мови, вони-бо самотужки долають не лише теоретичні та дидактичні проблеми, які виникають під час процесу навчання, але дуже часто мусять додатково переборювати нехіть директорів, до яких приписані ці пункти, а також байдужість батьків, які не завжди підтримують учителя. До того ж, більшість занять у пунктах навчання української мови відбуваються після обіду або в суботу – тому буває, що батьки не надто серйозно ставляться до навчання рідної мови.
На сьогодні однією з найбільш пекучих проблем є брак підручників для пунктів навчання української мови – тому, спираючись на багатолітній досвід окремих учителів, ми хочемо підготувати спершу програму для них, а згодом і підручник. УВТ намагатиметься створити колектив, який працюватиме над таким підручником – це стане темою для обговорення під час чергової вчительської конференції в Щецині.
Не менш болючою проблемою є мала кількість учнів, які навчаються як у нашій школі, так і в пунктах, тому вчителі повинні відвідувати тих дітей, які ще не вивчають української мови – бо ж відомо, що таких дітей є багато. Щоб заохотити їх, потрібно влаштовувати різні акції, наприклад, відкриті уроки, бо сьогодні саме традиційне “читання й писання” не вистачає. Урок повинен бути цікавим, а для цього ми маємо використовувати також Інтернет. До речі, цікаві матеріали поміщені теж у додатку для дітей до “НС” “Світанок” та в журналі “Рідна мова”, які ще не всі вчителі з пунктів навчання української мови використовують.
Більш активними мусять бути також батьки, а вчителі повинні заохочувати їх до підготовки різноманітних проектів, у яких беруть участь їхні діти. Співпраця вчителя з батьками та священиком є запорукою нашого успіху – тільки разом ми зможемо протидіяти асиміляції.
Дуже важливо, щоб діти з пунктів навчання брали участь у конкурсах та фестивалях, бо щойно тоді вони мають можливість зустрітися, пізнавати один одного, просто інтеґруватися. Повинні теж брати участь у заходах, які ставлять за мету збереження нашої історичної пам’яті. Наприклад, діти з білобірської школи багато років поспіль відвідують Александрів-Куявський, де спочивають на цвинтарі наші воїни, які брали участь у визвольних змаганнях у 1917-1921 рр.
Запрошуємо так само дітей з пунктів навчання частіше і чисельніше відвідувати нашу школу, зокрема у Дні відкритих дверей. І кажу це не лише для популяризації нашої школи. Адже тоді і діти, і їхні батьки мають можливість на власні очі побачити школу та подолати стереотипи. Бо ж найкраще особисто переконатися в тому, що школа має високий рівень навчання і тут панує неповторна атмосфера. А це завдяки роботі наших вчителів, які з високим професіоналізмом виконують свої обов’язки, крім цього, вони не щадять свого вільного часу для проведення додаткових занять, які допомагають зберегти і розвивати нашу тотожність.

Записала А. В.

“Наше слово” №48, 28 листопада 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Погляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*