Христина Заник, головний редактор «Нашого слова» ■ ПОГЛЯДИ ■ №14, 2017-04-02
Сьогодні перемога в інформаційній війні значить більше, ніж у війні фізичній. Ствердження про те, що хто володіє інформацією, той володіє світом, можна модифікувати у: хто виграє в медійному протистоянні, той отримує більше шансів на підтримку світової спільноти. У боротьбі з Росією це означає економічні санкції проти неї, які мають для нас величезне значення. У цей же час новини на російських каналах та сайтах і далі рясніють вигаданими історіями про звірячу жорстокість українських військових.
Останнім часом щораз частіше з’являється антиукраїнська пропаґанда і в польському суспільстві. Спочатку прем’єр-міністр Польщі «забувається» і говорить у Європарламенті про мільйон українських біженців, хоч такими визнано менше як десять осіб з України. Потім лунають голоси про те, що українські заробітчани забирають полякам працю і знижують рівень зарплат. Далі – цікавіше. Фільм «Волинь», який, хоч і є лише суб’єктивним поглядом Смажовського, часто люди, що історією не цікавляться, сприймають як історичний правдивий переказ цієї історії. І тут українці постають варварами, одурманеними упівськими ідеями.
А недавно кресові організації, які завжди вели мову про загрозливий український націоналізм, перед річницею Акції «Вісла» починають проводити псевдонаукові конференції. На цих подіях у польській столиці вони намагаються виправдати насильне переселення українців з їхніх етнічних земель. У цьому номері «Нашого слова» Григорій Сподарик розвінчує міфи, які створюються на вищезгаданих конференціях.
В українському медіа-середовищі вже кілька років діє система викриття російської пропаґанди. Її започаткували студенти і викладачі Могилянської школи журналістики. Про проект «Стопфейк» читайте в матеріалі Павла Лози. Ви дізнаєтесь, як саме відбувається збір, аналіз та спростування неправдивих повідомлень з російських телеканалів і сайтів.
Інформаційна пропаґанда небезпечна, бо крок за кроком призводить до маніпуляції свідомістю людей, формує образ ворога для спільноти й розмиває межу між правдою і вигадкою. Єдина можливість боротьби з нею – розвінчування неправди та вміння критично оцінювати медійний матеріал. І варто пам’ятати про «ефект третьої особи». Це явище першим описав В. Філіпс Девісон, професор журналістики і соціології в Колумбійському університеті. Він довів, що люди, хоч розуміють і визнають вплив медіа на свідомість, проте переконані, що самі вони йому не піддаються. А маніпуляція і полягає в тому, що той, на кого впливають, про це не здогадується. ■
