Григорій Сподарик, журналіст «Нашого слова» ■ ПОГЛЯДИ ■ 2012-02-24
У комп’ютерних програмах існує комбінація клавішів для зручного копіювання матеріалів, – щоб потім їх можна було “вклеювати” в інші місця. Здається, що в роботі над новим законом, який стосується закордонних українців, її використовували досить часто. Трохи взяли з Конституції, трохи – з Закону про громадянство… і якось воно буде. У безплідності такого процесу можна переконатися на прикладі записів щодо державних нагород. Адже вистачить заглянути у прийнятий вже Закон про державні нагороди України, а там його 5-та стаття прямісінько говорить, що можуть їх отримувати “громадяни України, іноземці та особи без громадянства”. Навіщо ж повторювати в новому документі те, що вже існує в іншому?
Експерти Верховної Ради вказували, що подібних непотрібних повторень у Законі про закордонних українців є значно більше. Крім цього, вони звертали увагу, що документові бракує додатка, в якому вказувалося б джерело коштів на підтримку діаспори. Українці в Польщі незабаром зможуть особисто переконатися, чи хвилювання київських фахівців слушне. Адже у Варшаві вже протягом кількох місяців існує проблема з тим, що з формальних причин етнічні українці та громадяни України не можуть спільно вивчати рідну мову. Постійно шукається розв’язання. Один із варіантів: частину фінансових зобов’язань щодо спільного навчання візьме на себе Україна або якась громадська організація. Якщо дійсно так станеться, тоді підтвердиться все-таки ефективність коментованого тут закону, адже серед повноважень українських державних органів є записане таке: “участь у виконанні освітніх та наукових програм відродження й розвитку національної культури та української мови в місцях компактного проживання закордонних українців”.
У законі записане також положення щодо “консолідації української нації”. Виявляється, сьогодні цей механізм в Україні дехто трактує по-особливому. Бо якщо одна діаспорна структура українців має у своєму складі організації з 32-х країн і діє вже кілька десятків років – то чи це не свідчить про успішність такої форми консолідації? Логіка підказує, що сумнівів не повинно бути. Однак аналітики президента Віктора Януковича їх мають. Згадана вище структура – це Світовий конґрес українців (СКУ), який за критику актуальної влади в Україні дочекався від президентських експертів такої характеристики: “У даній ситуації СКУ слід тлумачити максимум як виразника позиції тільки певної частини, або, скоріше, певних кіл української діаспори. У стратегічному плані найбільш ефективною є політика розширення впливу української держави на громади українців через усі існуючі їхні об’єднання та організації. Провідником такої політики традиційно є Українська всесвітня координаційна рада (УВКР)”. Джерелом цитати є офіційний веб-сайт Національного інституту стратегічних досліджень при президентові України, що є науково-дослідницькою установою, яка супроводить діяльність президента.
Проте сама УВКР вважає, що рекомендації президентських радників мають “деструктивний характер” і спричиняють “послаблення єдності українських організацій діаспори”. Запротестували й інші суб’єкти. З цього виникає, що варто було б докладніше попрацювати над законом щодо закордонних українців. Бо якщо його суті не розуміють навіть президентські аналітики, то що вже казати про мільйони українців у всьому світі? Теперішній стан показує, що лише близько 6 тис. із них вирішили отримати статус закордонного українця. Може, вони власне чогось не розуміють чи не помічають…
“Наше слово” №9, 26 лютого 2012 року {moscomment}
