Ярослав Присташ, головний редактор «Нашого слова»ПОГЛЯДИ №4, 2013-01-27

Істерія в правих мас-медіа навколо спроби політичного засудження Акції «Вісла» в Сеймі РП та розважні голоси в інших, за мірками «правдивих поляків», – «польськомовних» ЗМІ – показує два полюси справи.
Один рішуче відкидає будь-яку дискусію про виселення і підтримує комуністичні дії та їхню арґументацію. Цікаво, що антикомуністи стали прихильниками своїх ворогів. Це демонструє, що польські комуністи були справді націоналістами з комуністичними ідеями під пахвою. Подібні «обґрунтування» депортації відомі: боротьба з УПА тощо. До цього доходить «політика взаємності» та «Волинська антипольська етнічна чистка», чи то пак геноцид. Крім того, польські праві утомилися перепрошувати за злочини чи негідність своїх предків. Їм некомфортно відчувати весь час вину.
В шумі спротиву автори атакують персонально адептів засудження Акції «Вісла» відомим засобом – славнозвісним «дідусем з Вермахту» (арґумент боротьби в президентській виборчій кампанії проти Дональда Туска – яп). Це показує, наскільки цим людям бракує засобів до боротьби, а тому вони хапаються за все.

Друга сторона, більш ліберальна, прихиляється до ідеї засудження Акції «Вісла», яка була методом колективної відповідальності. Розуміє кривду конкретних людей.
Проте обидві сторони витягають як арґумент сучасну ситуацію в Україні, тобто боротьбу проти Росії і пов’язане з цим зростання націоналістичних настроїв у Галичині. Залежно від позиції Україною орудують по-різному.
На мою думку, Україна тут ні до чого. Акція «Вісла» має відношення до своїх громадян – Республіки Польщі. Чи національна меншина може мати вплив на політичну ситуацію в рідній ідейній батьківщині, в нашому випадку Україні?.. Не будьмо наївні.
Тим самим польсько-польський спір про Акцію «Вісла» – бо ж не польсько-український! – знову використовує нас як заручників власної справи.
Через півроку спостерігатимемо за наступним ідейним спором – і два крайні полюси виникнуть в Україні. Ідеться, звісно, про 70-ті роковини волинських подій.
Можу закластися, що схема дискусії буде дуже подібна. З одного боку, аґресивні праві (читай: «слушні») українці атакуватимуть своїх співвітчизників за зраду національних інтересів, позаяк ті визнаватимуть, що на Волині українці скоїли злочини, а навіть геноцид. Ліберальні кола намагатимуться якось залагодити спір і покаятися перед поляками (на уряд я б не розраховував). І тоді на них, як і в Польщі за підтримку засудження Акції «Вісла», почне литися лава ненависті і на своїх, і на поляків.
Тому варто і про Акцію «Вісла», і про «Волинь 1943» говорити розумно. Адже, як назвав свою повість білоруський письменник Васіль Бикау, «мертвих не болить». Болить живих. А вони ще чекають справедливості по двох сторонах кордону.

Поділитися:

Категорії : Погляди