Роман Ревакович, голова Фонду Pro Musiсa Viva ■ ПОГЛЯДИ ■ №2, 2016-01-10
Польсько-українська опозиція має багатовікову історію. Українці, що проживають у Польщі як нащадки жертв Акції «Вісла», на мою думку, також до сьогодні відчувають себе в опозиції до держави, якої є повноправними громадянами. Це, звичайно, нескладно пояснити – сам пам’ятаю, як мої батьки переходили з української мови на польську вже в коридорі нашого дому в Лідзбарку-Вармінському на Ольштинщині.
До написання цих рядків спонукує мене Народний дім у Перемишлі, що свідчить про могутність українців Перемишля та його околиць зламу ХІХ і ХХ століть. Передання цієї споруди у власність сьогоднішньої української громади в Польщі – це великий успіх. Зараз проходить ремонт цього будинку, ведеться акція збирання коштів на його здійснення. Не знаходжу все ж таки на сторінках «Нашого слова» розмови про те, як має функціонувати цей унікально гарний будинок.
Само собою є зрозуміле, що має він дати можливість реалізації різних українських проектів – конференцій, концертів, зустрічей. Хочу все ж таки піддати під роздум ще одну роль, яку Народний дім у Перемишлі міг би відіграти.
Віддавна наголошую, що в польському суспільному просторі відсутня українська висока культура. Польські культурні еліти не знають надбань українських творців. Зрештою, польські еліти у своїх естетичних і світоглядних відчуттях вже апріорі позиціонують українську культуру як вторинну, без світової вагомості. Це наставлення згори вирішує марність пошуків чого-небудь в українському культурному просторі – там і так нічого не знайдеться. Для справедливості треба сказати, що з цієї схеми виділяється нова українська проза – такі імена, як Забужко, Андрухович, Жадан, Ірванець, для прикладу, відомі знавцям сучасної літератури. Проте польські культурні установи – філармонії, драматичні та оперні театри – не виконують українських п’єс. Напевно легше (і фінансово, і ментально) видати українську книжку, перекладену на польську мову, як задіяти колектив польських виконавців для реалізації українського твору.
Дуже довго йду до моєї головної думки, що й спонукала мене написати цю статтю. Пропоную поставити завдання Народному дому в Перемишлі стати головним культурним місцем цього міста – не українським домом культури, а загальноперемиським домом культури. Споруда ця має найкращий, найгарніший концертний зал і в дуже доброму місці в Перемишлі. Він і повинен відкритися на загальне суспільство у Перемишлі – треба вийти з українського ґето.
Що для цього, на мою думку, потрібно – треба збудувати рафінований концертно-театральний сезон, який був би місцем реалізації різних заходів з участю польських і непольських артистів. У репертуарі такого сезону з театральної царини твори Міцкевича, Пушкіна, Ґете, Шекспіра стали б у сусідстві з Шевченком, Франком, Лесею Українкою, Кулішем, Винниченком, Ірванцем – і то в польському перекладі. Це саме торкається і музики – тим простіше, що тут не потрібно перекладача. Отже будуємо культурну діяльність, яка говорить мешканцям Перемишля – полякам, українцям і всім іншим національностям цього міста: ми всі перемишляни, любимо наше місто і хочемо наповнити його світовим змістом.
Це звичайно не торкається назви цього осередка, який і повинен називатися «Український народний дім». Вище описана діяльність не є чимось зовсім винятковим – таку практику веде в Нью Йорку Український інститут Америки.
Чи це можливо? Чи можливо відірватися від віковічної польсько-української опозиції? Відповідь також в руках керманичів української громади Польщі. ■
Коментарі
Starajusia cikawyty tym szczo bude sia dijaty w Narodnomu Domi w Peremyszli i szczo z tym domom maje buty. Nasze Słowo ne raz publikowalo na tu temu statti, napryklad interwiju z holowoju komitetu widbudowy Narodnoho Domu w Peremyszli. I tam dosyć czasto bulo howorene, szczo ND maje buty budynkom kultury widkrytym na dla wsich (czy Ukrajinciw, czy Polakiw, czy inszych) w jakomu bude mozna pobaczyty ukrajinsku kulturu w riżnych formach. Wychodyt na to, szczo p. Rewakowycz ne czytaje Naszoho Slowa, bo jakby czytaw, to by takoho komentaria ne napysaw. Ale je szcze hirsze – wychodyt, szczo redakcja na czoli z holownym redaktorom takoz ne czytaje Naszoho Slowa, bo jakby czytaly, to by ne opublikowaly takoho komentaria, bo win ne je aktualnyj. Wzahali czasom jak czytaju Nasze Slowo, to dumaju, szczo holownyj redaktor ne zadumujetsia nad tym, szczo opublikuje i piznijsze majemo taki komentari, jaki mozut skrywdyty kohos. Tak wzahali, to w Peremyszli nema inszych narodiw (krim ukrajinskoho i polskoho) – p. Rewakowycz ne popysawsia.
Takoz dumaju nesprawedlywym je howorennia pro zakrywannia sia Ukrajinciw w Peremyszli w getto. Z toho, szczo znaju rizni zachody w Narodnomu Domi je widkryti dla wsich i jak kazut meni peremyszlany szczoraz bilsze Polakiw prychodyt na taki zachody. Wystarczyt podywytysia na plakaty imprez i pobaczyty, szczo tam je patronaty medialni. Napryklad koncert Choreii Kozackoji zapowidalo TVP Regionalna u wsich regionach Polszczi (ja pobaczyw zaproszennia w TVP Warszawa). Chyba takoz rozdajut zaproszennia na taki koncerty. Ale jakszczo redakcja toho ne znaje, to wyhladaje, szczo tym ne cikawytsia. A dla mene wazne je szczob poczytaty w Naszomu Slowi, szczo sia dije w ridnomu Peremyszli. Ne buloby treba dzwonyty i pytaty, czy szczoś tak roblat krim remontu. Ale czasto Nasze Slowo mowczyt na ti tematy. Wychodyt, szczo lehsze je wstawyty na perszu storinku zaochoczennia do zbirky na remont niz zobowjazay redaktora, szczob pysaw pro ukrajinske żyttia w Peremyszli. Jak sami sebe na poszanujemo, to nichto toho za nas ne zrobyt toho. Prawdu skazaw wladyka Iwan w interwiu. Jak szczo redaktor u Warszawi i w Peremyszli taku majut polityku, to pewno tomu nakład Naszoho Słowa zmenszywsia z 3000 do 2800.
Starajusia cikawyty tym szczo bude sia dijaty w Narodnomu Domi w Peremyszli i szczo z tym domom maje buty. Nasze Słowo ne raz publikowalo na tu temu statti, napryklad interwiju z holowoju komitetu widbudowy Narodnoho Domu w Peremyszli. I tam dosyć czasto bulo howorene, szczo ND maje buty budynkom kultury widkrytym na dla wsich (czy Ukrajinciw, czy Polakiw, czy inszych) w jakomu bude mozna pobaczyty ukrajinsku kulturu w riżnych formach. Wychodyt na to, szczo p. Rewakowycz ne czytaje Naszoho Slowa, bo jakby czytaw, to by takoho komentaria ne napysaw. Ale je szcze hirsze – wychodyt, szczo redakcja na czoli z holownym redaktorom takoz ne czytaje Naszoho Slowa, bo jakby czytaly, to by ne opublikowaly takoho komentaria, bo win ne je aktualnyj. Wzahali czasom jak czytaju Nasze Slowo, to dumaju, szczo holownyj redaktor ne zadumujetsia nad tym, szczo opublikuje i piznijsze majemo taki komentari, jaki mozut skrywdyty kohos. Tak wzahali, to w Peremyszli nema inszych narodiw (krim ukrajinskoho i polskoho) – p. Rewakowycz ne popysawsia.
Takoz dumaju nesprawedlywym je howorennia pro zakrywannia sia Ukrajinciw w Peremyszli w getto. Z toho, szczo znaju rizni zachody w Narodnomu Domi je widkryti dla wsich i jak kazut meni peremyszlany szczoraz bilsze Polakiw prychodyt na taki zachody. Wystarczyt podywytysia na plakaty imprez i pobaczyty, szczo tam je patronaty medialni. Napryklad koncert Choreii Kozackoji zapowidalo TVP Regionalna u wsich regionach Polszczi (ja pobaczyw zaproszennia w TVP Warszawa). Chyba takoz rozdajut zaproszennia na taki koncerty. Ale jakszczo redakcja toho ne znaje, to wyhladaje, szczo tym ne cikawytsia. A dla mene wazne je szczob poczytaty w Naszomu Slowi, szczo sia dije w ridnomu Peremyszli. Ne buloby treba dzwonyty i pytaty, czy szczoś tak roblat krim remontu. Ale czasto Nasze Slowo mowczyt na ti tematy. Wychodyt, szczo lehsze je wstawyty na perszu storinku zaochoczennia do zbirky na remont niz zobowjazay redaktora, szczob pysaw pro ukrajinske żyttia w Peremyszli. Jak sami sebe na poszanujemo, to nichto toho za nas ne zrobyt toho. Prawdu skazaw wladyka Iwan w interwiu. Jak szczo redaktor u Warszawi i w Peremyszli taku majut polityku, to pewno tomu nakład Naszoho Słowa zmenszywsia z 3000 do 2800.